06 листопада 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі:
особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення,
- ОСОБА_1 ,
захисника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - адвоката Харченка С.В.,
представника іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди
- адвоката Торшина І.М.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього на підставі положень ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20.400 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановою суду визнано доведеним те, що 20.01.2019, о 19 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Toyota Corolla" д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по Ново-Ірпінському шосе 9 км., не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на автомобіль "Chevrolet Aveo", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Крім того, у той же день та час ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Toyota Corolla", д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по Ново-Ірпінському шосе 9 км, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушенням мови.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Харченко С.В. в апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06.03.2019 скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник Харченко С.В. вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню з огляду на те, що суд неповно з'ясував всі фактичні обставини провадження, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.
Так, на переконання захисника Харченка С.В., зміст протоколів БД № 304252 та БД № 304272 не відповідають вимогам, передбаченим ст. 256 КУпАП.
Зокрема, протокол, що складений за порушення вимог ч. 2 ст. 130 КУпАП, - є незрозумілим і не чітким, оскільки не зрозуміло саме в чому обвинувачується водій - у керуванні з ознаками алкогольного сп?яніння чи у відмові від проходження огляду на визначення стану сп?яніння.
При цьому захисник вважає, що поліцейськими було порушено порядок огляду водія на стан сп?яніння, так як ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а також не було запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння в медичному закладі, тому протокол вважає недопустимим доказом.
Також зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про умисне порушення процедури проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Крім того, адвокат Харченко С.В. посилається на те, що пояснення свідків викладені на стандартних бланках із заздалегідь сформованим формулюванням складу адміністративного правопорушення, де зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", однак даний факт спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Водночас захисник наголошує, що без допиту свідків-понятих в судовому засіданні, їх письмові пояснення не можуть бути допустимим доказом у справі.
Як в чергове указує захисник, оскільки ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, то у своїй сукупності з іншими доказами, ця обставина, на його переконання, свідчить про невідповідність дій поліцейських з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Що стосується притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП, то захисник Харченко С.В. зазначає, що протокол складений на ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не може обвинувачуватись у недотриманні безпечного інтервалу руху транспортних засобів, так як автомобіль під керуванням ОСОБА_2 здійснив вимушену зупинку і не рухався, а долучена до протоколу схема місця ДТП не відповідає вимогам Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015, оскільки в ній не зазначені сталі орієнтири, тому, на його-захисника думку, схема місця ДТП - є неналежним доказом у справі.
Учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, з огляду і на те, що її інтереси в суді апеляційної інстанції представлені адвокатом Торшиним І.М.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Харченка С.В. на підтримку доводів апеляційної скарги у повному обсязі щодо закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, пояснення представника іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 - адвоката Торшина І.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, вивчивши матеріали справи за протоколами про адміністративні правопорушення та додатково надані дані, переглянувши відеозапис зазначених подій за участі водія ОСОБА_1 , опитавши свідків на задоволення клопотання сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти наступного.
Суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що визнані судом доведеними, за доводами, означеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.
Згідно положенням ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, нормою ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, всупереч нормі п. 2.5 Правил дорожнього руху України, особою, що притягувався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, протягом року та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення ним п.п. 12.1, 13.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Так, як убачається з пояснень самого ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи, він не заперечував обставин того, що 20.01.2019, о 19 год. 30 хв., він керував автомобілем марки "Toyota Corolla", д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по Ново-Ірпінському шосе 9 км., коли його засліпили фари зустрічного автомобіля, у зв?язку з чим він почав гальмувати, але, оскільки дорога була слизькою, він, не впоравшись з керуванням, з?їхав на узбіччя, де перебував без увімкнених аварійних сигналів у нерухомому стані автомобіль, за кермом якого була жінка, як потім з?ясувалось - ОСОБА_2 , з яким і відбулося зіткнення.
Вони викликали працівників поліції, які приїхали дуже швидко, все оформили.
Вважає, що ОСОБА_2 здійснила зупинку транспортного засобу з порушенням вимог Правил дорожнього руху України.
Також ОСОБА_1 не заперечував той факт, що у працівників патрульної поліції, які приїхали на виклик, виникла підозра щодо перебування його у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим вони запропонували пройти йому відповідне тестування за допомогою технічного приладу "Драгер", на що він висловив свою відмову, оскільки не мав довіри до дій працівників поліції, а працівники поліції відмовили йому, на його вимогу, проїхати до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Працівники поліції вказували, що вони поспішають, дали йому направлення у медичний заклад на вул. Визволителів, б. 6, в м. Києві для проходження огляду на стан сп?яніння, куди він поїхав на таксі з сином, але сказали, що вже пройшло дві години, під час яких можуть бути взяті до уваги результати тестування, а тому він цей огляд не проходив.
На противагу викладеним поясненням ОСОБА_1 аналіз досліджених доказів вказує на наступне.
Так, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії БД № 304252 та БД № 304272 від 20.01.2019, відповідно, в цей день, в 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки "Toyota Corolla", д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по Ново-Ірпінському шосе 9 км.
Даних обставин сторона захисту загалом не заперечує.
Як далі слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 304272 від 20.01.2019, водій ОСОБА_1 , при керуванні транспортним засобом не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення (наїзд) з автомобілем "Chevrolet Aveo", д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду.
При ДТП авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с. 2).
З письмових пояснень учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 від 20.01.2019, вбачається, що близько 20-ї години 20.01.2019 під час руху її автомобіль "Chevrolet Aveo", д.н.з. НОМЕР_2 , заглух і вона, використовуючи накат (виконання вимог п. 15.14 Правил дорожнього руху України), скотилася до засніженого узбіччя і, включивши аварійку (аварійну сигналізацію) та габаритні вогні, повністю зупинилася і почала телефонувати чоловікові, коли відчула удар в задню частину свого автомобіля, від чого в неї з рук вилетів телефон, який розсипався, та зламалася спинка водійського сидіння, оскільки вона- ОСОБА_2 була пристебнута.
Всі подальші дзвінки були з телефону свідка, який прийшов на допомогу і відключив акумулятор, у зв?язку з тим, що був відчутний запах газу (а.с. 4).
Вказані пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з її ж поясненнями від 05.03.2019, в яких вона додала, що акумулятор в її машині було вимкнено після зіткнення, оскільки її автомобіль оснащений ГБО (газобалонне оснащення), а в автомобілі було відчутно запах газу (а.с. 36).
Про те, що автомобіль ОСОБА_2 стояв з увімкнутою аварійною сигналізацією вказував суду першої інстанції і сам ОСОБА_1 , що не спростовував захисник Харченко С.В., а також ця обставина випливає і з фотознімків пошкодженого автомобіля (а.с. 37), у зв?язку з чим інші твердження сторони захисту на стадії апеляційного розгляду справи про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 стояв без будь-яких сигнальних вогнів - є суперечливими та такими, що не узгоджуються з іншими доказами у провадженні.
Водночас, за дослідженими фото автомобілів на місці ДТП видно, що обидва автомобілі правою частиною розташовані фактично на з?їзді на узбіччя біля кромки загорнутого снігу на узбіччя, а тому є незрозумілою позиція захисту про те, куди ж саме, на їх переконання, повинна була на виконання вимог п. 15.14 Правил дорожнього руху України переставляти свій автомобіль ОСОБА_2 , коли у неї на Ново-Ірпінському шосе (трасі) заглух автомобіль.
Обставини перебування автомобілів біля кромки нагорнутого на узбіччя снігу випливає і відеозапису подій (а.с. 8), що відповідає схемі ДТП (а.с. 3).
При цьому з відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що при спілкуванні з водіями автомобілів, що є учасниками ДТП, службовий автомобіль працівників поліції та запарковані автомобілі інших осіб, які перебувають на місці пригоди, не створюють небезпеки//перешкоджання для руху по шосе (трасі), іншим автомобілям, при тому, що ширина кожної з двох смуг в одному напрямку руху складає - 3,8 м., і відповідно загалом - 7,6 м., що відображено в схемі місця ДТП (а.с. 3).
Надати конкретних пояснень в цій частині щодо механізму ДТП - сторона захисту не змогла.
При цьому, ОСОБА_1 суду першої інстанції не вказував того, що його начебто, в темну пору доби, на неосвітленій трасі засліпив автомобіль, що рухався назустріч, оскільки, згідно тієї ж схеми місця ДТП, зіткнення відбулося в крайній правій смузі руху з двох наявних в одному напрямку на відстані не меншій, ніж 3,8 м. до розділювальної смуги зустрічного напрямку руху, а тому є незрозумілим як ОСОБА_1 міг "засліпити" зустрічний автомобіль.
Доводи апеляційної скарги захисника Харченка С.В. про те, що в схемі не зазначено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався в попутному з ОСОБА_1 напрямку, не вказано знаків, наявність світлофорів, не визначено координат зіткнення, щодо гальмівного шляху автомобілів, відповідно до якого можливо встановити чи перевищував швидкість руху ОСОБА_1 тощо, - не вказує на те, що схема не відповідає Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015, оскільки в схемі вказані такі сталі орієнтири на даній ділянці дороги як білборди (опори) № 1 і № 2, дорожні споруди, розділювальна смуга розмітки, узбіччя, місце зіткнення транспортних засобів автомобілів - "Chevrolet Aveo", д.н.з. НОМЕР_2 , та "Toyota Corolla", д.н.з. НОМЕР_1 , які розташовані один за одним, відстані між орієнтирами та автомобілями, що зіткнулися та перебувають у нерухомому стані на час складання схеми, дані освітлення, стану покриття проїзної частини, наявності дорожнього та пішохідного огородження, наявності дорожніх знаків, наявності наземного пішохідного переходу, наявності горизонтальної розмітки проїжджої частини, наявності світлофорного об?єкту, наявності недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, - що підписана водіями без будь-яких застережень і доповнень щодо невнесення до схеми інших даних, які мають значення до обставин, що підлягають доказуванню, що були наявні на місці ДТП (а.с. 3).
А тому, доводи захисника, що вказана схема не може бути доказом у справі - на увагу не заслуговують, з огляду і на те, що захисником Харченко С.В. не вказано, які ж саме сталі орієнтири, що є на даній ділянці дороги, та інші об?єкти, які можуть вплинути на дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, - не відображені у схемі, ще і при тому, що ОСОБА_1 не поставлено у вину порушення вимог п.п. 12.4-12.6 Правил дорожнього руху України щодо установлених меж швидкості руху, а тільки п. 12.1 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, зокрема освітлення та погодні умови, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Саме порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вимог п. 13.1 і п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України призвели до того, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в темну пору доби на частково засніженому дорожньому покритті не вибрав безпечної швидкості руху, а також не дотримався безпечної дистанції до автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , що рухався попереду і заглух, якого потім і скеровувала водій накатом до узбіччя, не встигши виставити знак аварійної зупинки, - чого, у сукупності не зміг оцінити ОСОБА_1 через відсутність безпечної дистанції між автомобілями, вчинивши зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 .
Отже, дослідивши докази у провадженні, слід дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення ним п.п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
На дані висновки не можуть вплинути доводи апеляційної скарги захисника Харченка С.В. в інтересах ОСОБА_1 про те, що таке визначення адреси як Ново-Ірпінське шосе (вулиця) відсутнє у загальному доступі в мережі Інтернет, оскільки вказана адреса визначалася уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою - працівником поліції, а тому ставити під сумнів правильність дійсного місця зіткнення транспортних засобів, як про те вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, що встановлено судом першої інстанції, за відсутності конкретних посилань сторони захисту в цій частині на місце ДТП, щоб могли бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції - не виявляється за можливе.
У разі доведення вказаної неточності, ОСОБА_1 чи в його інтересах захисник не позбавлені права звернутися до суду для усунення неточності або описки, що не впливає на зміст суті правопорушення, визнаного судом доведеним.
Визначення правильності місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме Святошинським районним судом м. Києва, стороною захисту під час судового провадження у місцевому суді не оспорювалося, ОСОБА_1 відразу ж при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Кошелюком А.М. було повідомлено про розгляд провадження у Святошинському районного суді м. Києва.
А тому, доводи сторони захисту про порушення в справі вимог ч. 1 ст. 276 КУпАП - є непереконливими ще і за тим, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.ст. 124, 130 КУпАП, можуть розглядатися і за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, як указують приписи ч. 2 ст. 276 КУпАП, при тому, що місцем реєстрації ОСОБА_1 , якому автомобіль "Toyota Corolla" д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності є: АДРЕСА_1 (а.с. 1, 3 зв., 7), а місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 10), тобто вони територіально відноситься до Святошинського району м. Києва.
Під час апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 22.05.2019 та в послідуючому захисник Харченко С.В. у присутності ОСОБА_1 вказав на наявність вини останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, як на загальну позицію сторони захисту ОСОБА_1 .
Як далі видно з письмових пояснень ОСОБА_2 від 05.03.2019, від водія ОСОБА_1 після зіткнення транспортних засобів був відчутних запах алкоголю і він її просив не оформлювати ДТП з залученням працівників поліції, на що вона відмовилася (а.с. 36) і на місце ДТП викликали працівників поліції.
Доводи захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено, який саме огляд мав пройти ОСОБА_1 (на стан алкогольного сп?яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладу охорони здоров?я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється) - не узгоджується зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 304252 від 20.01.2019, в якому чітко викладеного, що в досліджуваний час, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушенням мови; від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1).
Отже, за зовнішніми ознаками водія працівники поліції не могли пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння; встановлений порядок проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння передбачає процедуру, згідно ст. 266 КУпАП та п. 3 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, п.п. 4, 6 Розділу І та п. 12 Розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я від 09.11.2015 за 1452/735, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1412/27858, які найшли своє відображення і в "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, - як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, так і в медичній установі, на що водій відмовився - що і свідчить про його однозначну відповідь.
Якому нормативному акту відповідає твердження захисника Харченка С.В. про більш розширене викладення в протоколі обставин вчиненого правопорушення - з апеляційної скарги не видно.
Тому слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 304252 від 20.01.2019 щодо ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, а саме - поліцейським роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Кошелюком А.М.
При цьому ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, розуміння яких він засвідчив власноручним підписом в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1).
У який спосіб, на переконання захисника, ОСОБА_1 було позбавлено можливості надати пояснення - з апеляційної скарги захисника Харченка С.В. не видно, не вказала на цю обставину і сторона захисту в суді апеляційної інстанції.
Водночас слід вказати, що до протоколу (протоколів) про адміністративне правопорушення долучені власноручно викладені пояснення ОСОБА_1 від 20.01.2019 про те, що він: "рухаючись по Новоірпінській трасі скоїв зіткнення із Шевроле авео НОМЕР_2 , який зупинився на узбіччі" (а.с. 5), що само по собі свідчить про викладення вказаних пояснень водія на власний розсуд і спростовує твердження ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, що він написав вказані пояснення під диктовку працівників поліції, що нічим не підтверджується, ще і при тому, що ОСОБА_1 взагалі нічого не виклав щодо обставин порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що свідчить саме про вільний вибір пояснень ОСОБА_1 , які він бажав надати 20.01.2019.
При цьому, поза увагою суду першої та апеляційної інстанцій не залишився і відеозапис, що міститься в матеріалах провадження, перегляд якого вказує на те, що ОСОБА_1 за досліджуваних подій перебуває у стані, що не відповідає обстановці, і на запитання працівника поліції у присутності двох свідків, особи яких встановлені, "чи буде він проходити огляд на стан сп?яніння у встановленому законом порядку ?" - категорично відмовився, як і при запитанні працівника поліції свідкам "чи чули вони відмову водія?" і їх відповіді "чули" - ніяк не прореагував (а.с. 8).
Відмову водія від проходження у встановленому законом порядку свідки-поняті засвідчили у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) та додатково в поясненнях від 20.01.2019 (а.с. 6).
Свідок-понятий ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він приїхав на виклик дружини - ОСОБА_2 про ДТП за її участі, де, по приїзду ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 та його син) пропонували їм гроші.
Особа (чоловік), що допомагав дружині відключити акумулятор, почувши пропозицію ОСОБА_1 , сказав, що він цього не радить робити, оскільки ОСОБА_1 був явно напідпитку.
У його-свідка присутності у ОСОБА_1 запитували чи бажає він пройти тестування за допомогою приладу "Драгер" чи у медичній установі, на що водій відмовився в категоричній формі, а тому він- ОСОБА_3 саме і засвідчив відмову водія від проходження огляду на стан сп?яніння.
Як далі видно з пояснень свідка, він- ОСОБА_3 відразу заявив працівникам поліції, що є родичем ОСОБА_2 , але його залучили як свідка до оформлення відмови водія від проходження огляду на стан сп?яніння.
У будь-яких діях щодо оформлення ДТП, він- ОСОБА_3 участі не брав.
Отже, оскільки ОСОБА_3 брав участь тільки у процедурі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у порушенні тим п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП, що не стосується інтересів ОСОБА_2 , як учасника ДТП, за що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, пояснення свідка ОСОБА_3 , оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому і бере їх до уваги, як і інші докази у справі, що оформлені за участі вказаного свідка.
Водночас, доводи сторони захисту про те, що потерпіла ОСОБА_2 не вказувала, що ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою приладу "Драгер" та в медичній установі, - не свідчить про відсутність вказаних обставин, оскільки з наданих письмових пояснень ОСОБА_2 від 05.03.2019 видно, що у ОСОБА_1 був відчутний запах алкоголю (а.с. 36), а з відеозапису вбачається, що до участі у оформленні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 вона не залучалася, а при відповіді ОСОБА_1 у присутності свідків-понятих на поставлені питання щодо бажання останнім проходити огляд на стан сп?яніння - вона- ОСОБА_2 перебувала на значній відстані на трасі (шосе), по якій рухалися транспортні засоби, що, загалом, унеможливлювало чути ОСОБА_2 відповіді ОСОБА_1 на поставлені йому працівником поліції запитання .
Не є таким, що спростовує вину ОСОБА_1 і письмові пояснення свідків, що виготовлені на заздалегідь підготовлених бланках, оскільки кожне з пояснень містить особистий підпис свідка, а отже і згоду на правильне зазначення в поясненнях відомостей, які в ньому містяться.
Опитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 - є його батьком, і 20.01.2019 він приїхав на місце ДТП по дзвінку батька.
Коли приїхали працівники поліції, то запитали батька чи вживав він спиртні напої і чи визнає він свою провину.
Потім приїхав родич потерпілої ( ОСОБА_2 ).
Поліцейський висунув тезу, що водій (батько) знаходиться в стані алкогольного сп?яніння та стали складати протокол.
Він-свідок запитував чи можна це встановити експертним шляхом, на що працівники поліції йому нічого не відповіли, а батько- ОСОБА_1 вказав на медичну установу і де вона знаходиться, куди вони з батьком і поїхали, але там їм відповіли, що процедура проходження огляду на стан сп?яніння не має сенсу, оскільки пройшло більше 2-х годин з часу досліджуваних подій.
Наведені пояснення свідка ОСОБА_5 за будь-яких обставин вказують на те, що працівники поліції висунули підозру про перебування ОСОБА_1 саме в стані алкогольного сп?яніння і що останній достеменно знав процедуру проходження огляду на стан сп?яніння, у тому числі у визначену законом медичну установу, де можна пройти такий огляд.
А тому інші пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що у його присутності працівники поліції не пропонували батьку - ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога і самі відмовилися везти батька до лікаря для визначення стану сп?яніння - не вказують на порушення процедури проведення такого огляду з підстав і того, що свідок ОСОБА_5 не вказав, що батько- ОСОБА_1 висунув вимогу працівникам поліції везти його на освідування в медичний заклад у присутності свідків-понятих.
Отже, оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_5 , що є близьким родичем особи, стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення - ОСОБА_1 , та опосередкованого зацікавлений у результатах розгляду справи, слід дійти висновку, що працівниками поліції не була порушена процедура проведення огляду для визначення стану алкогольного сп?яніння, оскільки ОСОБА_1 у присутності свідків-понятих категорично відповів відмовою пройти такий огляд у встановленому законом порядку, що сторона захисту в суді апеляційної інстанції - не спростувала.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом - не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, при тому, що з достовірністю встановлено, що на місце оформлення протоколів про адміністративні правопорушення приїхав син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , які, за їх же свідченнями, поїхали з місця пригоди на таксі.
Чи була технічна можливість керувати транспортних засобом "Toyota Corolla" д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП з такими механічними пошкодженнями: як механічні пошкодження переднього бамперу, капоту, решітки радіатору, кріплень лівого та правого крила, закрилка (а.с. 3 зв., 39) - з справи не вбачається.
Між тим, дії працівників поліції у досліджуваній справі ні ОСОБА_1 , ні в його інтересах захисником - не оскаржені.
При цьому не можна не звернути увагу на те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2018 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10.200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, проте вже 20.01.2019 він керував транспортним засобом за досліджуваних подій без наявності такого права.
Згідно пояснень ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції йому працівники поліції дали направлення на обстеження, а тому доводи апеляційної скарги захисника Харченка С.В. про те, що в матеріалах справи відсутній такий документ як направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння - ніяким чином не впливає на правильність прийнятого рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Є такими, що не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про те, що, на його переконання, є незрозумілим чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння чи відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп?яніння, - оскільки ці поняття доповнюють одне одного, а саме, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, коли вчинив ДТП, а при виявленні у нього ознак алкогольного сп?яніння на пропозицію працівника поліції відмовився у встановленому порядку пройти огляд на стан сп?яніння у присутності двох свідків-понятих.
Отже, дослідивши всі докази в справі, у тому числі на задоволення клопотань сторін у провадженні, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки останній є особою, який протягом року від 01.07.2018 повторно вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, що підтверджується витягом з адмінпрактики УПП у м. Києві (а.с. 7).
У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або за відмову від проходження огляду з метою виявлення такого стану.
За наведеним, ОСОБА_1 правильно притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 12.1, п. 13.1, п. 2.3 (б), п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції з закриттям провадження в справі, як про те висунула вимогу сторона захисту - під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкцій ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП з застосуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
За викладеним, апеляційна скарга захисника Харченка С.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Харченка С.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього на підставі положень ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20.400 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька