№2-а-360/10
08.02.2010 р. м. Сімферополь
Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Сафонов В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як інваліду війни,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації (надалі УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій та інваліду другої групи за період 2008-2009 р.р. в сумі - 6978 грн., мотивуючи тим, що згідно зі ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003 р. йому щорічно повинні були виплачувати вказану допомогу, однак, відповідач щорічно недоплачував йому таку допомогу, тому на його думку відповідач повинен виплатити вказану суму.
Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою з проханням розглянути справу за його відсутності, в порядку письмового провадження, позов просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, на підставі поданих письмових заперечень, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково лише за 2009 р., виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003 р. ст.13 передбачено, що інвалідам війни 2 групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи здійснюється у розмірі 400 грн.00 коп.
Отже на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених З аконом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ».
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», як на підставу для задоволення його позовних вимог не приймаються судом з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів - положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як інваліду війни за 2008 рік є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як інваліду війни за 2009 рік, то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно з пояснень самого позивача він, до 05 травня 2009 року, як інвалід війни 2 групи, він отримав 15.05.2009 р. щорічну грошову допомогу у розмірі - 430 грн.
При цьому, як встановлено судом, при виплаті вказаної допомоги відповідач керувався Постановою КМ України №211 від 18.03.2009 року, якої визначено, що щорічна грошова допомога до 5 травня у 2009 році інвалідам війни 2 групи виплачується в розмірі 430 грн.
Разом з цим, як було зазначено вище, розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня визначений ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003 р., відповідно до якого інвалідам війни 2 групи виплачується щорічна разова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
До вказаного Закону, ні ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», ні іншими Законами, зміни не вносилися.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
За таких обставин суд застосовує до даних правовідносин саме норми ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003р., відповідно до якого інвалідам війни 2 групи виплачується щорічна разова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає - 498 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як інвалід війни 2 групи, має право на отримання щорічної разової допомоги за 2009 рік до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої йому суми 430 грн. (3984-430) - у розмірі - 3554 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 99, 100, 160-163,167 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2009 рік, виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком у розмірі - 3554 грн..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.В. Сафонов