Провадження № 33/803/786/20 Справа № 204/2703/20 Суддя у 1-й інстанції - Юшков М. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
03 серпня 2020 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в КП "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" ДОР лікарем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 за відсутністю події адміністративного правопорушення -
за участю:
потерпілої - ОСОБА_2
Постановою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 119 грн.. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №434512 від 17.04.2020 року, ОСОБА_3 17 квітня 2020 року о 10 годині перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 влаштував конфлікт зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході конфлікту ображав та погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї та порушив вимоги ст.173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №283994 від 18.04.2020, 18 квітня 2020 року о 10:00, ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд.164, у приміщенні медичного центру «Лтава-Дент» висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадянки ОСОБА_2 , чим порушував громадський порядок та вимоги ст.173 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх апеляційних доводів, зазначив, що постанова суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП та накладення стягнення є необґрунтованою, безпідставною, ухваленою в порушення норм діючого законодавства, неправильних висновків з встановлених під час засідання обставин, у зв'язку з чим має бути скасована, а справа про адміністративне правопорушення закрита за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Зазначає, що судом вірно встановлені обставини події, а саме, що ОСОБА_1 18 квітня 2020 року близько 10.00 год прийшов на роботу до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 в приміщенні медичного центру "Лтава-Дент", де також знаходився їх, усиновлений в період шлюбу, син - ОСОБА_4 , та у них виник словесний конфлікт, в ході якого вона викликала поліцію та потім написала заяву про вчинення її колишнім чоловіком хуліганських дій.
Вказує, що свідчення учасників вказаних події різняться, а суд першої інстанції залиши їх поза увагою. Зазначає, що не виражався нецензурною лайкою.
На думку апелянта, суд не мав права приймати до уваги пояснення ОСОБА_4 , який підтвердив факт сварки, не зазначаючи її підстав та доповнив, що мала місце нецензурна лайка з боку батька. Його слова взагалі не можна приймати до уваги як об'єктивні враховуючи що він дійсно є, усиновленим в період шлюбу, сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після розлучення останніх він залишився проживати з матір'ю, свого житла в нього немає на теперішній час він є студентом медичного ВНЗ за спеціальністю "стоматологія" та практикується зараз разом з матір'ю, вказане приміщення медичного центру "Лтава-Дент" придбано подружжям в період шлюбу, але зареєстроване за ОСОБА_1 . Виходячи з вказаних обставин можна безумовно зробити висновок про те, що ОСОБА_4 знаходиться в повній залежності від ОСОБА_2 з матеріальних, моральних, соціально-побутових, професійних та безліч інших питань.
В судове засідання ОСОБА_1 , його представник - адвокат Аракелова А.Р., не з'явились, були повідомлені належним чином про місце, час та дату слухання справи. Перед початком судового засідання ОСОБА_1 подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, однак у своїй заяві не навів поважних причин його неявки у судове засідання, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.
В судовому засідання ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Допитана в суді апеляційної інстанції в якості потерпілої ОСОБА_2 пояснила, що 18 квітня 2020 року близько 10 години вона знаходилась на роботі, у медичному центрі "Лтава-Дент", коли прийшов її колишній чоловік ОСОБА_1 та почав вимагати з неї гроші. Зазначила, що разом з нею у медичному центрі знаходились медична сестра та пацієнти. У присутності свідків, ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою та висловлювався нецензурною лайкою. Потерпіла зазначила, що вимушена була викликати поліцію, оскільки її колишній чоловік знаходився у стані алкогольного сп'яніння, поводив себе агресивно, заважав їй працювати.
Вислухавши потерпілу ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі. До складання протоколу та його змісту пред'являють спеціальні вимоги. Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити у собі зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №434512 від 17.04.2020 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність закриття провадження за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження за відсутністю події адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційному порядку не оскаржується. За таких обставин, суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість рішення суду в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що постанова суду першої інстанції в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, на думку апеляційного суду є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ст. 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, яка настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому, найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері.
Конкретні прояви правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії».відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №283994 від 18.04.2020, 18 квітня 2020 року о 10:00, ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд.164, у приміщенні медичного центру «Лтава-Дент» висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадянки ОСОБА_2 , чим порушував громадський порядок та вимоги ст.173 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ст.173 КУпАП, крім показань ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 також підтверджується наступними доказами:
-письмовою заявою ОСОБА_2 від 18.04.2020, з якої вбачається, що вона просить притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка, який сьогодні 18.04.2020 о 10:00 зайшов до мого робочого приміщення «Лтава-Дент» та почав конфліктувати, в ході конфлікту він висловлювався нецензурною лайкою (а.с.16);
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.04.2020 приблизно о 10:20, я знаходився на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_4 , «Лтава-дент», де вона працює стоматологом та о 10:20 до неї прийшов її колишній чоловік ОСОБА_1 та почав конфліктувати, висловлювався нецензурною лайкою в її бік та в бік її сина ОСОБА_4 , через те, що вона подала до суду на розділ майна, в цей час у приміщенні знаходилися відвідувачі, які прийшли до неї на прийом (а.с.17);
-рапортом співробітника поліції від 18.04.2020 (а.с.18).
Вказані письмові докази є чіткими, узгоджуються між собою та в матеріалах справи відсутні докази, які б їх спростовували.
Під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції була допитана ОСОБА_2 , яка підтвердила викладені у своїй письмовій заяві покази.
Підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів на думку апеляційного суду відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, у своїй сукупності є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Відповідно до ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
На даний час в українському законодавстві не визначено єдиного чіткого поняття «громадське місце». Законодавець відсилає до різноманітних джерел, які визначають, що саме підпадає під термін «громадське місце». Так наряду з терміном «громадське місце», наведеним у ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», у п.5 ч.3 ст.13 ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2002 також дається орієнтований перелік громадських місць, до яких зараховано клуби, кінотеатри, стадіону та інші. Таким чином, зазначений перелік громадських місць не є вичерпним.
З огляду на зазначене, термін «громадське місце» не може трактуватися виключно поняттям, наведеним в ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Одночасно можна зробити висновок, що загальними рисами громадських місць є їх суспільна значущість для задоволення суспільних потреб та інтересів людини, а також їх публічність, що передбачає вільний доступ і їх спільне використання необмеженою кількістю людей.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що адміністративне правопорушення було вчинено в приміщенні медичного центру «Лтава-Дент» тобто, в приміщенні, що має суспільну значущість для задоволення суспільних потреб та інтересів людини, що одночасно є публічною, оскільки передбачає вільний доступ і спільне використання необмеженою кількістю людей. Отже, правопорушення було вчинено в громадському місці.
Доводи апелянта, з приводу того, що суду першої інстанції не мав приймати до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 , оскільки останній є заінтересованою особою, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_4 давав показання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та будучи під присягою, тому підстав ставити під сумнів його покази у суду немає. Пояснення ОСОБА_1 , надані в суді першої інстанції та викладені в апеляційній скарзі, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення покарання.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2020 року, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 7 (семи) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев'ятнадцять) гривень 00 копійок, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко