13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-113/10/1570
адміністративне провадження № К/9901/24895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Самойлюк Г.П. від 15 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Бойка А.В., Танасогло Т.М. від 16 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю Прокуратури Приморського району міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач 1, СДПІ), Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі - відповідач 2, Інспекція), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі - відповідач 3, ГУДК), за участю Прокуратури Приморського району міста Одеси про: 1) стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства 1194362,00 грн.; 2) зобов'язання Інспекції належним чином та у встановлені строки підготувати висновок про повернення з бюджету на користь Товариства суму помилково сплачених податків у сумі 1194362,00 грн. та передати його у встановленому порядку та строки до ГУДКУ; 3) зобов'язання ГУДКУ на підставі отриманого від податкового органу висновку здійснити повернення помилково сплачених податків у розмірі 1194362,00 грн. у встановленому законодавством порядку та строки на рахунок позивача.
Суди встановили, що у період з 2007 року по 2009 рік Товариством подано до СДПІ декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал, за півріччя, за 3 квартали та за рік відповідних періодів, у рядках 17 «Сума податку до сплати» яких позивач не декларував податкові зобов'язання (показники з прочерками).
Разом з цим, 09 січня 2007 року згідно платіжного доручення №5497 позивач сплатив до бюджету податок на прибуток у розмірі 694362,00 грн. Вказана сума відображена позивачем у рядках 16 «Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати) декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року, за півріччя 2007 року, за 3 квартали 2007 року та за 2007 рік.
Крім того, 30 травня 2008 року Товариство помилково надмірно сплатило до бюджету податок на прибуток підприємства у загальній сумі 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7183.
Також 30 травня 2008 року Товариство помилково надмірно сплатило до бюджету податок на додану вартість у загальній сумі 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7182 та деклараціями з податку на додану вартість за травень - липень 2008 року.
09 жовтня 2008 року позивач звернувся до СДПІ із заявою № 3918-17, у якій просив зарахувати надміру сплачений згідно платіжного доручення №7182 від 30 травня 2008 року податок на додану вартість у сумі 250000,00 грн. в рахунок погашення платежів з податку на прибуток підприємства. Згідно даних зворотнього боку облікової картки позивача вказана сума у жовтні 2008 року була зарахована податковим органом в рахунок сплати податку на прибуток підприємства.
31 грудня 2008 року та 12 січня 2010 року Товариство та СДПІ провели звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2010 року по 12 січня 2010 року, результати яких оформлені актами, згідно яких у позивача обліковується переплата з податку на прибуток підприємства у сумі 2086591,59 грн., що також підтверджується даними зворотнього боку облікової картки.
Також 11 червня 2009 року Товариство та СДПІ провели звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2009 року по 11 червня 2009 року, результати якого оформлені актом, згідно якого у позивача обліковується переплата з податку на прибуток іноземних осіб у сумі 200000,32 грн., що також підтверджується даними зворотнього боку облікової картки.
Підприємством 04 червня 2009 року подано до СДПІ заяву за вих. №1761-17 з проханням перерахувати наявну у Товариства переплату з податку на прибуток у розмірі 2086091,59 грн. та переплату з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (нерезидентів), у розмірі 20000,32 грн. на його поточний рахунок.
22 вересня 2009 року Товариством повторно подано до СДПІ заяву за вих. №2752-17 про повернення надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 2086091,59 грн.
До того ж, 27 травня 2010 року позивачем подано до Інспекції заяву за вих. №1344-21 з проханням підготувати висновок про повернення з бюджету на користь Товариства суму наявної у нього переплати з податку на прибуток у розмірі 2086091,59 грн. та переплати з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (нерезидентів) у розмірі 20000,32 грн.
Однак, подані позивачем заяви були залишені податковими органами без виконання.
Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суд першої інстанції своєю постановою від 06 липня 2010 року позов Товариства задовольнив частково; стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 1194362,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Своє рішення суд обґрунтував тим, що СДПІ та Інспекція не діяли у спосіб, передбачений діючим законодавством, чим порушили право позивача на отримання помилково та/або надміру сплачених коштів. Водночас, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що вимога про зобов'язання податкових органів подати висновок до органу державного казначейства не є правильним способом захисту порушеного права платника податків.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2011 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову. Підставами для ухвалення такого рішення стали наступні висновки апеляційного суду: позивачем пропущений граничний строк для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів, визначений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (чинного до 01 січня 2011 року; далі - Закон №2181-ІІІ); під час розгляду справи не встановлено обставин відмови позивачу у поверненні спірної суми коштів; ухвалюючи рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки Державний бюджет України не є юридичною особою.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 грудня 2015 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже останні не надали належної правової оцінки тому, що повернення помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з Державного бюджету України (у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів) є виключними повноваженнями органів державної податкової служби та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Водночас суд касаційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що органами державної податкової служби не були виконані покладені на них Законом та підзаконними актами обов'язки щодо надання органу державного казначейства висновку про повернення помилково та/або надміру сплаченого податку, адже дослідженими у ході судового розгляду матеріалами справи підтверджується наявність у позивача переплати з податку на прибуток у відповідній сумі й Товариством дотриманий строк, визначений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону №2181-ІІІ, оскільки заява до СДПІ подана підприємством 04 червня 2009 року.
За результатами повторного судового розгляду постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, яку залишив без змін Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2016 року, позовні вимоги Товариства задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо невжиття заходів, спрямованих на повернення позивачу помилково сплаченого податку на прибуток підприємств у сумі 1194362 грн.; зобов'язано відповідача 1 належним чином та у встановлені законодавством строки підготувати висновок про повернення з бюджету на користь Товариства помилково сплаченого податку на прибуток підприємств у сумі 1194362 грн. та передати його у встановленому порядку до ГУДК.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплаченого податку у розмірі 1194362 грн., оскільки наявність переплати підтверджується документально та не заперечується контролюючим органом, позивачем виконано усі умови, необхідні для повернення надміру сплачених сум податку (у підприємства відсутній податковий борг; Товариством дотримано строк, визначений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону №2181-ІІІ для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань). У зв'язку з цим суд, керуючись частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), врахувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену у його постановах від 16 вересня 2015 року (№21-1465а15) та від 02 грудня 2015 року у справі №826/17403/14, та з метою повного захисту прав позивача, постановив визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо невжиття заходів, спрямованих на повернення Товариству помилково сплаченого податку на прибуток підприємств у сумі 1194362 грн., та зобов'язав СДПІ належним чином та у встановлені законодавством строки підготувати висновок про повернення з бюджету на користь Товариства суму помилково сплаченого податку на прибуток підприємств та передати його у встановленому порядку до ГУДК.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач 1 послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань позивач звернувся після спливу 1095 денного строку від дня виникнення переплати, що виключає підстави для їх повернення з бюджету. Також зазначив, що суд першої інстанції не мав правових підстав для виходу за межі заявлених Товариством позовних вимог.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Як вже вказувалось вище, підставою для направлення Вищим адміністративним судом України даної справи на новий розгляд стала передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених податкових платежів, адже у цьому випадку саме зобов'язання органів державної податкової служби прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин порядок повернення надміру внесених до бюджету сум податку на прибуток регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), а також Законом №2181-ІІІ.
Відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України №334/94-ВР сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.
Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України №2181-ІІІ було встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
На виконання пункту 15.3 статті 15 Закону №2181-ІІІ, частини 2 статті 50, частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України та пункту 18.8 статті 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» спільним наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03 лютого 2005 року №58/78/22 був затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (далі - Порядок).
Пунктом 3 вказаного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що згідно з цим Порядком поверненню з бюджету підлягають: надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі); помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).
За змістом пункту 5 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.
Згідно із пунктом 6 Порядку заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний (вкладний) рахунок платника податку в установі банку; на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; шляхом оформлення чека на одержання готівки в разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 7 Порядку орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки (додаток 1), два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету (додаток 2), та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів). За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 (далі - Порядок №226).
Пунктом 3 Порядку №226 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119, зі змінами (далі - План рахунків), шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку.
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача переплати з податку на прибуток у відповідній сумі й дотримання Товариством строку, визначеного підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону №2181-ІІІ для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, дійшли правильного висновку про невиконання контролюючим органом покладених на нього законодавством обов'язків щодо надання органу державного казначейства висновку про повернення надміру сплаченого податку у розмірі 1194362 грн. Аналогічного висновку дійшов й Вищий адміністративний суд України в постановленій у цій справі ухвалі від 16 грудня 2015 року.
При цьому, зваживши на вказівку касаційного суду та правову позицію Верховного Суду України щодо належного способу захисту порушеного права у даній категорії спорів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та з метою повного та належного захисту прав Товариства, враховуючи положення частини другої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи по суті), вийшов за межі позовних вимог та частково задовольнив їх, обравши відповідний спосіб відновлення порушеного права.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги СДПІ та скасування судових рішень відсутні.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко