Справа № 740/1075/20
Провадження № 2/740/736/20
іменем України
31 липня 2020 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- буд. АДРЕСА_1 . Позов обгрунтований тим, що позивач є власником 2 / 5 частки даного будинку, відповідачами є відповідно-син позивача, невістка та двоє її синів від попереднього шлюбу, відповідачі не проживають у будинку понад один рік без поважних причин, не беруть участі в утриманні будинку, не сплачують комунальні послуги, що порушує права позивача, як власника будинку. Просить позов задовольнити.
Згідно ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, пояснивши, що позивач є співвласником 2 / 5 частини будинку, іншим співвласником є ОСОБА_7 , будинок має дві половини, відповідачі проживали у будинку з 2007 року по 2012 рік, син після розлучення із ОСОБА_4 проживає у м.Києві, невістка із своїми дітьми виїхала в Луганську область, відповідачі не є співвласниками даного будинку, перешкоди їм у користуванні будинком відсутні, не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що разом із позивачем ОСОБА_1 є співвласником буд. АДРЕСА_1 , будинок на два входи, у будинку проживав син позивача разом із своєю сім'єю, відповідачі не проживають у будинку останні 8 років, перешкоди їм у цьому відсутні, син позивача розлучився із ОСОБА_4 ..
Положеннями ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками відділу квартирного обліку, приватизації житла та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18 березня 2020 року.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені згідно ч.ч.6, 7, 8 ст.128 ЦПК України шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою згідно позовної заяви, яка є адресою їх місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення інформації про виклик на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України 26 березня 2020 року, відповідачі, які не повідомили суду іншої адреси, не з'явились в судове засідання без повідомлення причин і не подали відзиву чи заперечення, позивач та її представник в судовому заісданні не заперечують проти ухвалення заочного рішення. За таких обставин наявні підстави в порядку ст.ст.280, 281 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.
За правилами ст.ст.150, 156 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди; члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням; припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Позивач ОСОБА_1 є співвласником 2 / 5 частки буд.АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … від 06 березня 2020 року, реєстрація права власності проведена 04 березня 2020 року, підстава- договір купівлі-продажу від 31 липня 1980 року, згідно даного витягу до 2 / 5 часток будинку віднесені окремі об'єкти нерухомого майна, які є складовими частинами будинку з господарськими будівлями, відповідно до реєстрового напису від 05 серпня 1980 року до договору купівлі-продажу від 31 липня 1980 року позивач ОСОБА_1 є власником 2 / 5 частки вказаного будинку.
Докази на підтвердження виділення в натурі у встановленому порядку із присвоєнням окремої адреси щодо даної 2 / 5 частки будинку суду не подані.
Згідно копії довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 21 лютого 2020 року відповідачі: син- ОСОБА_3 , 1982 року народження, колишня невістка - ОСОБА_4 , 1966 року народження, сини колишньої невістки: ОСОБА_5 , 1994 року народження, та ОСОБА_6 , 1987 року народження, зареєстровані у буд. АДРЕСА_1 .
Положеннями ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які набрали чинності для України з 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства відповідно до вимог ст.9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві.
Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог ст.ст.405, 406 ЦК України. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Аналогічний висновок зроблений Верховним судом у постанові від 16 січня 2019 року в справі №243/7004/17-ц.
Право користування житлом, яке перебуває у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їхні діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.ч.2 та 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Судом, із врахуванням доказів по справі встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у спірній квартирі не проживають понад один рік, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, тобто вони перестали бути членом сім'ї позивача.
Із врахуванням викладеного та непроживання відповідачів у даному будинку понад один рік, відсутності перешкод останнім у цьому, відсутності домовленостей відповідачів з позивачем, як співвласником будинку, відсутності юридично визначених у встановленому порядку правомочностей відповідачів щодо володіння та користування ним, наявні підстави для визнання останніх такими, що втратили право користування житловим примішенням,- буд. АДРЕСА_1 в частині 2 / 5 частки, що перебуває у власності позивача ОСОБА_1 ..
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи відповідачі своїми діями не засвідчила те, що не втратили інтерес до вищезазначеного будинку, в якому мають своє зареєстроване місце проживання, також останніми не надано суду у встановленому порядку відзиву на позов чи заперечення, у зв'язку з чим вони несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку,- ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим примішенням,- буд. АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник
Повне рішення суду складене 10 серпня 2020 року.