Ухвала
10 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 766/13158/18
провадження № 61-11073ск20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення пені,
11 липня 2018 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення пені в розмірі 147 825 грн. посилаючись на те, що 10.07.2015 року між нею та відповідачем укладено договір про приєднання до електричних мереж, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання приєднати до електромережі житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір набирає чинності з часу підписання і діє до повного виконання, але не довше ніж до 10.07.1017 р.
На виконання умов договору споживачем 17.07.2015 р. сплачена стандартна вартість послуги 13500грн, проте відповідач свого зобов'язання у визначений договором строк не виконав та станом на 11.07.2018р. не здійснив приєднання житлового будинку до електромережі.
Оскільки відповідачем не виконані умови Договору, позивач просить стягнути пеню за період з 11.07.2017р. по 11.07.2018р. у розмірі 147 825 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 лютого 2020року позовні вимоги задоволено в повному обсязі із тих підстав, що відповідач, як виконавець за договором, порушив взяті на себе зобов'язання та не виконав його умов до часу завершення його дії (11.07.2017р.), що є достатньою підставою для стягнення пені у розмірі 147 825 грн, розрахованою за період з 11.07.2017о по 11.07.2018р.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 липня 2020 року Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» задоволено.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 лютого 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення пені відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що затримка відповідачем виконання зобов'язання за договором відбулась через обставини, які не пов'язані із його протиправною поведінкою, а тому відсутні підстави для покладання на АТ «Херсонобенерго» відповідальності за прострочення виконання умов договору.
Отже, відсутні підстави для відповідальності виконавця у вигляді сплати неустойки за приписами п.5.4 договору та задоволення позовних вимог про стягнення за період із 11.07.17р.-11.07.2017р. пені у витребуваному позивачем розмірі.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 147 825,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення пені, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко