Провадження № 22-ц/803/5926/20 Справа № 212/1530/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
12 серпня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Голуб О.О.,
сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бутка Олександра Олександровича, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року про закриття провадження у цивільній справі, постановлену суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року закрито провадження у цивільній справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бутко О.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, ставить питання про скасування ухвали суду та повернення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не ураховано, що правове обґрунтування заявленого у 2013 році позову відмінне від підстав заявленого позову у 2020 році.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» просить ухвалу суду, як законну та обґрунтовану залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зауважує, що ані предмет, ані підстави позову, як і надані докази по обом справам є тотожні. Зміна позивачем посилання на норми законодавства не є зміною підстав позову.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що набрало законної сили рішення, ухвалене з приводу спору, який є тотожним позову, що розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, рішення не оскаржено, набрало законної сили 29 квітня 2013 року (а.с.20-22).
Ні позивач, ні його представник не скористались правом апеляційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року.
Як видно з тексту поданого у лютому 2020 року позову, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві 275000 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що предмет та підстави позову у цивільній справі № 0413/11576/2012 та у цій справі № 212/1530/20 є тотожними, спір заявлено між тими самими сторонам, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи апеляційної скарги представника позивача, що правові підстави заявленого позову на підставі ст.1168 ЦК України різняться із правовими підставами позову, заявленого у 2012 року, колегія суддів вважає неприйнятними.
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Так у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини». Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 379, ст.ст. 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бутка Олександра Олександровича, залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 року.
Головуючий:
Судді: