Справа № 594/1591/19Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/817/609/20 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
05 серпня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,
з участю секретаря - Боднар Р.В.
сторін:
представника апелянта - Панченка Д.В.,
розглянувши у режимі відеоконференції цивільну справу № 594/1591/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року, ухваленого суддею Зушман Г.І., повний текст якого складено 12 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим зобов'язань за договором кредиту та визнання припиненим договору іпотеки,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим зобов'язань за договором кредиту та визнання припиненим договору іпотеки.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 26 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», був укладений договір кредиту № 770/38-78-07, на підставі якого банк надав йому кредитні кошти в сумі 20000.00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 20 березня 2022 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ним та банком укладено договір іпотеки №б/н від 26 березня 2007 року, предметом якого є належний йому житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У зв'язку з різким зростанням курсу долара США позивач перестав оплачувати кредит, внаслідок чого рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року по справі № 923/10, задоволено позов банку про стягнення з нього достроково заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 20514.33 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 162576.06 грн., а також 1137.03 гривень нарахованої пені. На підставі цього рішення Дніпровським районним судом м.Києва 25 травня 2012 року по справі № 6-3934/11 було видано виконавчий лист про стягнення з нього заборгованості і головним державним виконавцем відділу ДВС Борщівського районного управління юстиції 19 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження за цим листом. Впродовж 2013-2019 року згідно вказаного виконавчого листа працівниками ДВС заборгованість стягнута в повному обсязі та 09 жовтня 2019 року постановою державного виконавця Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області закінчено виконавче провадження. Вказав, що ним виконано всі зобов'язання, передбачені договором кредиту згідно рішення суду, а тому вважає, що відповідач безпідставно відмовляється в добровільному порядку визнати зобов'язання за договором кредиту та договором іпотеки припиненими внаслідок виконання ним зобов'язання.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати припиненими договір кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року та іпотечний договір без номеру від 26 березня 2008 року.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року позов задоволено. Визнано договір кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 припиненим. Визнано іпотечний договір без номеру від 26 березня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 , що був посвідчений 26 березня 2007 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Пікуль Г.М. та зареєстрований у реєстрі за № 915, припиненим. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «Альфа-Банк» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач виконав Рішення третейського суду від 03 серпня 2010 року тільки у 2019 році та у гривневому еквіваленті, що призвело до того, що станом на даний час у позивача залишилась прострочена заборгованість по тілу кредиту. Зазначає, що позивачем жодним доказом не доведено, що він сплачував заборгованість на виконання винесеного рішення суду в межах виконавчого провадження, тому слід вважати, що заборгованість по кредиту погашалась в добровільному порядку, що не свідчить про належне виконання рішення суду. Звертає увагу на те, що апелянт має право на задоволення стягнення в порядку статті 625 ЦК України, а тому визнання кредитного договору припиненим порушить право Банку на стягнення даних сум.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
21 травня 2020 року позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивований тим, що апелянт безпідставно не визнає факту, що договір кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року припинив свою дію у зв'язку з погашенням позивачем заборгованості за рішенням суду. При цьому відповідач безпідставно вважає, що іпотечний договір №б/н від 26 березня 2007 року не припинив своєї дії.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Панченко Д.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
26 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та позивачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 770/38-78-07, згідно якого банком було надано позичальнику кредитні кошти в сумі 20000.00 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних та з кінцевим терміном погашення до 20 березня 2022 року (а.с.16-21).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір без номеру, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на праві власності (а.с.23-18).
Додатковою угодою №1 від 18 жовтня 2008 року внесено зміни до договору кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року та встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15 процентів річних (а.с.22).
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року у справі № 923/10 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за спірним кредитним договором у сумі 167185.61 грн. та витрати, пов'язані з вирішенням спору (а.с.33-34).
Вказаним рішенням третейського суду встановлено, що в стягнуту з ОСОБА_1 суму боргу входили: сума заборгованості за кредитом - 17665.70 дол. США; сума заборгованості по нарахованих процентах - 2848.63 дол. США, що разом складало 20514.33 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент розрахунку, 01 квітня 2010 року, становило 162576.06 грн., та сума нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та нарахованих відсотків - 4609.55 гривень.
На підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2011 року, за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» Дніпровським районним судом м.Києва 25 травня 2012 року (справа № 6-3934/11р.) видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року в загальній сумі 167185.61 грн., а також 2071.85 гривень судового збору за розгляд справи у суді (а.с.35-36).
19 березня 2013 року головним державним виконавцем відділу ДВС Борщівського районного управління юстиції Скорохід М.Р. на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження за № ВП 37094456 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року в розмірі 167 185.61 грн., а також 2071.85 грн. судового збору за розгляд справи в суді, а всього на загальну суму 169257.46 грн. (а.с.37)
09 жовтня 2019 року державним виконавцем Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Бей М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 37094456 у зв'язку з тим, що боржником сплачено борг в повному обсязі (а.с.38).
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслав письмову заяву до АТ «Укрсоцбанк» про необхідність визнання в добровільному порядку договору кредиту та іпотечного договору припиненими у зв'язку з повним погашенням ним заборгованості за договором кредиту на підставі рішення суду (а.с.40-41).
Правонаступник АТ «Укрсоцбанк», відповідач у справі АТ «Альфа-Банк» у листі за вих. № 110395/23.1-66 від 25 листопада 2019 відмовився в добровільному порядку визнати припиненими договір кредиту та іпотечний договір, оскільки за кредитним договором ОСОБА_1 обліковується непогашена заборгованість за кредитом (а.с.42).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
У відповідності до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №770/38-78-07 від 26 березня 2007 року, направивши 11 вересня 2010 року на підставі статті 1050 ЦК України, п.4.5 договору кредиту позов до Третейського суду про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , який було задоволено.
Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі вищенаведених обставин змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором позичальника з 20 березня 2022 року на 11 вересня 2010 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що після закінчення строку кредитування або після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів та неустойки за кредитним договором. У такому випадку права кредитора захищаються статтею 625 ЦК України.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2019 року державним виконавцем Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Бей М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 37094456 у зв'язку з тим, що боржником ОСОБА_1 сплачено борг в повному обсязі.
Таким чином, безпідставними є твердження апелянта про наявність в позивача на даний час простроченої заборгованості по тілу кредиту та пені.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір кредиту припинив свою дію з моменту погашення усієї суми заборгованості за рішення Третейського суду від 03 серпня 2010 року у справі № 923/10, яке набрало законної сили 15 вересня 2011 року, про дострокове стягнення заборгованості за кредитом № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року.
Не заслуговують до уваги пояснення апелянта про те, що позивачем жодним доказом не доведено, що він сплачував заборгованість на виконання винесеного рішення суду в межах виконавчого провадження, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.
Такий висновок висловлений у постанові КГС у складі Верховного Суду від 17 січня 2018 року, справа № 910/27064/15.
Також безпідставними є твердження апелянта про те, що позивач виконав рішення Третейського суду лише у 2019 році та у гривневому еквіваленті, оскільки «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, так як кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року справа № 750/8676/15-ц.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на відносини з приводу невиконання чи неналежного виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі судового рішення, та сам по собі факт припинення за рішенням суду дії кредитного договору, не позбавляє апелянта права на звернення за захистом порушеного права, що полягає у пред'явленні до позивача в даній справі вимог про стягнення сум, передбачених ст.625 ЦК України.
Вказаний висновок узгоджується з позицією КЦС у складі Верховного Суду викладеній у постанові від 16 травня 2018 року справа № 459/3560/15-ц.
Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги рішення Третейського суду, яке не є рішенням суду в розумінні вимог п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки на час виникнення спірних відносин та ухвалення Третейським судом рішення від 03 серпня 2010 року до компетенції третейського суду входило вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Крім того, у пункті 6.2. договору кредиту № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір повинен розглядатися одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті.
Отже, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого в даний час є АТ «Альфа-Банк», в межах чинного законодавства на свій розсуд вибрав спосіб захисту свого порушеного права через подачу позову до третейського суду, а не до суду загальної юрисдикції.
За правилами частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, що узгоджується з приписами пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК, згідно якого право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що зобов'язання за кредитним договором № 770/38-78-07 від 26 березня 2007 року, який був забезпечений іпотекою, припинилися, а тому є припиненою й іпотека за договором №б/н від 26 березня 2007 року.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зодовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 10 серпня 2020 року.
Головуючий
Судді