10 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 307/1463/19
провадження № 61-10721ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано у виконкомі Кривської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №6. Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходяться на вихованні та повному утриманні позивача. На даний час шлюб між ними не розірвано, однак вже більше шести місяців вона з донькою проживає в будинку її батьків, а відповідач знаходиться на заробітках за кордоном. Відповідач не надає ніякої допомоги на утримання доньки, хоч і має таку можливість, чим ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Відповідач постійного місця праці не має, а працює на заробітках за кордоном, де отримує значну заробітну плату. Стан здоров'я відповідача задовільний, інших непрацездатних осіб на утриманні немає, має у власності земельну ділянку та транспортний засіб на іноземній реєстрації, а тому вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти. Крім того, їй стало відомо, що відповідач спільно зі своїми батьками придбав будинок за кордоном, що також свідчить про його значні заробітки.
З огляду на викладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі в 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 15 травня 2019 року.
Вирішено питання по судовим витратам.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), щомісячно, суд першої інстанції виходив із принципу справедливості та розумності, беручи до уваги стан здоров'я та матеріальне становище сторін, наявність на утриманні інших непрацездатних осіб, інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року - залишено без змін.
У липні 2020 року, засобами поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 травня 2020 року, в якій просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини 6 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення аліментів.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина шоста статті 19 ЦПК України).
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2020 року становить 525 500,00 грн, та виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що справа є малозначною в силу своїх властивостей.
Вказівка в резолютивній частині постанови Закарпатського апеляційного суду від 06 травня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.
Касаційна скарга та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко