Провадження № 33/803/923/20 Справа № 202/3250/20 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
06 серпня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника особи, що притягується
до адміністративної відповідальності Моськіної С.М. ,
Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року водій ОСОБА_1 16 квітня 2020 року о 13 год. 50 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському, 62 керував транспортним засобом Ford Escort, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, огляд на стан сп'яніння зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі КП ОМПЦЛ ДОР, відповідно до висновку № 1813 від 16 квітня 2020 року результат огляду: ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що суд першої інстанції проігнорував доводи, викладені в клопотанні сторони захисту про закриття провадження у справі та не надав оцінки жодному з них. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено у відсутності ОСОБА_1 . Матеріали не містять жодного доказу того, що з боку співробітників поліції було прийнято заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце складання протоколу. Звертає увагу, що матеріали справи не містять також доказів того, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом та був зупинений співробітниками поліції. Також, підтвердженням того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, є відсутність відповідних доказів про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи самостійно з власної ініціативи викликав та допитав співробітника поліції, поклавши його покази в основу обвинувачення ОСОБА_1 , порушивши процедуру розгляду справи, а також право ОСОБА_1 на захист. Крім того, зазначає, що судом було переглянуто та покладено в основу визнання винним ОСОБА_1 відеозапис, проте під час ознайомлення з матеріалами справи вказаний відеозапис був відсутній, ким, коли та в який спосіб він отриманий, невідомо. Також звертає увагу, що розгляд справи проводився за його відсутності, в той час як його захисник надавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 в частині безпідставності посилання суду першої інстанції на відеозапис та пояснення працівника поліції Пелиха О.Д. з огляду на наступне.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Карелін проти Росії", пункт 54 справи "Озеров проти Росії", пункти 44-45 справи "Кривошапкін проти Росії").
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе "функції обвинувачення" і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що "вимагає обережності дій суду" при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, хоча суд першої інстанції самостійно без клопотання сторін викликав працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, та допитав його, а також послався на відеозапис, джерело походження якого неможливо встановити з матеріалів справи, зазначені порушення не є істотними та не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складено уповноваженою на те посадовою особою у відповідності до положень ч. 1 ст. 256 КУпАП, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею, та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника; рапортом поліцейського; висновком КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР» від 04 травня 2020 року, який складено на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду №1813, який складено лікарем КП «ОМПЦзЛЗС» ДОР за встановленою законом формою, згідно зі змісту якого слідує, що під час огляду ОСОБА_1 16 квітня 2020 року перебував у стані наркотичного сп'яніння; особистими поясненнями ОСОБА_1 , який у судовому засіданні не заперечував факт проходження на вимогу працівників поліції медичного огляду для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння.
Вказані положення кореспондують з положеннями п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, рапортом поліцейського, з якого слідує, що працівниками поліції за порушення правил ПДР було зупинено транспортний засіб Ford Escort, н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», законів України «Про дорожній рух» та «Про Національну поліцію», а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Так, на адресу проживання ОСОБА_1 було направлено повідомлення про запрошення останнього до підрозділу патрульної поліції для складання протоколу, разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 у зазначений у повідомленні час до УПП ДПП в Дніпропетровській області не з'явився, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №136001 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено за його відсутності.
Також не вбачається порушення права ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, учасник процесу, який задіяний в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП крім іншого, встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, про що свідчить розписка останнього від 17 червня 2020 року.
Крім того, 17 червня 2020 року ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні, під час якого його було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також ОСОБА_1 надав свої пояснення та заперечення на складений протокол про адміністративне правопорушення.
07 липня 2020 року, тобто у день розгляду справи, захисником було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні, разом з тим не надано жодних доказів на підтвердження зазначених відомостей.
На підставі викладеного, з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП та відсутності доказів на підтвердження заявлених у клопотанні захисника обставин, суд першої інстанції розглянув справу без участі правопорушника, оскільки останній надав свої пояснення та заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення та належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, а тому відповідні доводи ОСОБА_1 є необгрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот