Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
08.02.2010 р. Справа № 2а - 82/10/1470
м.Миколаїв
11:25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі Богзі Н..А.,
за участю представників:
позивача: Черевкова М.Ю. -дов. від 08.02.2010,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПП "Оріон-Центр", вул. Севастопольська, 14, кв. 30,Миколаїв,54000
доПідрозділ примусового виконання рішень ДВС Миколаївського обласного управління юстиції, вул. Пушкінська, 69-а,Миколаїв,54020 Головне Управління юстиції України в Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107,Миколаїв,54029
провизнання неправомірними дій 1-го відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №7/312/06 від 17.08.2006 року; зобов'язання 1-го відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню Постанови господарського,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії 1-го відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа по справі №7/312/06 від 17.08.2006 року; зобов'язати 1-го відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню постанови господарського суду Миколаївської області по справі №7/312/06 від 14.06.2006 року на підставі виконавчого листа.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем-1 тричі було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, про що винесені три постанови з різним мотивуванням відмови. Мотиви відмови у відкритті виконавчого провадження позивач вважає безпідставними та надуманими, оскільки відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання і виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим даним Законом, та пред'явлений до вконання до органу ДВС за належним місцем виконання рішення.
Відповідача заперечень проти позовних вимог не висловили, представники у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.66,67).
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 08.02.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
17.08.2006 господарським судом Миколаївської області по справі №7/312/06 видано виконавчий лист про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача 157,5 грн. судових витрат.
14.09.2006 позивач звернувся із заявою до Підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Миколаївського обласного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження по даному виконавчому документу (а.с.5).
Постановою від 04.10.2006 відповідач-1 відмовив у відкритті виконавчого провадження відмовлено в порядку ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 №606-ХІV (надалі -Закон №606-ХІV) з посиланням на ст.9 Закону №606-ХІV (а.с.6).
09.11.2006 позивач направив заяву про виконання рішення суду до Управління Державного казначейства у м.Миколаєві, яке листом від 17.11.2006 (а.с.8) повернуло виконавчий документ без виконання з посиланням на відсутність єдиного порядку виконання судових рішень щодо стягнення судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
08.06.2007 позивач знову направив на адресу ДВС заяву про виконання рішення суду.
Постановою від 06.07.2007 відповідач-1 знову відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження в порядку ч.7 ст.26 Закону №606-ХІV (а.с.10).
Постановою від 18.06.2008 відповідач-1, керуючись ст.9, п.7 ч.1 ст.26 Закону №606-ХІV також відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства, а також те, що в резолютивній частині виконавчого документа відсутні заходи примусового виконання рішень, передбачених ст.4 Закону №606-ХІV (а.с.11).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема відносяться виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно ст.5 Закону №606-ХІV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Стаття 24 Закону №606-ХІV передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Постановами Підрозділу примусового виконання рішень від 06.07.2007 та 18.06.2008 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на відсутність в резолютивній частині виконавчого документа заходів примусового виконання рішення, а також те, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України має здійснюватись органами Державного казначейства.
Суд вважає зазначені дії ДВС безпідставними, оскільки ст.19 Закону №606-ХІV не містить такої обов'язкової вимоги до виконавчого документу, як зазначення «заходів примусового виконання рішення».
Що стосується посилання на ст.9 Закону №606-ХІV, як на підставу відсутності у ДВС обов'язку виконувати рішення суду про стягнення судових витрат, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У виконавчому листі від 17.08.2006 боржником по справі №7/312/06 суд визначив Дердавний бюджет України в особі Відділення державного казначейства м.Миколаєва, тому ДВС в порядку ст.24 №606-ХІV мало відкрити виконавче провадження та надати боржнику час для добровільного виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.71, 86, 98, 158-163,167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Миколаївського обласного управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа від 17.08.2006 по справі №7/312/06.
3. Зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Миколаївського обласного управління юстиції відкрити виконавче провадження по виконанню постанови господарського суду Миколаївської області по справі №7/312/06 від 14.06.2006 на підставі виконавчого листа від 17.08.2006.
4. Відшкодувати Приватному підприємству будівельно-монтажній компанії «Оріон-Центр» (вул.Севастопольська, 14, кв.30, м.Миколаїв, 54000) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 24 березня 2010 року.