вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2988/20
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 38 068 грн. 64 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 28.05.2020 № 2007-10/182, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість у загальній сумі 38 068 грн. 64 коп., з яких: 36 815 грн. 00 коп. - нарахований позивачем штраф за невірно зазначену масу вантажу у накладних № 45338464, № 45664877, 1 253 грн. 64 коп. - додаткові збори (вартість маневрової роботи та надіслання телеграми), з якими не погодився відповідач у накопичувальній картці № 27029031 (27020071) від 27.02.2020.
До позовної заяви позивачем додане клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).
У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641).
02.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 30.06.2020 № 8/3275, в якому проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. В обґрунтування заперечень зазначив, що вагони № 56365323та № 53545562 прийнятий до перевезення станцією відправлення Богуславський Придніпровської залізниці лише на підставі їх візуального огляду, оскільки визначена у залізничних накладних № 45338464 та № 45664877 маса вантажу не була визнана залізницею іншою. Стверджує, що зважування завантажених вагонів для встановлення маси вантажу здійснювалося працівниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах СВ-150000В, заводський номер 321389 та вагах ТС0150Д4В, заводський номер 224105. Зазначені вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчать технічні паспорти ЗВВТ № 0109 та № 0113, видані відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442. Відповідачем проводилася своєчасна повірка цих засобів ваговимірювальної техніки, що засвідчено проставленим підписом повірника та повіреного клейма у паспорті на вагонні ваги про придатність їх до застосування. Отже, відповідач здійснював зважування завантажених вагонів у встановленому законодавством порядку та на придатних вагонних вагах, а тому не міг допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу до залізничних накладних. Крім того, вважає, що вимога позивача про стягнення додаткових зборів у сумі 1 253 грн. 64 коп. за накопичувальною карткою № 27029031 (27020071) від 27.02.2020 не може бути задоволена судом, оскільки позивач неправомірно нарахував суми додаткових зборів в порушення чинного законодавства. Так, вказана накопичувальна картка підписана відповідачем із застереженням в частині невизнання спірної суми, оскільки відповідно до п. 4.4 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317, збір за зважування вантажу під час контрольної перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (ст. 24 Статуту залізниць України), не нараховується. Крім того, згідно із п. 1.8 Збірника тарифів за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. Проте, позивач нарахував збір за маневрову роботу на підставі акту загальної форми (форма ГУ-23), а не на підставі пам'ятки про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45). Таким чином, нарахування збору за маневрову роботу здійснено на підставі неналежного документу, що є порушенням п.1.8 Збірника тарифів. Просив у задоволенні позову відмовити.
Разом з відзивом на позов відповідач, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, подав заяву від 30.06.2020 № 8/3276, в якій просить суд у разі встановлення факту неправильного зазначення ним у залізничних накладних маси вантажу за спірними перевезеннями, та задоволення позову, зменшити розмір штрафу. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є завищеною та необґрунтованою. Штраф не має компенсаторного характеру, є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. Відповідач звертає увагу суду на те, що за перевезення вантажу за спірними накладними ним було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення та за повну вагу, що підтверджується даними графи 34 зазначених накладних. Тому залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Жодних збитків внаслідок того, що відповідачем була зазначена неправильна маса вантажу у залізничних накладних, позивач не зазнав. При цьому відповідач просить врахувати також його скрутне фінансове становище внаслідок загального зниження енергоспоживання, накопичення на теплових електричних станціях значних запасів вугілля, що, в свою чергу, призводить до нездатності контрагентів розрахуватися з вугледобувними підприємствами, в тому числі й з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та викликає кризу у вугільній галузі. Дискримінація української теплової генерації через комерційний імпорт електроенергії з Російської Федерації все більше паралізує роботу, що змушує відповідача припиняти виробництво, скорочувати видатки на видобуток вугілля та робочі місця, зупиняти роботу шахт, виводячи працівників у вимушений простій. Також відповідач заявляє, що через зазначені обставини очікуються негативні зміни у соціально-економічному становищі регіональної території, зокрема скорочення обсягів надходжень коштів до місцевого бюджету міста Павлограда, припинення фінансування програм соціально-економічного розвитку регіону.
Того ж дня відповідач подав до суду заяву, в якій викладені заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. В обґрунтування заяви зазначає, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, втому числі, встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, способу зважування вантажу, на яких вагах здійснювалося зважування вантажу тощо. У зв'язку із чим відповідач вважає, що дана справа має розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2020 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
13.07.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву від 09.07.2020 № 2007-10/219, в якій просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки необхідні для цього підстави, передбачені ст. ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України, відсутні. Спростовуючи заперечення відповідача проти позову позивач зазначив, що приймання вантажів до перевезення здійснюється згідно з відповідними Правилами візуально без перевірки маси та кількості вантажу. У графі 55 залізничних накладних № № 46681292, 45664877 представник відправника вказав свою посаду, розписався, засвідчивши правильність указаних у ній відомостей. Тому станцією відправлення Богуславський Придніпровської залізниці маса вантажу у вагонах № № 56365323, 53545562 не перевірялася, вагони були прийняті до перевезення відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення й поставлені до складу поїзду на підставі перевізних документів, наданих та заповнених відправником. Маса вантажу у спірному вагоні була визначена вантажовідправником, що підтверджується заповненою ним графою 24 залізничної накладної. Також, посилаючись на п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, позивач зазначає, що допускається зважування спірного вантажу на вагонних вагах із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні. В розділі "Д" комерційних актів № 482004/50 та № 482004/56 зазначено про подавання вагону із зупинкою без розчеплення на 150-тонні статичні ваги станції, повірені 21.02.2020. До того ж, окрім витягів із книги контрольних зважувань форми ГУ-78 станції Покровськ до позовної заяви додані також електронні роздруківки звітів про результати зважування відповідно до вимог Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442. Також до позову додані докази (накладні) відвантаження надлишку вугілля з вагонів № № 56365323, 53545562 в інші вагони та отримання відвантаженого надлишку вантажоодержувачем.
Стверджує, що часткова оплата нарахованих додаткових зборів є ще одним доказом того, що відповідач погодився з оплатою проведених робіт по станції Покровськ, пов'язаною з відвантаженням надлишків вугілля з вагонів № № 56365323, 53545562 у вагони № № 60794021, 60243862, а саме: маневровою роботою код 188/1 і надання одержувачем інформації про прибуття вантажів код 211/1, чим фактично визнав наявність надлишку вугілля у вагонах № № 56365323, 53545562 і невідповідність фактичної ваги вантажу вазі, зазначеній в накладних № 45338464 та № 45664877. Посилання відповідача на п. 4.4 розділу III Збірника тарифів та ст. 24 Статуту позивач вважає безпідставними, оскільки підставою для перевірки маси вантажу у спірних вагонах було не бажання і право залізниці перевірити масу вантажу, а акти загальної форми № 21150 від 05.02.2020, № 21367 від 16.02.2020, в яких було зафіксовано підозру на завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, при зважуванні їх під час руху поїзду на тензометричних вагах перед прибуттям на станцію Покровськ, що загрожувало безпеці руху і залізниця була зобов'язана проводити комісійне зважування вагонів з метою перевірки даних щодо маси вантажу і відвантажувати з них надлишок вантажу для забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті. Затримка сталась на транзитній станції Покровськ, а не на станції відправлення чи призначення, оскільки вагони подавалися для перевірки маси вантажу, а не для навантаження чи вивантаження; на станції Покровськ, на якій вагони простоювали, навантажувальні чи вивантажувальні роботи вантажовласником не здійснювалися, тому складання пам'яток про подавання/забирання вагонів не здійснювалось і нічим не передбачене.
Щодо заяви про зменшення розміру штрафу, позивач заперечує з огляду на відсутність необхідних для цього правових підстав.
Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Господарський суд зазначає, що заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача в порядку ст. 184 Господарського процесуального кодексу України або клопотання про продовження строку на надання таких заперечень відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.
Отже, слід вважати, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі та надані всі наявні докази на підтвердження вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
05.02.2020 згідно з накладною № 45338464 зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці відправлено вагон № 56365323 з вантажем - вугілля кам'яне, маса якого становить 70 000 кг. Спосіб визначення маси - вагонні ваги (150 т), заводський № 321389 (п. 26 накладної).
15.02.2020 згідно з накладною № 45664877 зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці відправлено вагон № 53545562 з вантажем - вугілля кам'яне, маса якого становить 69 000 кг. Спосіб визначення маси - вагонні ваги, статичні, заводський № 224105, 150 т (п. 26 накладної).
Згідно вказаних накладних вантажовідправником є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
06.02.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 21150 від 05.02.2020 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагону № 56365323, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 06.02.2020 і складено акт загальної форми № 155 від 06.02.2020 та комерційний акт №482004/50 від 06.02.2020.
Комерційний акт №482004/50 від 06.02.2020 засвідчує, що під час комісійного зважування із зупинкою без розчеплення на 150т статичних вагах станції (повірка 21.01.2019) вагона № 56365323, відправленого за накладною №45338464, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1300 кг та понад вантажопідйомність вагону 1300 кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону № 56365323 перевантажено в вагон №60794021, про що складені АЗФ № 174 та № 176 від 13.02.2020р.
Вагон №56365323 за досильною накладною №53620449, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/50 від 06.02.2020, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 09.02.2020 о 15:00 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
Вагон №60794021 з перевантаженим в нього надлишком вугілля з вагону № 56365323 в кількості 5740кг також відправлений за досильною накладною №53712550 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 13.02.2020 о 11:20, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
15.02.2020 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 21367 від 16.02.2020 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагону № 53541562, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 16.02.2020, і складено акт загальної форми № 172 від 16.02.2020 та комерційний акт №482004/56 від 16.02.2020.
Комерційний акт №482004/56 від 16.02.2020 засвідчує, що під час комісійного зважування із зупинкою без розчеплення на 150т статичних вагах станції (повірка 21.01.2019) вагона № 53545562, відправленого за накладною №45664877 встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 3050 кг та понад вантажопідйомність вагону 3050 кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону № 53545562 перевантажено в вагон №60243862, про що складені АЗФ № 211 та № 212 від 18.02.2020.
Вагон №53545562 за досильною накладною №53744058, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/56 від 16.02.2020, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 19.02.2020 о 19:19 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
Вагон №60243862 з перевантаженим в нього надлишком вугілля з вагону № 53545562 в кількості 4460 кг. також відправлений за досильною накладною №53780409 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 19.02.2020 о 19:19, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 36 815 грн. 00 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача, а також 1 253 грн. 64 коп. - додаткові збори (вартість маневрової роботи та надіслання телеграми), з якими не погодився відповідач у накопичувальній картці № 27029031 (27020071) від 27.02.2020
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу і додаткових зборів, нарахованих за проведення робіт, пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу, на час розгляду справи до суду не надав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагонах № № 56365323, прийнятих до перевезення за залізничними накладними № 45338464 та № 45664877, а також правомірність нарахування позивачем додаткових платежів. пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умов перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із абз. 3-5 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084.
За п.2.1 вказаних Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як вбачається зі змісту комерційного акту № 482004/50 від 06.02.2020, в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагону № 56365323 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 1300 кг.
Зі змісту комерційного акту № 482004/56 від 16.02.2020 вбачається, що в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагона № 53545562 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 3050 кг.
Таким чином, за вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з п. 6.2. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та ч. 4 п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917, штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до накладної № 45338464 розмір провізної плати за вагон № 56365323 становить 3 773 грн. 00 коп., штраф складає 18 865 грн. 00 коп.
Згідно з накладною № 45664877 розмір провізної плати за вагон № 53545562 становить 3 590 грн. 00 коп., штраф складає 17 950 грн. 00 коп.
Таким чином, загальна сума штрафу складає 36 815 грн. 00 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень чинного законодавства не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 36 815 грн. 00 коп. є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача платежів, нарахованих за проведення робіт, пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу, у загальному розмірі 1 253 грн. 64 коп. суд зазначає таке.
20.05.2020 на адресу регіональної філії «Донецька залізниця» з Дніпровської дирекції залізничних перевезень РФ «Придніпровська залізниця» надійшов лист з додатками (накопичувальна картка № 27029031 (27020071), акт загальної форми №218 для подальшої роботи по стягненню нарахованих платежів в претензійно-позовному порядку.
Акти загальної форми № № 211, 212 складені по станції Покровськ 13.02.2020 у зв'язку з затримкою вагону № 53545562, який прямував за накладною №45338464 (відправник вантажу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), та проведенням робіт, пов'язаних з їх переваженням та відвантаженням надлишку вантажу у вагон № 60243862, за що були нараховані платежі без урахування ПДВ і внесені до акту загальної форми №218.
Акт загальної форми № 218 направлений для стягнення нарахованих платежів на станцію відправлення Богуславський РФ «Придніпровська залізниця», де сформовано накопичувальну картку № 27029031 (27020071), внесені суми додаткових зборів на підставі акту загальної форми № 218 за роботи, пов'язані з переважуванням та відвантаженням надлишків вантажу з вагону № 53545562, який прямував за накладною №45338464 і у відповідності з вимогами ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу відповідачу нараховано штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення. Накопичувальну картку № 27029031 (27020071) на суму 3 571 грн. 50 коп. представник вантажовласника підписав із застереженням і з внесеними сумами додаткових зборів в розмірі 1 044 грн. 70 коп. без ПДВ не погодився в повному обсязі, а лише з сумою 2 526 грн. 80 коп.
Згідно із довідкою Дніпровського ВСП філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» з розрахункового рахунку ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по накопичувальній картці № 27029031 стягнуто 2 526 грн. 80 коп. без ПДВ (505 грн. 36 коп. ПДВ).
Отже несплаченою залишилась сума в розмірі 1 044 грн. 70 коп. без ПДВ (884 грн. 50 коп. маневрова робота (30 хв.) код 188/1 та 160 грн. 20 коп. (1 телеграма) надання одержувачем інформації про прибуття вантажів код 211/1) та ПДВ 208 грн. 94 коп., всього 1 253 грн. 64 коп., внесена до накопичувальної картки № 27029031 (27020071) на підставі акту загальної форми станції Покровськ від 20.02.2020 № 218.
Відповідно до абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Нарахування збору за маневрову роботу локомотива і надання одержувачем інформації про прибуття вантажів у загальному розмірі 1 253 грн. 64 коп. здійснено позивачем у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача платежів, нарахованих за проведення робіт, пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу, у розмірі 1 253 грн. 64 коп. є доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 36 815 грн. 00 коп. та платежів, нарахованих за проведення робіт, пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу, у розмірі 1 253 грн. 64 коп. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки обставин справи згідно з вимогами закону.
Зокрема, комерційні акти № 482004/50 від 06.02.2020 та № 482004/56 від 16.02.2020, які засвідчили невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладних вантажовідправником, складені відповідно до Правил складання актів та є чинними.
Твердження відповідача про зважування спірних вагонів перед відправкою на справних, повірених та зареєстрованих 150-тонних тензометричних вагонних вагах, не спростовує факту внесення у накладні № 45338464 та № 45664877 неправильних відомостей щодо ваги вантажу, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Доводи відповідача про те, що збір за зважування вантажу під час контрольної перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником, не нараховується, суд не бере до уваги, оскільки підставою для перевірки маси вантажу у спірних вагонах було не бажання і право залізниці перевірити масу вантажу, а акти загальної форми № 21150 від 05.02.2020, № 21367 від 16.02.2020, в яких зафіксовано підозру на завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, при зважуванні їх під час руху поїзду на тензометричних вагах перед прибуттям на станцію Покровськ, що загрожувало безпеці руху і залізниця була зобов'язана проводити комісійне зважування вагонів з метою перевірки даних щодо маси вантажу і відвантажувати з них надлишок вантажу для забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті.
Суд наголошує, що затримка сталась на транзитній станції Покровськ, а не на станції відправлення чи призначення, оскільки вагони подавалися для перевірки маси вантажу, а не для навантаження чи вивантаження; на станції Покровськ, на якій вагони простоювали, навантажувальні чи вивантажувальні роботи вантажовласником не здійснювалися, тому складання пам'яток про подавання/забирання вагонів не здійснювалось і нічим не передбачене.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу господарський суд зазначає таке.
За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №916/65/18 висловив таку позицію щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки: "Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд враховує наступне.
Статтями 2, 11 Закону України від 04.07.1996 № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Посилання відповідача на його стратегічну та соціальну значущість для розвитку Дніпропетровського регіону не є само по собі винятковою обставиною для зменшення штрафу.
За змістом ст. 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з ч. 2 ст. 25 цього Кодексу органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності.
Інших доводів, що заслуговують на увагу, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.
Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру стягуваного штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ ВП: 40150216) 36 815 грн. 00 коп. (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 00 коп.) штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 1 253 грн. 64 коп. (одну тисячу двісті п'ятдесят три грн.. 64 коп.) платежів, нарахованих за проведення робіт, пов'язаних із переваженням та відвантаженням надлишку вантажу, 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 12.08.2020
Суддя І.А. Рудь