Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
12.03.2010 р. Справа № 2а - 310/10/1470
м.Миколаїв
11:05
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,
за участю представників:
позивача Арутюнова Г.В. - дов. №18/2193 від 09.03.2010,
відповідача: ОСОБА_2 -закордонний паспорт НОМЕР_1 від 01.02.1999,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомЗаводський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, вул. Біла, 44,Миколаїв,54038
доОСОБА_2, АДРЕСА_1
провидворення громадянина Узбекистану ОСОБА_2 за межі України в примусовому порядку (під конвоєм),
Позивач, Заводське РВММУ УМВС України в Миколаївській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про його видворення за межі України в примусовому порядку (під конвоєм).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з листопада 2006 року по теперішній час ОСОБА_2 знаходиться на території України незаконно, не звертався до органів внутрішніх справ з питань реєстрації, коштів та гарантій приймаючої сторони в Україні не має, законного джерела прибутку не має, власне майно та родинні зв'язки з громадянами України відсутні, підстав для подальшого перебування в Україні в нього не має.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що не має коштів для виїзду з України.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 12.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
Громадянин ОСОБА_2 є громадянином Узбекистану. В Україну прибув 26.12.1999 р. за паспортом серії СВ№1103819 виданим МВС Узбекистану від 01.02.1999 року строком до 11.01.2007 року. Знаходячись на території України, відповідач документів на легалізацію в Україні не оформлював, проживає за рахунок тимчасових заробітків, працює на різноманітних будівництвах.
За порушення встановлених правил перебування в Україні 15.11.2006 року начальником Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області по громадянину Узбекистану ОСОБА_2 прийнято рішення про видворення його з території України та за грубе порушення правил перебування, накладено заборону в'їзду в Україну терміном на 5 років, про що відповідача повідомлено під розписку (арк.спр.7, 8).
Проте, громадянин Узбекистану ОСОБА_2 вищевказане рішення не виконав, ухиляється від виїзду з України, всіляко уникаючи контактів із співробітниками ОВС.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, пояснив суду, що через відсутність коштів не має можливості самостійно виїхати за межі України, не заперечує проти видворення його за межі України в примусовому порядку.
Враховуючи те, що у відповідача, не має відповідних гарантій приймаючої сторони, а також відсутність у нього коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземців в Україні, передбачених “Правилами в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 25.12.1995 року враховуючи його довгострокове ухилення від контактів з представниками правоохоронних органів, добровільне не залишення території України після роз'яснень щодо незаконного перебування на її території, то він не має підстав для подальшого перебування на території України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Видворити громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України в примусовому порядку (під конвоєм).
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 23.03.2010 року