Справа № 428/14412/19
Провадження № 2/428/3059/2019
03 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини через лінію зіткнення без згоди та супроводу батька,
Адвокат Бірюков Ігор Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини через лінію зіткнення без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 04.07.2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилася дочка - ОСОБА_3 . 27.12.2010 шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області.
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. За рішенням Брянківського міського суду від 13 квітня 2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку.
З жовтня 2018 року відповідач не сплачує аліменти, заборгованість станом на 31.10.2019 року складає 26 385, 26 грн. За інформацією позивача, відповідач з 2016 року постійно проживає та працює в Російській Федерації. 21 березня 2016 року відповідач надав згоду на виїзд ОСОБА_3 разом з позивачем по території України, у тому числі до міста Брянка. Термін дії згоди закінчився 24 березня 2017 року.
З вересня 2018 року відповідач не з'являється за місцем проживання позивача та доньки, на зв'язок не виходить, точне місце перебування відповідача позивачу не відомо. За цих обставин позивач не має можливості отримати від відповідача нотаріально засвідчену згоду на перетин лінії зіткнення разом з дитиною.
Позивач з донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 та працює в ВП «Станично-Луганський департамент КП ПРВ» головним інженером. ОСОБА_2 Софія навчається в Станично-Луганській спеціалізованій школі № 2. В той же час мати позивача - ОСОБА_4 проживає в м. Брянка Луганської області. Житло позивача розташоване в м. Брянка Луганської області. Позивачу разом з донькою необхідно один раз на місяць відвідувати ОСОБА_4 та своє постійне місце проживання. ОСОБА_3 бажає спілкуватися з друзями, які залишилися на тимчасово окупованій території. Але відсутність дозволу позбавляє позивача разом з донькою законних прав на відвідування близьких родичів, друзів та постійного місця проживання.
З урахуванням вказаного, позивач прийняла усі заходи для досудового вирішення питання, тому вимушена звернутися до суду для отримання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за лінію зіткнення без згоди батька дитини.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, у поданій позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив, правом надати відзив не скористався.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Брянківського міського управління юстиції Луганської області, 04 липня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис 109. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08.10.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Брянківського міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний запис № 288. В графі батько зазначений - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно з копією виписки з рішення Брянківського міського суду Луганської області від 27.12.2010 у справі № 2-2185/2010, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з копією рішення Брянківського міського суду Луганської області від 13.04.2011 у справі № 2-290/2011, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.03.2011 та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з копією довідки Брянківського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області № 618/17.12-77 від 05.11.2019 заборгованість у ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 31.10.2019 року становить 26 385, 26 грн.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками № 905-2830 від 05.10.2017 та № 905-9601 від 10.01.2017, виданими Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації, згідно з якими позивача та її доньку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території АДРЕСА_2 , та поставлено на облік у Станично-Луганському районі, смт. Станиця Луганська за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем права їх неповнолітньої доньки на вільний перетин лінії зіткнення та виїзд на територію населених пунктів України, на яких органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Порядком в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень ст. 151 СК України, вправі обирати самі.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з вимогами ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Стаття 154 СК України надає батькам право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Відповідно до вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини підтримуються Європейським судом з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР.
Таким чином, рішення компетентних органів в усіх питаннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Відповідно до п. 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 року № 722 в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.
Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
Відповідно до п. 3-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Як вбачається з позовних вимог адвоката Бірюкова І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , останній просить суд надати дозвіл позивачу на виїзд її неповнолітньої дочки на тимчасово окуповану територію України та в'їзд з неї строком до 01 жовтня 2027 року (тобто до досягнення дитиною повноліття) без згоди батька.
Необхідність надання дозволу на в'їзд та виїзд дітей на тимчасово окуповану територію України представник позивача обґрунтовує тим, що на цій території залишились проживати родичі позивача та залишилось майно (квартира) позивача, яке необхідно доглядати.
З огляду на викладене суд зауважує, що надання дозволу на в'їзд та виїзд дітей на тимчасово окуповану територію України через лінію зіткнення в межах Луганської та Донецької областей є небезпечним та жодним чином не відповідає інтересам дитини. Проживання близьких родичів позивача на тимчасово окупованій території України та наявність на цій території квартири, за якою позивачу необхідно здійснювати догляд, жодним чином не свідчить про те, що такі поїздки дитини сприятимуть якнайкраще її фізичному, моральному та духовному розвитку.
Доказів на підтвердження протилежного представник позивача суду не надав.
Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2018 року у справі № 705/2898/17-ц (провадження № 61-14081св18), суд вважає, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку, у конкретно визначену країну або країни, із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном, а надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та статей 141, 153, 157 СК України.
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 , остання просить суд надати дозвіл на виїзд на територію населених пунктів України, на яких органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , до досягнення нею 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивач у своєму позові не зазначає конкретну поїздку на тимчасово окуповану територію із зазначенням дати її початку й закінчення, тобто просить надати дозвіл на необмежений виїзд дитини на тимчасово окуповану територію без дозволу одного з батьків, що суперечить вказаним вище нормам Закону.
За таких обставин, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини через лінію зіткнення без згоди та супроводу батька слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини через лінію зіткнення без згоди та супроводу батька відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Сєвєродонецьким МВ ГУМВС у Луганській області.
Суддя І. С. Посохов