Провадження № 22-ц/803/605/20 Справа № 183/4449/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
11 серпня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро",
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати, -
В липні 2018 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 25 298,01 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 928,05 грн., інфляційні втрати в сумі 9 382,96 грн., пеню в сумі - 3 638,06 грн., що разом становить - 40 247,08 грн. (сорок тисяч двісті сорок сім гривень 08 копійок).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" на користь ОСОБА_1 відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року по цивільній справі №183/4449/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві представник позивача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року просить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року у справі №183/4449/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" залишити без задоволення, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2003 році між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки без дати та номеру, який в подальшому зареєстровано у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 28 липня 2004 року за № 04-04-126-00372 .
У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3. Договору ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8500 га. терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев'ять днів з моменту реєстрації в місцевій Раді народних депутатів. Відповідно до п. 2.2. Договору Відповідач зобов'язався сплачувати йому щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі, що становить 550,17 грн. за один рік. На виконання п. 3 Договору він, в день його підписання, також підписав акт приймання-передачі, відповідно до якого земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.
04 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру зареєстровано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро", про що в Книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 04-09-126-01908, якою сторони погодили між собою: внести зміни до абз. 1, п. 2.2. Договору щодо зміни орендної плати у грошовій формі у розмірі 2 (двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 139,00 грн., а також проведення безкоштовного завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., та продовжити термін дії Договору до 31.12.2021 року. Крім того сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати та внести відповідні зміни до Договору оренди земельної ділянки (абз. 2 п. 1 Додаткової угоди). Також Додатковою угодою встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено даною додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.
Відповідно до п. 2.2 Договору строк видачі орендної плати у грошовій формі в період з 01 вересня по 31 грудня кожного року.
Згідно п. 3 Договору орендар зобов'язаний за несвоєчасну сплату орендної плати сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.
У 2012 році Відповідач на виконання Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" збільшив розмір орендної плати у грошовому виразі до 4,69 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,але зазначених змін до Договору оренди вносити відмовився відповідно до п. 2.2. Договору, у якому передбачено, що орендна плата коригується без внесення доповнень до договору у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати, а також у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.
З 2016 року Відповідачем було збільшено орендну плату за користування земельною ділянкою до 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а з 2017 року до 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач не зважаючи на нараховану орендну плату, а також податки та збори, починаючи з 2012 року не виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної виплати орендної плати. У зв'язку із цим Позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у справі № 183/3593/17 було розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,8500 га кадастровий номер 1223286000:02:017:0114, без номеру та дати, зі змінами та доповненнями, викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованій 04 травня 2009 року за № 04-09-126-01907, укладений між Позивачем та Відповідачем, зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-04-126-00372. Вказане рішення набрало законної сили 26 червня 2018 року після його перегляду в суді апеляційної інстанції. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 рок у справі № 183/3593/17 рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року було залишено без змін.
Під час розгляду справи № 183/3593/17 судом було встановлено, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату позивачу і у 2012 році орендна плата в розмірі 5 001,40 грн. не була виплачена взагалі; у 2013 році відповідач заборгував позивачу 282,40 грн. За 2014 рік заборгованість з орендної плати складає 4 001,00 грн.
За 2015 рік відповідач не виплатив позивачу нараховані 6 158,45 грн. За 2016 рік заборгованість - 19,38 грн. За 2017 рік заборгованість дорівнює 9 835,38 грн.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наявність заборгованості з орендної плати за період 2012-2017 років в сумі 25 298,01 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 2 цього ж Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" відносить до істотних умов договору оренди землі орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладання Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Абзац 5 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також у ч. 1 ст. 624 ЦК України зазначено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Частиною 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як уже зазначалося, згідно з умовами договору строк видачі орендної плати - з 01 вересня до 31 грудня кожного календарного року.
Згідно п. 3 Договору орендар зобов'язаний за несвоєчасну сплату орендної плати сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.
Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати, відповідно до зазначених норм цивільного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягненню з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 25 298,01 грн., та штрафних санкцій: інфляційних втрат в розмірі - 9 382,96 грн., 3% річних в сумі - 1 928,05 грн., та пені в сумі - 3 638,06 грн., що разом становить 40 247,08 грн. є обґрунтованими.
Посилання апелянта, що товариство систематично сплачувало орендну плату, а позивач жодного разу з претензіями щодо її виплати не звертався, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки факт наявності заборгованості з орендної плати був встановлений рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, а доказів того, що апелянт виконував свої обов'язки за договором належним чином, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" не спростовують висновки суду першої інстанції.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро"- залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
О.В.Свистунова