Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/10804/2020
м. Київ Справа №359/9757/19
12 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Муранової-Лесів І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -
17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 16 березня 1996 року вона з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча працює, має власний успішний бізнес та отримує достойний рівень доходу.
Враховуючи наведене просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше на 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше на 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Повний текст рішення складено 16 червня 2020 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши факт спільного проживання дітей разом з батьками, зробив помилковий висновок про те, що неповнолітні діти перебувають лише на утриманні матері.
Поза увагою суду першої інстанції залишився факт не надання позивачкою доказів на підтвердження того, що діти знаходяться на її утриманні.
Судом першої інстанції не враховано, що він забезпечує дітей всім необхідним в добровільному порядку, зокрема, купує продукти харчування, речі, одяг. Також він приймає участь в медичному догляді та лікуванні дітей, самостійно здійснює оплату всіх необхідних медичних витрат та придбання ліків. Зазначив, що він разом з дітьми подорожував по містах України, проводив з ними відпочинок як на території України, так і за кордоном.
Вказаним підтверджується, що він виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дітей та їх матеріальному утриманню і ці обставини в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Також вважав, що оскільки він добровільно утримує дітей, то предмет позову відсутній і суд першої інстанції мав закрити провадження у даній справі, що не позбавляло б позивачку права звернутися до суду з позовом, у разі порушення прав дітей на їх утримання батьком.
Зазначає також, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, оскільки прийнято до розгляду позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16 березня 1996 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів Києва з філією Державного центру розвитку сім'ї, актовий запис № 217, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 березня 1996 року. (а.с.4)
В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.2002 року. (а.с.5)
Також сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва 22 листопада 2005 року. (а.с.6)
Встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку № 2-14/03/187 від 07.02.2020 року та актом обстеження житлово-побутових умов, складеним 11.02.2020 року депутатом Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області Квашук Г.Г. ( а.с.45,46).
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 посилалася на те, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча працює, має власний успішний бізнес та отримує достойний рівень доходу. Просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше на 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, суд першої інстанції посилався на те, що будь-яких доказів, на спростування твердження позивачки, що діти знаходяться на її утриманні, відповідачем суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття. Також відповідачем не було надано будь-яких належних доказів на підтвердження надання матеріальної допомоги позивачці на утримання дітей. Враховуючи викладене, а також матеріальне становище платника аліментів, який є особою працездатного віку, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу). При цьому, судом також враховано, що такий розмір аліментів відповідає визначеному ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України розміру аліментів, який може бути стягнутий з платника аліментів у безспірному порядку.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідають вимогах процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ст. 51 Конституції України встановлено, що кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї; що державою однаково охороняється як батьківство, так і материнство.
Сімейне законодавство також містить норми, що імплементують вказані принципи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України та ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно вимог ст. 180СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3 статі 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що діти проживають разом з нею та знаходяться на повному її утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Подаючи відзив на позовну заяву, ОСОБА_1 посилався на те, що він добровільно виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дітей та їх матеріальному утриманню, що свідчить про відсутність предмету позову. На підтвердження вказаних доводів посилався на виписки з карток за період з 01.08.2019 року по 31.01.2020 року.
У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Дослідивши надані відповідачем виписки з карток " Універсальна Голд" за періоди: з 01.08.2019 року по 31.08.2019 року, з 01.09.2019 року по 28.09.2019 року, з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року, з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року, з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (а.с. 47-59), суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказані виписки не містять даних про те, що відповідачем здійснювались витрати безпосередньо на забезпечення потреб дітей (в одязі, харчуванні, лікуванні, навчанні, відпочинку, інше).
Переказ відповідачем коштів на рахунок доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, 05.08.2019 року на суму 450 грн., 06.10.2019 року на суму 700 грн., 06.10.2019 року на суму 300 грн., 26.11.2019 року на суму 300 грн., 27.12.2019 року на суму 700 грн., не доводить факту утримання відповідачем доньки, оскільки з виписок по картках не можливо встановити призначення цих платежів. Крім того, на момент переказу коштів доньці, остання була неповнолітня. При цьому, виписки по картках не містять даних щодо перерахування коштів саме позивачці на утримання неповнолітніх дітей.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовані доводи позивачки про те, що діти знаходяться на її утриманні, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження факту надання матеріальної допомоги позивачці на утримання дітей, відповідачем надано не було.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що факт спільного проживання обох батьків з дітьми не позбавляє права того з батьків, який несе витрати по утриманню дітей на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів з іншого з батьків. Навіть у випадку надання певної допомоги по утриманню дітей іншим з батьків, той з батьків, який несе основний тягар з утримання дітей, не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про стягнення аліментів з метою захисту прав дітей на їх гармонійний розвиток, оскільки у випадку ухвалення відповідного судового рішення аліменти присуджуються у визначеному розмірі та мають конкретний період стягнення.
З наведених підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилковості висновку суду першої інстанції про те, що неповнолітні діти перебувають лише на утриманні матері та не врахування судом факту того, що він добровільно виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дітей та їх матеріальному утриманню. Вказані доводи скарги не знайшли свого безумовного підтвердження в ході розгляду справи належними та достатніми доказами.
Враховуючи те, що відповідач є працездатною особою, та ним не спростовано факту перебування дітей на утриманні позивачки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше на 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття, з урахуванням того, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів відповідача будуть необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Також колегія суддів звертає увагу те, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, оскільки прийнято до розгляду позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.
У відповідності до ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч.ч.1,5 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Питання про відповідність позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей вирішено судом першої інстанції шляхом постановленняБориспільським міськрайонним судом Київської області ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження від 04.11.2019 року.
У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не посилався на невідповідність позовної заяви ОСОБА_2 вимогам ст.175,177 ЦПК України та не просив суд про залишення вказаної позовної заяви без руху. В апеляційній скарзі відповідач також не просив позов залишити без розгляду із зазначених підстав, а тому колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної карги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Частиною 3 ст.376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Дану справу вирішено у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: