11 серпня 2020 року м. Рівне
Справа № 569/2408/20
Провадження № 22-ц/4815/919/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2020 року в складі судді Першко О.О., проголошене в м. Рівне,
В лютому 2020 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 9 вересня 2011 року отримала кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
Зазначає, що пунктами 1.1.1.67,1.1.5.1.,1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору, у зв'язку з чим банком впроваджені зміни відсоткової ставки:
- із 01.09.2014 року до розміру 34.8% річних, із 01.04.2015 року до розміру 43.2% річних. Зміна розміру відсотків повністю узгоджується із діючим законодавством, оскільки при такій зміні розмір існуючих зобов'язань не збільшується, оскільки підвищена відсоткова ставка застосовується лише до тих майбутніх операцій по використанню кредитного ліміту, що здійснені після зміни розміру відсоткової ставки, що передбачено п.2.1.1.2.10., а саме - за користування кредитом (за виключення пільгового періоду) клієнт сплачує банку фіксовану проценту ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредит;
- із 01.09.2015 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг, в частині нарахування відсотків, а саме, відповідно до п.2.1.1.3.1. клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту;
- із 01.04.2019 року впровадженні зміни Умова та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме, відповідно до п.2.1.1.2.12. в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86.4% - для картки «Універсальна»; 84.0% - для картки «Універсальна голд».
Відповідно п.2.1.1.2.9. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.2.11. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.3.5. договору при порушенні позичальником строків платежу по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень (в еквіваленті 500 гривень за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суму позову.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 8 грудня 2019 року утворилась заборгованість, що становить 40867 грн. 10 коп., з яких: 19 815 грн. 12 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3382 грн. 56 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 15247 грн. 18 коп. нарахована пеня; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1 922 грн. 24 коп. штраф (процентна складова).
З наведених підстав АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 40867,1 грн. та судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 09 вересня 2011 року у розмірі 2630,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 09 вересня 2011 року шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань, зміну кредитного ліміту, відсоткової ставки, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 2630 грн. 37 коп., що вирахувана як різниця між отриманими та фактично повернутими позичальником коштами.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, так як суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Висновок суду першої інстанції щодо непогодження з відповідачем умов кредитування є помилковим, оскільки крім анкети-заяви відповідачем у той же день підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", в якій вказано тип кредитної лінії, пільговий період, базову відсоткову ставку за користування кредитом - 2,5% в місяць (30% річних, розмір та строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов'язанням.
Відмовляючи в стягненні фактично отриманих кредитних коштів в повному обсязі, судом не враховано, що вказана заборгованість складається із заборгованості за поточним тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, які постійно змінюються в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості.
Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідач скористався послугою "Миттєва розстрочка" та "Оплата частинами", внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту перевищила встановлений кредитний ліміт.
Звертає увагу, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору з власної ініціативи здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, а також звертався до банку з метою перевипуску картки, що свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Суд безпідставно відмовив у стягненні прострочених відсотків та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, оскільки на можливості банку заявити такі вимоги з ст. 625 ЦК України була звернута увага Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, а умови щодо підстав розміру нарахування відсотків за ч.2 ст. 625 ЦК України було погоджено відповідачем шляхом підписання паспорта споживчого кредитування.
Просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову задоволення позову, а в решті рішення залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 40867 грн. 10 коп., з яких: 19 815 грн. 12 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3382 грн. 56 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 15247 грн. 18 коп. нарахована пеня; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1 922 грн. 24 коп. штраф (процентна складова).
Судом встановлено, що 09 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Разом з тим, будь-які дані про тип картки, строк її дії, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні.
До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CОNTRACT", "Універсальна GOLD", а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки, в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт "Універсальна", та з нього неможливо встановити який вид кредитної картки та які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, ознайомилася і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису відповідача, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 9 вересня 2011 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату неустойки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачку обов'язку по сплаті заборгованості за штрафами та пенею.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складову повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, а проценти заявлені до стягнення у відповідності до ст. 625 ЦК України, нараховані не на підставі норм ЦК України, а згідно п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківський послуг, відповідно до яких клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".
Однак, з наведених вище підстав судом встановлено, що умови договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків, відсотків за прострочений кредит за ставкою 86,4% згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 9.09.2011року у вигляді підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у анкеті-заяві не встановлено, зобов'язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред'явлення позивачем вимоги.
Будь-які дані про те, що до пред'явлення позову у даній справі позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення кредитних коштів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, банком не було доведено прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а відтак підстави для нарахування процентів (3%) річних на підставі ст. 625 ЦК України на момент пред'явлення позову були відсутні.
За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України (змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Колегія суддів не приймає до уваги надану АТ КБ "ПриватБанк" апеляційному суду копію довідки, підписаної відповідачкою в яких зазначено умови кредитування картки «Універсальна,55 пільгового періоду», з таких підстав.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Крім цього, в ході розгляду справи судом першої інстанції АТ КБ "ПриватБанк" надав відповідь на відзив та відповідь на додаткові пояснення відповідачки, до яких додав виписку з її карткового рахунку, довідку про видані їй номери кредиток, за його клопотанням у квітні 2020 року місцевим судом відкладалось судове засідання для надання додаткових доказів та пояснень, тобто з дня відкриття провадження у справі (24.02.20) і до постановлення рішення (29.05.20) банк, в порядку встановленому ЦПК не скористався своїм правом для надання всіх необхідних доказів у справі, а отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
АТ КБ «ПриватБанк» не надало апеляційному суду доказів неможливості подання підписаної відповідачкою довідки про умови кредитування до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а відтак даний документ не може бути прийнятий апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України. З вказаних підстав
Разом з тим ОСОБА_1 не спростовувала факт укладення 9.09.2011 року між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети.
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами по справі, що підтверджує розмір коштів, взятих позичальником у банку.
Проаналізувавши надану виписку з картрахунку апеляційний суд прийшов до висновку, що в кредит позичальником взято (тіло кредиту) кошти у сумі 63505,86грн., в які входять суми коштів, списані банком через користування позичальником сервісами «Миттєва розстрочка» та «оплата частинами, покупка товару».
У суді першої інстанції відповідачка не заперечувала отримання у банку декількох кредитних карток та факт користування цими сервісами.
Із зазначеної вище виписки вбачається, що банк у період з серпня по жовтень 2016 року трьома платежами здійснив погашення боргу за сервісом «оплата частинами, покупка товару» на загальну суму 1569,68 грн., а з січня по жовтень 2018 року щомісячно здійснював платежі по сервісу «Миттєва розстрочка» на загальну суму 11 403,60грн.
Таким чином ОСОБА_2 не доведено факту заволодіння її коштами шахрайським способом та не користування сервісами «Миттєва розстрочка» та «Покупка товару».
При цьому відповідачка продовжувала активно користуватися картками, отримуючи кредитні кошти від банку та здійснюючи погашення отриманих коштів, а тому мала можливість слідкувати за рухом коштів по рахунку та вчасно виявити транзакції, згоду на які не надавала.
Відомості про сповіщення відповідачем банку про втрату карток відсутні, оформлення послуг «оплата частинами», «миттєва розстрочка» відбулась із використанням картки відповідачки та введенням особистого пін коду.
Згідно наданої банком виписки по рахунку вбачається, що за період з 9.09.2011року по 8.12.2019 року відповідачкою в кредит фактично отримано кошти у загальному розмірі 63505,86грн., а сплачено -54167грн., що свідчить про неправильне визначення судом першої інстанції розміру заборгованості за тілом кредиту.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 9338,86грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зважаючи на те, що внаслідок неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції суму заборгованості по тілу кредиту визначив без належного дослідження виписки по рахунку, а тому апеляційний суд приходить до висновку про скасування судового рішення в цій частині та стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 9338,86грн.
Відповідно до ч.1 та 13 ст.141 ЦПК України судові витрати понесені по оплаті судового збору підлягають пропорційному розподілу до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову сплачено 2102 грн. судового збору, при подачі апеляційної скарги-3153грн.
Позов задоволено на 22,85% (9338,86х100:40867,10). З відповідачки на користь банку підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1200,77грн. (5255х22,85%).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2020 року в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та витрат по оплаті судового збору скасувати .
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 9 вересня 2011 року у сумі 9338(дев'ять тисяч триста тридцять вісім)грн.86грн. та понесені судові витрати у сумі 1200(одну тисячу двісті)грн.77 коп.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 11 серпня 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.