Апеляційне провадження № 22-ц/824/8545/2020
Справа № 761/37373/19
Іменем України
11 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Томчуком Миколою Володимировичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Фролової І.В. в м. Київ 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, просила визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недорканність ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в листах-зверненнях, направлених в ДФС України та ДФС м. Києва 13 серпня 2019 року та 29 серпня 2019 року, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 150000 грн. та судовий збір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 16 грудня 2019 року була направлена судом не на адресу її проживання, зазначену в позові, а на адресу реєстрації, де вона не проживає, відтак копію ухвали вона не отримувала і не мала можливості усунути недоліки позовної заяви.
Вказувала, що її представник неодноразово звертався до помічника та секретаря судді для з'ясування процесуального стану справи, проте помічник та секретар судді, посилаючись на велику завантаженість судді, повідомляли, що заява про усунення недоліків не була розглянута суддею та дата судового засідання поки не відома. Звернення представника скаржника були і після 16 грудня 2019 року, проте його не повідомили про повторне усунення недоліків та про постановлення про це ухвали від 16 грудня 2019 року.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 22 квітня 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала про залишення позовної заяви без руху направлялась позивачеві за адресою, вказаною ним у позові, а саме АДРЕСА_1 , конверт було повернуто на адресу суду з відміткою пошти 07 лютого 2020 року, відтак 17 лютого 2020 року закінчився строк на усунення недоліків. Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року, суд прийшов до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що більше десяти років обіймає посади на державній службі, на даний час - посаду начальника відділу фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві. 13 серпня 2019 року від відділу з питань запобігання та виявлення корупції надійшла службова записка в управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, про надання інформації і витребування пояснення від позивача. Підставою став лист-звернення відповідача ОСОБА_2 , направлений в.о. голови ДФС України та в.о. голови ДФС у м. Києві. Вказаний лист-звернення має посилання на події 2008 - 2009 років стосовно виникнення грошових зобов'язань у колишнього чоловіка позивача ОСОБА_4 на користь відповідача, винесення заочного рішення Подільським районним судом та відкриття виконавчого провадження. Судовий розгляд даної справи триває по теперішній час та станом на сьогодні ще не ухвалено остаточного рішення, таким чином, зобов'язання фінансового характеру є такими, що перебувають в стадії судового спору. Крім того, лист-звернення має низку припущень, які викладені в тексті таким чином, нібито є встановленими фактами, а саме: «Чоловік ОСОБА_1 також намагався вплинути на виконавче провадження, щоб не було ніяких стягнень з його дружини. А саме, увійти у злочинну змову, з посадовими особами виконавчої служби», «Таким чином ОСОБА_1 до декларації про доходи за 2018 та попередні роки внесені недостовірні відомості про відсутність у неї зобов'язань фінансового характеру», «Отже ОСОБА_1 подано недостовірні дані у декларації за 2015 - 2018 роки про відсутність у неї зобов'язань фінансового характеру, за цей час нею та її чоловіком, які можливо пов'язані не тільки сімейним становищем, а також злочинними схемами, зловживанням службовим становищем, тиском на підприємства платників податків, і отриманням хабарів. З цих отриманих злочинним шляхом коштів проводиться купівля нерухомого майна, автомобіля, які оформлюються на родичів, а у неповнолітнього сина ОСОБА_1 з'являються грошові кошти і нерухомість, без підтверджень, на легальне їх отримання», «При цьому виплаті боргових зобов'язань, особа злісно ухиляється, а сума витрат цих осіб значно більша сум їх офіційних доходів, які вони показують у деклараціях. Наскільки мені відомо, їх родичі не володіють таким бізнесом, який приносить великі доходи».
Вважала, що такі дії відповідача паплюжать честь та гідність ОСОБА_1 , оскільки цей лист-звернення направлений до Головного управління ДФС, і його копія міститься відтепер в її особистій справі. На роботі позивач має репутацію порядної, чесної та відповідальної людини, яка не тільки ніколи не діяла всупереч нормам закону, а й саме очолює відділ служби, діяльність якого спрямована на дотримання чинного податкового законодавства і сумлінного виконання своїх податкових обов'язків громадянами України. Через відповідача вона вимушена відповідати на безліч питань про зазначені обставини, витрачати час на підготовку письмових пояснень. Все це потребує від позивача вжиття додаткових зусиль для організації свого життя і позбавило можливості нормально працювати і відпочивати, що завдало моральних страждань.
З огляду на такий стан позивача було прийнято рішення звернутися до суду за захистом прав та інтересів, та під час підготовки позовної заяви позивач отримала другий лист-звернення від відповідача. Лист знов таки направлений виконуючому обов'язки голови ДФС України та виконуючому обов'язки голови ДФС у м. Києві, і також має твердження, які не відповідають дійсності, але відповідач вказує їх як фактичні обставини, а саме: «Таким чином, ОСОБА_1 , яка народилася в селі Колочава, та не мала грошей навіть на сплату навчання, не працювала в бізнесі, а лише на державній службі (а при владі ОСОБА_5 на керівній посаді заступника начальника ДПІ у Печерському районі) за роки праці заробили на квартиру, машину (які оформлені на колишнього свекра та свекруху, та малолітнього сина, які не мають доходу для купівлі таких речей) та певну суму грошей. А сплачувати свої кредити ОСОБА_1 не збирається», «Особа, порушуючи ст. 366 КК України, внесла завідомо неправдиві дані у Декларацію про доходи, а саме приховала відомості щодо отримання кредиту у банку «Аваль», «Додатково повідомляю, що брат ОСОБА_1 ОСОБА_6 постійно їздить в країну-агресор Росію, нібито на заробітки, а фактично може передавати будь-яку інформацію, яка стала йому відомою від своєї сестри ОСОБА_1 , яка працює на державній службі», «Батьки чоловіка ОСОБА_1 . ОСОБА_7 працюють у мебельному бізнесі… Тому їх син ОСОБА_7 , який працює в Державній фіскальній службі України, може допомагати бізнесу батьків не сплачувати податки, а також вливати в нього незаконні доходи дружини».
Вказувала, що зазначена в листах-зверненнях інформація є недостовірною та жодним чином не відповідає дійсності. Після отримання другого листа моральний стан ОСОБА_1 значно погіршився, ці обставини почали значно впливати на її відносини з чоловіком, з батьками, в неї з'явилось стійке відчуття нібито «переслідування». Позивач повністю позбавлена можливості вести звичний образ життя, займатись роботою, побутом, стала мовчазна і ще більш пригнічена, зараз вона змушена звернутися до лікарів, а саме невролога та психіатра за медичною допомогою.
На підставі вищевикладеного просила визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недорканність ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в листах-зверненнях, направлених в ДФС України та ДФС м. Києва 13 серпня 2019 року та 29 серпня 2019 року, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 150000 грн. та судовий збір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено поштові індекси сторін по справі. У разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно надати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу.
На а. с. 21 знаходиться копія супровідного листа, із якого вбачається, що копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року направлено ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .
Копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року отримано нарочно представником позивача ОСОБА_8 11 грудня 2019 року, про що складено розписку (а. с. 22).
13 грудня 2019 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху) із зазначенням поштових індексів сторін у справі (а. с. 23 - 33).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була повторно залишена без руху із підстав невідповідності матеріалів вказаної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України. Судом першої інстанції зазначено: як вбачається зі змісту позовних вимог, в п. 1 позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканності ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в листах-зверненнях, направлених в ДФС України та ДФС м. Києва, 13 серпня 2019 року та 29 серпня 2019 року. Однак позивачем в прохальній частині позовної заяви не конкретизовано, яку саме інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в листах-зверненнях, направлених в ДФС України та ДФС м. Києва, 13 серпня 2019 року та 29 серпня 2019 року, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, слід визнати недостовірною; за таких обставин, позивачеві слід конкретизувати зміст позовних вимог в частині інформації, яку слід визнати недостовірною; у разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу (а. с. 35 - 36).
На а. с. 37 знаходиться копія супровідного листа, із якого вбачається, що копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року направлено ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .
На а. с. 38 знаходиться запечатаний конверт із довідкою Укрпошти про причину повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а. с. 39 - 41).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне.
Так, відповідно до змісту ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не дослідивши матеріали справи у повному обсязі.
Так, позовна заява подана із дотриманням вимог, що встановлені ст. 175 ЦПК України.
Вказівки суду на невиконання позивачем вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 175 - 177 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 175 ЦПК України.
Зі змісту позову вбачається, що позивачем було чітко викладено, яку саме інформацію вона вважає недостовірною, а копії листів-звернень ОСОБА_2 , в яких, на думку позивача, міститься недостовірна інформація, додані до позовної заяви і значаться в переліку додатків.
Оцінка законності і обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 має бути надана судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Апеляційний суд також враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишилися незмінними після усунення недоліків, зазначених ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 25 листопада 2019 року, а отже суд першої інстанції, вбачаючи недоліки позовної заяви у змісті позовних вимог, мав вказати їх всі одночасно, а не шляхом постановлення другої ухвали від 16 грудня 2019 року, оскільки це суперечить принципу розумності строків розгляду справи судом, передбаченому п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач була належним чином повідомлена про постановлення ухвали від 16 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, а тому суд зробив передчасні висновки із помилковим посиланням на ч. 1 ст. 123, ч. 3 ст. 124, ч. 9 ст. 130 ЦПК України щодо закінчення строку на усунення недоліків 17 лютого 2020 року і неусунення недоліків заявником, які могли бути ним виправлені за умови отримання копії ухвали.
Висновки суду про те, що позивач фактично відмовився від отримання поштового відправлення, із посиланням на Правила надання послуг поштового зв'язку та Порядок пересилання поштових відправлень, не відповідають обставинам справи, оскільки відмова одержувача від отримання поштового відправлення є окремою причиною для повернення поштового відправлення, зазначеною на бланку Укрпошти в переліку причин повернення (досилання), і відміток про наявність такої причини працівником поштового зв'язку на конверті, у якому судом направлялася копія ухвали від 16 грудня 2019 року, не зроблено.
У пункті 4.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) вказано, що приписи процесуального законодавства не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Також, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду.
Апеляційний суд враховує, що 02 квітня 2020 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ.
Даним Законом в редакції, що діяла на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Повертаючи позовну заяву ухвалою від 22 квітня 2020 року, суд першої інстанції вказані положення п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України залишив поза увагою, оскільки процесуальний строк щодо залишення позовної заяви без руху також було продовжено законом.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви, здійснені до закінчення продовженого законом строку і без належного підтвердження отримання позивачем копії ухвали, є передчасними.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року не може вважатися законною і обґрунтованою.
Разом із тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового направлення копії ухвали судом на адресу АДРЕСА_3 , та щодо неодноразового звернення до працівників суду із запитами щодо процесуального стану справи, оскільки будь-якими доказами такі доводи не підтверджені.
Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді :