Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 1323/6605/2012
провадження № 61-1357св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів - Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Конюхівська сільська рада Стийського району Львівської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Микитчина І.М., та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів Крайник Н.П., Мельничук О.Я., Савуляка Р.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про усуненення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,05 га та повернення їй зазначеної земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що проживає в будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок побудований на земельній ділянці, виділеній її бабці ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку площею 0,15 га за рахунок земель колгоспу рішенням виконавчого комітету Стрийської районної Ради від 15 грудня 1962 року. Будинок належав колгоспному двору, головою якого була її бабця. У 2009 році позивач набула право власності на вказаний житловий будинок.
Відповідач ОСОБА_2 , яка є її сусідкою та суміжним землекористувачем, самовільно захопила частину її земельної ділянки площею 0,05 га. Своїми діями відповідач перешкоджає проїзду до її земельної ділянки, хоча немає жодного документу на правомірне використання спірної земельної ділянки. Конюхівською сільською Радою було здійснено перевірку, в ході якої надано відповідь, що не може вирішити питання стосовно спірної земельної ділянки площею 0,05 га та порекомендувала їй звернутися до суду.
У 2010 році нею було приватизовано частину земельної ділянки площею 0,10 га, про що отримано Державний акт на землю, а спірну земельну ділянку розміром 0,05 га у приватну власність їй не додано, оскільки така є спірною.
Позивач просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,05 га та повернути зазначену земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,0318га.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку площею 0,0318га.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції ( т.1, а.с.198,199).
Скасовуючи вказані рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що у справі не було проведено земельно-технічну експертизу. Суди не встановили хто є власником спірної земельної ділянки. Суди не встановили за рахунок чиїх саме земель відбулося зменшення земельної ділянки позивача на 0,05 га, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про повернення земельної ділянки саме їй, а також не вказано судами на підставі яких правовстановлюючих документів ОСОБА_2 має повернути земельну ділянку ОСОБА_1 .
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року, позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,05 га.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,05 га.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції , виходив з того, що виділена земельна ділянка ОСОБА_2 становила 0,19 га, в той час коли у фактичному користуванні у неї перебуває земельна ділянка розміром 0,2253 га, що свідчить про те, що ОСОБА_2 незаконно користується земельною ділянкою у розмірі 0,05 га, яка належала попередньому власнику житлового будинку ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано з Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 1323/6605/2012.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просила суд скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 рокута ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема те, що ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про повернення земельної ділянки площею саме їй.
Судами не було прийнято до уваги висновок експертизи № 2522, в якому чітко визначена площа фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою - 0,1525 га, а площа земельної ділянки якою користується ОСОБА_2 становить 0, 2253 га, а зменшення земельної ділянки ОСОБА_1 на 0,05 га не встановлено.
Судами не було прийнято до уваги, що рішенням виконкому Стрийської районної Ради № 447 від 15 грудня 1962 року ОСОБА_3 ( бабусі позивача) було виділено земельну ділянку з фонду колгоспу ім. Калініна, площею 0,15 га в с. Конюхів, а де саме не заначено.
Доводи інших у часників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає залишенню без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської районної Ради депутатів трудящих № 447 від 15 грудня 1962 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є позивач, на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Калініна № 2 від 26 серпня 1962 року в с. Конюхів було виділено для будівництва земельну ділянку у розмірі 0,15 га за рахунок земель присадибного фонду ( т.1., а.с.62).
Згідно із свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 30 листопада 1987 року цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 на праві особистої власності.
Згідно з довідкою Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області № 306 від 19 березня 2013 року АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 у 1991 році.
На підставі рішення Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 29 січня 2009 року № 4 «Про скасування поняття «колгоспний двір» та оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 » було видано свідоцтво про право власності від 07 квітня 2009 року ОСОБА_1 про право приватної власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1, а.с.6,14).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 868221 від 23 жовтня 2010 року ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0969 га в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( т.1., а.с.7).
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданим 07 травня 2009 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 83,9 кв.м, житлова площа 48,2 кв.м. (т.1., 12-13).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1, а.с.21).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 серпня 1953 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила домоволодіння в с. Конюхів Стрийського району Дрогобицької області ( т.1., а.с.16).
Відповідно до договору дарування від 05 квітня 1986 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 половину житлового будинку з господарською будівлею по АДРЕСА_1 , будівлі розміщені на земельній ділянці розміром 0,19 га, закріпленій за колгоспом ім. Калініна ( т.1, а.с.17-20).
Відповідно до довідки Конюхівської сільської ради № 308 від 13 грудня 2012 року за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,21 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд в с. Конюхів згідно записів погосподарської та земельно-облікової книги. Земельною ділянкою ОСОБА_2 користується з 1984 року ( т.1, а.с.48).
Абрисом земельних ділянок позивача та відповідача від 27 лютого 2013 року за підписами сільського голови с. Конюхів та землевпорядника ОСОБА_7 встановлено, що земельна ділянка позивача на якій знаходиться його будинковолодіння становить 0,9690 га, що не відповідає розмірам встановленим відповідно до рішення Стрийської районної ради від 15 грудня 1962 року на підставі якого ОСОБА_3 було виділено для будівництва земельну ділянку у розмірі 0,15 га.
Згідно з висновком № 2522 від 18 квітня 2016 року, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, площа земельних ділянок в с. Конюхів Стрийського району Львівської області, якими фактично користується ОСОБА_1 , становить 0,1595 га (перша земельна ділянка має площу 0,0971 га, а друга земельна ділянка має площу 0,0624 га); площа земельної ділянки в с. Конюхів Стрийського району Львівської області, якою фактично користується ОСОБА_2 , становить 0,2253 га. Площа земельних ділянок ОСОБА_1 , відповідно фактичного користування, становить 0,1595 га, а згідно державного акта на земельну ділянку серії ЯК № 868221 площа становить 0,0969 га. Отже, зменшення земельної ділянки ОСОБА_1 на 0,05 га не встановлено.
Згідно акту обміру (уточнення) земельної ділянки від 25 червня 1996 року, наданої для ведення особистого підсобного господарства, за господарством відповідачки ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,2140 га, без зазначення твердих меж та розмірів.
Відповідно з висновком № 2522 від 18 квітня 2016 року, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, площа земельної ділянки в с. Конюхів Стрийського району Львівської області, якою фактично користується ОСОБА_2 , становить 0,2253 га.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції , виходив з того, що виділена земельна ділянка ОСОБА_2 становила 0,19 га, в той час коли у фактичному користуванні у неї перебуває земельна ділянка розміром 0,2253 га, що свідчить про те, що ОСОБА_2 незаконно користується земельною ділянкою у розмірі 0,05 га, яка належала попередньому власнику житлового будинку ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який раніше перебував у власності її бабусі ОСОБА_3 . На будівництво вказаного будинку останній було виділено земельну ділянку 0,15 га., тому набувши право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на підставі 377 ЦК України набула право власності на всю земельну, яка належала попередньому власнику ОСОБА_3 у повному її розмірі, тобто 0,15 га.
Проте, таке твердження є безпідставним з огляду на наступне.
Судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської районної Ради депутатів трудящих № 447 від 15 грудня 1962 року ОСОБА_3 на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Калініна № 2 від 26 серпня 1962 року в с. Конюхів було виділено 0,15 га за рахунок земель присадибного фонду.
Однак цільове призначення вказаної земельної ділянки у рішенні виконавчого комітету не визначалось та не свідчить про те, що вказаним рішенням земельна ділянка 0,15 га була надана ОСОБА_3 для будівництва будинку та господарських споруд за рахунок присадибного фонду колгоспу.
Згідно із свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 30 листопада 1987 року цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 на праві особистої власності.
За життя ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на підставі рішення Конюхівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 29 січня 2009 року № 4 «Про скасування поняття «колгоспний двір» та оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 » було отримано свідоцтво про право власності від 07 квітня 2009 року право приватної власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судами не було встановлено, що одночасно з прийняттям рішенням про скасування поняття «колгоспний двір» та оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 » приймалось рішення про приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки 0,15 га, що перебувала у власності ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування в порядку Закону України «Про приватизацію державного майна» на підставі ст. 121 ЗК України.
Згодом, на підставі рішення Конюхівської сільської ради від 28 вересня 1996 року та від 21 травня 2010 року та відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 868221 від 23 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0969 га в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .
Таким чином, судами було встановлено наявність у ОСОБА_1 права власності тільки на земельну ділянку площею 0,0969 га в АДРЕСА_1 .
Судами не встановлено, що органом місцевого самоврядування приймалось рішення про надання чи відмову у приватизацію чи про надання у відповідне користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки розміром 0,05 га.
Питання щодо надання у користування земельної ділянки з земель комунальної власності належить тільки до компетенції органів місцевого самоврядування.
За вказаних обставин, підстави для звернення з позовом про усуненення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкоюу ОСОБА_1 , як власника чи користувача спірної земельної ділянки відсутні.
Суди вказаного не врахували, в результаті чого прийшли до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарг
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені нею за подання касаційної та апеляційної скарги у загальній сумі (118,80+128,76) 247,56 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою площею та повернення зазначеної земельної ділянки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 247, 56 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик