12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3389/18
провадження № К/9901/18603/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «К.Енерго», Кабінет Міністрів України, про визнання протиправною та нечинною постанови,
28 липня 2020 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам процесуального закону, перевіривши аргументи касаційної скарги і вивчивши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
У лютому 2018 року Житлово-будівельний кооператив «Річковик-2» звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також НКРЕКП), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «К.Енерго», Кабінет Міністрів України, про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову від 28 грудня 2017 року № 1526 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 лютого 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року.
У подальшому до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року звернулась ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , заявник), яка визнана цим судом належною особою на звернення до суду із вказаною заявою.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 6 березня 2020 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами.
При цьому суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, констатував, що викладені у заяві обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника повторно переглянути справу за допомогою даних доказів і дійшов висновку про те, що наведена заявником обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Уважаючи ці судові рішення такими, що постановлені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження з огляду на вищенаведені обставини, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Так, зі змісту ухвалених у цій справі рішень убачається, що предметом розгляду у даній справі була правомірність постанови НКРЕКП від 28 грудня 2017 року № 1526 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».
У своїй заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення, вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, якою зобов'язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 682-ІІІ «Про природні монополії» відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року № 798-VII «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» та яка була прийнята після ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.
Ця обставина, на її переконання, є істотною, оскільки суд виходив з мотивів, передусім законності утворення Комісії. Заявник зазначає, що незаконність створення Комісії тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Стверджує, що під час розгляду справи існували істотні обставини, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику, оскільки, як вважає заявник, суд і сторони, при прийнятті постанови від 25 квітня 2016 року, керувалися оприлюдненою, проте, нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону. Про істотність обставин ОСОБА_1 стало відомо 09 січня 2020 року.
Разом з цим, судом першої інстанції під час розгляду справи по суті встановлено, що відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, НКРЕКП, як орган державного регулювання у сфері комунальних послуг, в силу положень законодавства, чинного на момент розгляду даної справи по суті, наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, у тому числі на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, які мають забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на виробництво комунальних послуг з урахуванням планованого прибутку.
Як вже зазначалося, постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України «Про природні монополії» викладено у редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року, а відтак згідно з чинною з 13 березня 2014 року редакцією цієї статті у Президента України були відсутні повноваження утворювати національні комісії.
Отже, автор касаційної скарги вважає нововиявленою обставиною висновок Великої Палати Верховного Суду України, викладений у рішенні за результатами розгляду іншої справи.
Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, з якою ОСОБА_1 пов'язує виникнення нововиявлених обставин, прийнята пізніше ухвалення рішення у даній справі.
З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій щодо того, що викладений Великою Палатою Верховного Суду правовий висновок не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
Окружний адміністративний суд міста Києва, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, та суд апеляційної інстанції, який за наслідками перегляду в апеляційному порядку залишив це судове рішення без змін, вірно застосували положення статті 361 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року в адміністративній справі № 826/3389/18 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «К.Енерго», Кабінет Міністрів України, про визнання протиправною та нечинною постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова