Справа № 824/94/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
11 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про поновлення на посаді,
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 р. у справі № 824/94/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 18.12.2019 р. № 785 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 24.12.2019 р. № 210 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України "Про національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 заступника відділу методичного та інформаційно-технічного забезпечення, супроводження та розвитку інформаційних систем і баз даних управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернівецькій області з 24.12.2019 р.
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника відділу методичного та інформаційно-технічного забезпечення, супроводження та розвитку інформаційних систем і баз даних управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернівецькій області з 25.12.2019 р.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2019 р. по 11.06.2020 р. в сумі 45824,58 грн.
Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10750,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.
В іншій частині вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи, при винесенні рішення судом не було вирішено питання про судові витрати, відтак наявні підстави для винесення додаткового судового рішення згідно ст. 252 КАС України
Вказане додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у повному обсязі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін з таких підстав.
В ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 3, 6 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Із змісту ч. 3 ст.134 КАС України видно, що для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення ч.5-ч.7 ст.134 КАС України відповідно до яких визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України»,від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із змісту ч. 9 ст.139 КАС України видно, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як видно із матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подав наступні документи
-Договір про надання професійної правничої допомоги, укладений 26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Поклітар Г.О. (т.2 а.с.43)
За цим договором адвокат зобов'язалась виконати таку роботу: підготувати позов про поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, надати правові консультації на всіх етапах ведення справи, виконати дії з витребування доказів, посвідчення копій доказів, представляти інтереси позивача у всіх судових інстанціях, вчиняти інші процесуальні дії в межах повноважень з метою захисту Замовника.
Замовник зобов'язався забезпечити адвоката усіма необхідними документами, які пов'язані з веденням справи, оплатити гонорар та витрати, в тому числі судові, що необхідні для виконання доручень у визначеній за взаємною згодою сумі.
Згідно п.8 договору розмір гонорару визначається в 1200 грн. за годину роботи адвоката.
Згідно п.9 договору оплата виконаних робіт здійснюється за актом приймання-передачі робіт згідно розрахунку.
-акт виконаних робіт №1 від 04 червня 2020 року, згідно якому Замовником прийнято виконаних адвокатом робіт об'ємом 22 години вартістю 26400 грн., а саме :
-підготовка позову- 8 аркушів, затрачено 6 годин, вартість 7200 грн.
-консультаційна робота -2 години, вартість 2400 грн.
-підготовка заяв на виконання ухвали про залишення позову без руху, інших заяв -2 години, вартість 2400 грн.
-посвідчення копій письмових доказів- затрачено 2 години, вартість роботи 2400 грн.
-підготовка відзиву на позов (8 аркушів) , затрачено 6 годин, вартість 7200 грн.
-участь в судових засіданнях- 2 години, вартість роботи 2400 грн.
-підготовка адвокатських запитів, посвідчення додатків до запитів,-2 години, вартість 2400 грн.
-квитанцію до прибуткового касового ордера №40 від 04.06.20 про прийняття адвокатом Поклітар Г.О. від ОСОБА_1 за Договором про надання професійної правничої допомоги 26400 грн.(а.с.44-45, т.2)
-акт №2 виконання робіт за договором про надання правової допомоги від 10.06.20 р.- участь адвоката в судових засіданнях протягом 2 годин, вартість роботи 2400 грн.(а.с.51 т.2 ).
-квитанцію до прибуткового касового ордера № 41 від 10.06.20 про прийняття адвокатом Поклітар Г.О. від ОСОБА_1 за Договором про надання професійної правничої допомоги 2400 грн. грн.(а.с.52, т.2).
22 червня 2020 року представник ГУНП у Чернівецькій області подав клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на їх необґрунтованість та завищення. Зазначає про те, що суду при розподілі судових витрат слід врахувати, що справа, що розглядається, є справою незначної складності, складена позовна заява містить, переважно, перелік загальних норм Дисциплінарного статуту, а відповідь на відзив складено шляхом копіювання тексту позовної заяви з метою збільшення судових витрат.(т.2 а.с.81-82).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення, виходячи із реальної затрати часу на підготовку позову та обсягу виконаних робіт.
Суд погодився з вимогами щодо відшкодування понесених витрат по справі із затратою часу в 4 год., у зв'язку з безпосередньою участю адвоката у судових засіданнях на суму 4800,00 грн, виходячи із договірної ціни з розрахунку 1200,00 грн. за одну годину роботи.
Стосовно підготовки заяв на виконання ухвали про залишення позову без руху, інших заяв у справі, на які витрачено 2 год., вартість наданих послуг 2400,00 грн (з розрахунку 1200,00 грн за одну годину роботи), суд погодився частково, виходячи із змісту, суті та обсягу заяв, суд дійшов висновку, що для їх підготовки достатньо 30 хв., відтак розумними та співмірними є витрати, відповідно, в розмірі 600,00 грн, виходячи із договірної ціни з розрахунку 1200,00 грн за одну годину роботи.
Щодо підготовки відзиву на позов (8 арк.), на які витрачено 6 год, вартість наданих послуг 7200,00 грн (з розрахунку 1200,00 грн. за одну годину роботи), суд погодився частково, виходячи із змісту, суті та обсягу відзиву, вказавши, що для підготовки вказаного відзиву достатньо 3 год., відтак розумними та співмірними є витрати, відповідно, в розмірі 3600,00 грн (1200,00 грн х 3 год.), виходячи із договірної ціни з розрахунку 1200,00 грн за одну годину роботи.
Стосовно підготовки та надсилання адвокатських запитів, посвідчення додатків до запитів витрачено 2 год., вартість наданих послуг 2400,00 грн. (з розрахунку 1200,00 грн за одну годину роботи), суд зазначив, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної затрати часу на підготовку адвокатських запитів.
Виходячи із змісту, суті та обсягу адвокатських запитів, суд визнав, що для їх підготовки достатньо 15 хв., відтак розумними та співмірними є витрати, відповідно, в розмірі 300 грн, виходячи із договірної ціни з розрахунку 1200,00 за одну годину роботи.
Стосовно включення згідно акту № 1 виконання робіт за договором про надання правничої допомоги від 04.06.2020 р. до витрат правничої допомоги, в т. ч.: консультаційної роботи, посвідчення копій письмових доказів, додатків до запитів, суд дійшов висновку, що вказані витрати безпідставно включено, оскільки вони не відносяться до правничої допомоги.
Узагальнюючи, суд першої інстанції прийшов до переконання, що представником позивача у зв'язку із розглядом даної справи фактично витрачено на професійну правничу допомогу 10 год. 45 хв. та доведено обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12900 грн (10 год. 45 хв. х 1200,00 грн).
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд частково, в сумі 10750 грн. задовольнив заяву про відшкодування понесених судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, погоджується з викладеними мотивами, з огляду на зміст позовних вимог, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і вважає, що гонорар адвоката у цій справі не є співпірним та розумним, а розмір такого гонорару є необґрунтованим відносно заявлених позовних вимог.
Тому зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 288000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а додаткове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2020 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.