Апеляційне провадження № 22-ц/824/9362/2020
Справа № 753/2077/20
Іменем України
11 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Коренюк А.М. в м. Київ 27 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування протиправних рішень та відшкодування завданої матеріальної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування протиправних рішень та відшкодування завданої матеріальної шкоди, просив визнати протиправним та скасувати договір купівлі-продажу арештованого майна від 21 вересня 2018 року, реєстраційний № 598 бланк серії ННР 195304 квартири за адресою по АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії під час вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. під час посвідчення договору купівлі-продажу від 21 вересня 2018 року арештованого майна та його відчуження - квартири за адресою по АДРЕСА_1 ; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. поновити його порушені права шляхом скасування записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 21 вересня 2018 року о 18.32.55, індексний номер 43139151, стосовно правовласника ОСОБА_2 квартири за адресою по АДРЕСА_1 ; поновити ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як правовласника на нерухоме майно: квартиру за адресою по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року шляхом внесення відповідних записів; стягнути на його користь завдану йому, важкохворому інваліду 2 групи ОСОБА_1 , матеріальну шкоду внаслідок відчуження арештованого майна - його єдиного житла, з підписантів договору купівлі-продажу арештованого майна та заборону його відчуження від 21 вересня 2018 року, реєстраційний № 598 від 21 вересня 2018 року бланк серії ННР 195304 квартири за адресою по АДРЕСА_1 та її протиправного відчуження, в рівних долях: з директора ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» - «Продавця» - ОСОБА_4 - 2084738,38 грн., з «Покупця» за договором - ОСОБА_2 - 2084738,38 грн., з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. - 2084738,38 грн., з власника експертної компанії ТОВ «Меркурій Партнерс» ОСОБА_3 - 2084738,38 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції або самостійно прийняти інше рішення по справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на упереджене ставлення суду до нього як важкохворого інваліда ІІ групи, інсулінозалежного, який знаходився на тривалому лікуванні внаслідок переламу ноги з грудня 2019 року, а з середини березня перебуває на самоізоляції в зв'язку із введенням карантину.
Вказував, що ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року про залишення його позовної заяви без руху не отримував і відповідно не міг усунути недоліки.
Не погоджувався із змістом ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року, зокрема, щодо відсутності відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, оскільки на сторінці 7 позову він пояснив, чому неможливе було вжиття таких заходів.
Спростовував твердження суду про ненадання копії позовної заяви з додатками сторонам оспорюваного договору, оскільки копія договору додавалася до позову з необхідною кількістю додатків для всіх сторін загалом на 148 аркушах.
Вважав дивною рекомендацію судді уважно ставитися до документів, які направляються до суду, перевіряти їх вимогам процесуального закону щодо форми та змісту, з огляду на наявність помилок в самій ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року, в якій суд змінив назву відповідача «ТОВ «Меркурій Партнерс» на іншу.
Вказував, що приймаючи завідомо неправдиве рішення, упереджено розглядаючи справу за його позовом, не враховуючи особливості його стану здоров'я, що справа стосується важкохворих людей похилого віку та наслідків карантину COVID-19, суд першої інстанції навмисно позбавив його права на справедливий суд, тим самим, фактично, надаючи час відповідачам по справі продовжувати свої протиправні дії, порушувати його права, погіршуючи його стан здоров'я та протиправного шахрайського посягання на його єдине житло і життя.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 27 березня 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що заявник належним чином повідомлявся про залишення заяви без руху для усунення недоліків, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, повернутого за терміном зберігання від 18 лютого 2020 року, однак станом на час постановлення ухвали недоліки не усунені в цілому, а саме: не зазначена повна поштова адреса відповідача в особі ОСОБА_3 як власника ТОВ «Меркурій Партнер» (відсутня назва населеного пункту та поштовий індекс), зважаючи на спірні правовідносини, не зазначені всі особи, на права та обов'язки яких впливають спірні правовідносини (сторони оспорюваного договору), відповідно не виконані вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України - не надано копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів для вказаної особи/осіб, позов не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), подані документи не скріплені власноручним підписом позивача (п. 2 ч. 8 ст. 43 ЦПК України), відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування протиправних рішень та відшкодування завданої матеріальної шкоди, посилаючись на те, що майже впродовж десяти років намагається захистити свої грубо порушені конституційні права, гарантовані Міжнародною конвенцією ООН з прав інвалідів, Європейською Конвенцією з основних прав і свобод людини 1950 року, у судах різних інстанцій, правоохоронних органах, державних установах стосовно оспорювання права його та родини стосовно єдиного житла - квартири за адресою АДРЕСА_1 , де він був зареєстрований та проживає з лютого 2008 року разом з родиною. Такі порушення почалися ще при укладанні договору іпотеки від 15 жовтня 2007 року з грубим порушенням чинного законодавства України і продовжуються по даний час внаслідок декількох переуступок права вимоги до нього. Вказував, що йому в черговий раз стало випадково відомо, що 21 вересня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу арештованого нерухомого майна та його відчуження, всупереч заборони ним користуватися ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та за заниженою ціною, квартири за адресою АДРЕСА_1 . Підписантами, відповідальними за цим договором, є: у якості покупця - ОСОБА_2 , та продавець - ТОВ «ФК «Алькор Інвест» в особі директора, правонаступником якого з 01 квітня 2019 року є ОСОБА_4 . Вказував, що вжиття заходів досудового врегулювання спору не проводилися у зв'язку з тим, що всі свої протиправні дії стосовно відчуження його єдиного житла на протязі більше дванадцяти років відповідачі робили без будь-яких повідомлень його про свої наміри, і що він дізнавався вже після їх здійснення, на будь-який контакт вони не йшли, окрім силового штурму з намагання заволодіти оспорюваною квартирою, з приводу чого відкрито кримінальне провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що статтями 175, 177, п. 2 ч. 8 ст. 43 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви при подачі її до суду, проте позивачем вони не виконані, а саме: не зазначена повна поштова адреса відповідача в особі ОСОБА_3 як власника ТОВ «Меркурій Партнер» (відсутня назва населеного пункту та поштовий індекс), зважаючи на спірні правовідносини, не зазначені всі особи, на права та обов'язки яких впливають спірні правовідносини (сторони оспорюваного договору), відповідно не виконані вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України - не надано копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів для вказаної особи/осіб, позов не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), подані документи не скріплені власноручним підписом позивача (п. 2 ч. 8 ст. 43 ЦПК України), відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
На а. с. 43 знаходиться копія супровідного листа, із якого вбачається, що копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року в той же день направлено ОСОБА_1 .
На а. с. 44 знаходиться конверт із довідкою ф20 про повернення поштового відправлення із відміткою про причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а. с. 45 - 46).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не дослідивши матеріали справи у повному обсязі.
Вказівки суду на невиконання позивачем вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 175 - 177 ЦПК України.
Зі змісту позову вбачається, що позивачем було викладено, хто є сторонами договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2018 року, а копія цього договору додана до позовної заяви серед інших додатків, які позивачем були надані відповідно до кількості відповідачів.
Оцінка законності і обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 має бути надана судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Також на сторінці 7 позову ОСОБА_1 зазначив, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, а отже судом першої інстанції відсутність даної інформації зазначена як недолік позовної заяви безпідставно.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач був належним чином повідомлений про постановлення ухвали від 05 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху, а тому суд зробив передчасні висновки щодо неусунення недоліків заявником, які могли бути ним виправлені за умови отримання копії ухвали.
У пункті 4.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) вказано, що приписи процесуального законодавства не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Також, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасними, а висновки щодо належного повідомлення позивача про залишення заяви без руху для усунення недоліків ухвалою від 05 лютого 2020 року не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, апеляційний суд враховує, що надання судом рекомендацій, в тому числі щодо уважного ставлення до документів, які направляються до суду, перевірки їх відповідності вимогам процесуального закону щодо форми і змісту, не належить до компетенції суду, передбаченої чинним ЦПК України, а тому будь-які рекомендації в ухвалах суду про залишення позовної заяви без руху та її повернення є недопустимими.
При цьому судом першої інстанції допущено самостійну зміну назви відповідача, вказану ОСОБА_1 в позові, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс», на іншу назву - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнер».
Враховуючи вищевикладене, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року не може вважатися законною і обґрунтованою.
Разом із тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення до позивача, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.
Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді :