Україна
Харківський апеляційний господарський суд
27 серпня 2007 року Справа № 38/193-07
Судова колегія у складі:
головуючого судді Шутенко І.А.,
судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Олійника В.Ф.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача -Орлов О.О. -дов. б/н від 26.02.2007р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, (вх. № 2531Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2007р. по справі № 38/193-07
за позовом ТОВ "Теплопостачальник", м. Куп'янськ
до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм
про стягнення 111004,11 грн.
за зустрічним позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм
до ТОВ "Теплопостачальник", м. Куп'янськ
про визнання недійсним векселів
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2007р. (суддя Жельне С.Ч.) первісний позов було задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь ТОВ "Теплопостачальник" номінальну вартість переказних векселів № 80351016040619 та № 80351016040620, в загальній сумі 100000,00 грн., державне мито в сумі 1110,04 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті первісного позову було відмолено. В зустрічному позові було відмовлено.
Відповідач за первісним позовом, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2007 р. скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, в 12:07 год. надіслав суду телеграму про перенесення розгляду справи у зв'язку з поломкою в дорозі. Судове засідання розпочалось о 12:30 год. Судова колегія прийшла до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, так як обставини, на які він посилається не є поважною причиною, він міг скористатися своїм правом та забезпечити явку свого представника.
Судова колегія вважає, що відповідно до ст. 75 ГПК України справа може бути розгляну та за наявними в ній матеріалами.
Позивач за первісним позовом, ТОВ "Теплопостачальник", у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, вислухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2006 року ТОВ "Теплопостачальник" уклало з ХОВО ТМ "Харківтеплоенерго" договір переуступки права вимоги (цесії) за №11/11-06.
На підставі вищевказаного договору та акту прийому-передачі векселів від 01.11.06 р. позивач отримав від векселедержателя - Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" неопротестовані переказні векселя: № 80351016040619 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040620 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040621 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040622 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040623 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040624 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040625 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040628 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040630 номінальної вартістю 69824,88 грн.
Відповідно до п.1.1. укладеного договору позивач став новим кредитором Ізюмського комунального підприємства теплових мереж за зобов'язаннями, які виникли в результаті не оплати відповідачем переводних акцептованих векселів: № 80351016040619 номінальної вартістю 50000,00 грн.; № 80351016040620 номінальної вартістю 50000,00 грн.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно зі ст. 28 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" шляхом акцепту трасат зобов'язується здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу.
29.11.06р. Харківське обласне виробниче об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" направило відповідачу повідомлення про заміну кредитора від 28.11.2006 року, у якому вказало, що заборгованість за переказними векселями в сумі 469 824,88 грн. повинна бути сплачена новому кредитору, тобто позивачу у 10-ти денний термін на вказаний рахунок.
17.01.07 р. позивач надіслав відповідачу копії переказних векселів з претензію № 05 від 15.01.07 р., в якій просив перерахувати суму боргу на його розрахунковий рахунок.
Процедура пред'явлення векселів до платежу вексельним законодавством не визначена, тому, позивач таким чином пред'явив переказні векселі відповідачу до платежу.
Відповідачем заборгованість не погашена.
Відповідно до статті 3 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" переказний вексель може бути виданий наказу трасанта. Він може бути виданий на самого трасанта. Він може бути виданий за рахунок третьої особи.
Переказні векселі № 80351016040619 номінальної вартістю 50000,00 грн. та № 80351016040620 номінальної вартістю 50000,00 грн., були видані 16.08.05 р. Харківському обласному виробничому об'єднанню теплових мереж "Харківтеплоенерго" наказу самого векселедавця - Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" зі строком платежу «за пред'явленням".
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що спірні векселя були вже пред'явлені до платежу Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури" відповідно до листа № 418 від 23 лютого 2006 року. Однак, листом № 418 від 23 лютого 2006 року вказані векселя до платежу не пред'являлися, оплата боргу відповідачем по ним не здійснювалась.
Непред'явлення до платежу оскаржуваних векселів та їх несплата також підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доповненнями до відзиву на апеляційну скаргу, а саме листом №68 від 20.08.2007р., яким ТОВ "Теплопостачальник" просило Дирекцію розвитку інфраструктури території повідомити чи пред'являлися векселя №80351016040619 та №80351016040620 до платежу та чи була проведена по ним оплата.
Листом №821 від 22.08.07р. Дирекція розвитку інфраструктури території повідомила, що зазначені векселя до оплати не пред'являлися, а пред'являлися тільки векселя №80351016040617 та №80351016040618, які не є предметом розгляду по даній справі.
Відповідач помилково вважає, що на момент укладання договору цесії та передачі векселя ХОВОТМ "Харківтеплоенерго" не є законним векселетримачем векселів.
Відповідно до ст. 16, 77 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.
Так, ХОВОТМ "Харківтеплоенерго" є законним держателем векселів, воно передало позивачу зазначені векселя, які були пред'явлені до сплати відповідачу. Таким чином, ніяких доказів того, що на момент укладання угоди про переуступку права вимоги зазначених векселів ХОВОТМ "Харківтеплоенерго" не було законним векселетримачем векселів відповідачем не надано.
Як свідчать договір № 11/11-06 про уступку права вимоги, акт прийому-передачі векселів від 01.11.2006 р. бланковий індосамент, за яким переказні векселі були передані векселедержателем позивачу, був вчинений після настання строку платежу.
Відповідно до ст. 20 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак, індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії.
Це означає, що індосант не несе відповідальності за оплату векселя по вексельному законодавству, але ж позов пред'явлений не до індосанта, а до акцептанта, який згідно ст. 53 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" відповідає за платіж у будь-якому разі, навіть після закінчення строків, встановлених для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням та для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі.
Статтею 43 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" встановлено, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.
Відповідно до ст. 70 цього Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
На підставі викладеного, позов подано в межах строку позовної давності.
Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що при здійсненні акцепту векселя окрім підпису директора має бути підпис головного бухгалтера підприємства, а також пред'явлені суду векселі мають дефект форми у зв'язку з тим, що вексельний бланк старого зразку та є недійсними, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документальній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з НБУ з урахуванням норм Уніфікованого закону.
На момент видачі векселя діяло положення № 338 від 22.11.2001р., згідно з яким бланк векселя повинен мати ступені захисту, у зв'язку з чим на ньому повинно бути нанесено:
а) фарбою рожевого кольору надруковано антисканерну сітку;
б) у місцях, призначених для заповнення, надруковані растрові точки фарбою рожевого кольору;
в) фарбою чорного кольору надруковано лінію мікротексту "переказний вексель";
г) фарбою, не видимою при денному світлі, що набуває жовтого свічення при дії УФ-випромінення надруковано слова "переказний вексель".
Пред'явлені суду переказні векселі мають усі необхідні ступені захисту від підробок та виготовлені відповідно до положення №338 від 22.11.2001 р. "Про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків".
Також, безпідставними є посилання апелянта на відсутність у позивача документу, який підтверджує припинення грошових зобов'язань за договором та виникнення грошових зобов'язань щодо платежу за векселями, оскільки вимоги статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" щодо видачі векселів тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги стосуються не індосування векселів, а тільки їх емісії, яка не є предметом позову по даній справі.
Відповідач не надав докази сплати за пред'явленими до суду переказними векселями або внесення суми номінальної вартості переказних векселів на депозит компетентного органу влади, відповідно до ст. 42 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі".
Суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що вимоги зустрічного позову ґрунтуються на нормах Цивільному кодексі України, який згідно ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" до спірних правовідносин не застосовується, таким чином, зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Позовні вимоги основного позову про стягнення номінальної вартості переказних векселів № 80351016040619 та № 80351016040620, в загальній сумі 100000,00 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2007р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 ГПК України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача, Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2007 р. по справі № 38/193-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Олійник В.Ф.