Справа № 426/7907/19
Провадження № 22-ц/810/289/20
11 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справа: Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач), Авалян Н.М., Луганської В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2020 року ухвалене у складі судді Осіпенко Л.М. в м. Сватове Луганської області
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, щовідповідно до укладеного договору № б/н від 25 жовтня 2013 року відповідач по справі отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.
В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2019 року за відповідачем утворилася заборгованість, яку позивач вважає необхідним до стягнення у сумі 121488,83 грн., та яка складається з: 2427,73 грн. - заборгованість за кредитом, 119 061,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 25.10.2013 року по 31.07.2018 року.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 жовтня 2013 року в розмірі 121488,83 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області 17 лютого 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Хомівка, гуртожиток ДПТНЗ «СПАЛ» на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ - 14360570, р/р - НОМЕР_2 , МФО 305299, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1 «д», заборгованість у розмірі 2 427 грн. (дві тисячі чотириста двадцять сім гривень) 73 копійки - заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 25.10.2013 року.
Вирішив питання щодо судових витрат.
При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався правовою позицією, яка закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р та дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 119 061,10 грн. мотивовано відсутністю належних доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом.
Стягненню на користь Банку підлягають фактично отримані та використані позичальником кошти на суму 2 427,73 грн. - заборгованість за тілом кредиту, оскільки в добровільному порядку відповідачем вони не повернуті АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати та позовні вимоги банку в цій частині задовольнити.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначає, що в даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відповідач приєднався до запропонованої Банком пропозиції. Таким чином, відсутність підпису відповідача в відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
За змістом ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 1048 ЦК України не передбачено надання безпроцентних кредитів.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року відкрито провадження по даній апеляційній скарзі та сторонам по справі роз'яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
Від відповідача по справі не надійшло відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року справу було призначено до апеляційного розгляду.
На поштову адресу місця реєстрації відповідача апеляційним судом завчасно направлялися судові повістки-повідомлення про розгляд справи, однак повістки-повідомлення поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач є належно повідомлений про місце та час судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 жовтня 2013 року в сумі 2 427, 73 грн, ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків з відповідача за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які докази розміру погодженого сторонами розміру процентної ставки і правильності їх нарахування відповідачу по справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків умови договору приєднання розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
В тексті позовної заяви позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
До позовної заяви позивачем додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 25 жовтня 2013 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.
Надані АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування.
Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 жовтня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин які б свідчили про погодження сторонами договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 25 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем за допомогою належних доказів погоджений сторонами розмір процентної ставки, який ґрунтується на матеріалах справи та доводами скарги не спростовується.
Посилання скаржника на ч.1 ст. 1048 ЦК України, про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Правовий аналіз вищенаведеної норми права дає підстави для висновку, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначалося вище, у підписаному відповідачем документі від 25 жовтня 2013 року, який за своєю формою і змістом є анкетою-заявою, відсутній визначений договором розмір процентів за користування кредитом, при цьому позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували досягнення сторонами умов за договором щодо розміру та підстав стягнення процентів.
Посилання скаржником на виписку з особового рахунку відповідача щодо використання кредитного карткового рахунку також не є доказом щодо погодження сторонами умови використання наданих кредитних коштів.
Вимог щодо стягнення з відповідача процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України позивачем не заявлялось.
Посилання на не врахування судом Постанови ВС від 23 грудня 2019 року у справі №572/1169/17 не є слушними, оскільки даним судовим рішення встановлені інші обставини в конкретній справі, де, як зазначає скаржник у заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору в розмірі 2,5 % на місяць з розрахунком 360 днів у році. В даній справі, як було зазначено вище, сторони взагалі не узгодили умови щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Загальні посилання в скарзі на підрив основ банківської системи не стягненням процентів не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови 11 серпня 2020 року.
Головуючий Ю.В. Єрмаков
Судді Н.М. Авалян
В.М. Луганська