справа№755/15467/14-ц головуючий усуді І інстанції: Марфіна Н.В.
провадження №88-ц/824/2/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
11 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у цивільній справі за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Магік», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекос» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви ТОВ «Лекос» зазначив, що у виконавчому провадженні №52535322, шляхом передачі стягувачу частини майна ТОВ «Магік», було повністю погашено заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка відповідно до рішення суду складала 6063555,70 грн., і як наслідок повністю виконано судове рішення. Разом з тим, державним виконавцем Шатохіним О.П. ухвалено постанову про відновлення виконавчого провадження №52562094, боржником відповідно до якого визначено ТОВ «Лекос». Заявник вважав, що чинним законодавством України передбачена можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Заявник вважав, що у ТОВ «Лекос» у виконавчому провадженні №52562094 відсутній матеріально-правовий обов'язок перед ОСОБА_1 у зв'язку з його повним виконанням у виконавчому провадженні №52535322, шляхом передачі частини майна ТОВ «Магік», а тому є підстави для визнання виконавчого листа №755/15467/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 16 вересня 2016 року, боржником у якому визначено ТОВ «Лекос» таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у задоволенні заяви ТОВ «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду, заявник ТОВ «Лекос» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його заяви. Вважає, що законодавство не містить правової норми, яка б встановлювала можливість повторного стягнення.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу у якому вказала, що боржником рішення суду добровільно виконано не було. Також, ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду було виконано у повному обсязі, що є лише підставою для закінчення виконавчого провадження, а не для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 755/15467, виданий 16 вересня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києвапро звернення стягнення виділеної частини майна ТОВ «Лекос» пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25% на користь ОСОБА_1 у межах суми 6063555,70 грн..
12 листопада 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Кузьмичова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.
Дана заява мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у справі №755/15419/17 позов ТОВ «Магік» задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, які складені у виконавчому провадженні № 52535322, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25%. Визнано недійсними свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серії та номери 511, 512, 513, 515 від 24 червня 2017 року, що видані приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л.. Скасовано рішення державного реєстратора Шевченко І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 35852511, 35852557, 35852601, 35852635 від 24 червня 2017 року, а також записи про право власності № № 21091796, 21091811, 21091834, 21091856 від 24 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснені державним реєстратором Шевченко І.Л.. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вищезазначене рішення оскаржено ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №755/15419/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року без змін.
Тобто, постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, яка набрала законної сили з дня її прийняття, виявлено нововиявлені обставини - визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, які складені у виконавчому провадженні № 52535322, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25%.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду нею було надано докази, якими підтверджувалось, що ТОВ «Магік» до Дніпровського районного суду подано позовну заяву до ОСОБА_1 , державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ м.Києва Гаврилів Андрія Володимировича, приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про скасування постанови та акту державного виконавця про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та скасування рішення державного реєстратора. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі №755/15419/17. Однак, на час прийняття постанови Київським апеляційним судом від 21 травня 2019 року, рішення у справі №755/15419/17 прийнято не було, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду та набуття законної сили рішення у справі №755/15419/17 було відмовлено.
За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 просила скасувати у повному обсязі постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі №755/15467/14-ц та залишити без змін ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами витлумачені в частині 2 статті 423 ЦПК України.
Зокрема, такими підставами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1); встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі (пункт 2); скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3).
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснено, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки заявник не знав про неї та, відповідно, не міг надати суду дані про неї.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджується нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Як зазначено у п.7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).
Встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року виділено частину майна ТОВ «Лекос» пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25% та частину майна ТОВ «Магік» пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 50%, для звернення на нього стягнення.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 6063555,70 грн. у в межах вказаної суми звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос» пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25% та виділену частину майна ТОВ «Магік» пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 50%.» (т.9 а.с.31-45).
На виконання вказаного рішення суду Дніпровським районним судом міста Києва було видано два виконавчих листи відносно двох боржників ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік».
Постановою державного виконавця Гавриліва А.В. від 05 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження №52535322 відносно боржника ТОВ «Магік» (т.9 а.с.23-24).
Постановою державного виконавця Шатохіна О.П. від 07 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження №52562094 відносно боржника ТОВ «Лекос» (т.9 а.с.21-22).
Встановлено, що в межах вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52535322 щодо боржника ТОВ «Магік», державним виконавцем Гаврилівим А.В. складено:
- акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, яким у рахунок погашення заборгованості стягувачеві передано нерухоме майно, що належить як ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» (т.9 а.с.8-11);
- постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, якою постановлено передати стягувачеві в рахунок погашення заборгованості нерухоме майно, що належить як ТОВ «Магік» так і ТОВ «Лекос» (т.9 а.с.12-15);
- постанову про закінчення виконавчого провадження №52535322 від 18 вересня 2017 року по відношенню до боржника ТОВ «Магік» на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (т.9 а.с.6).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року, скасовано постанову державного виконавця Шатохіна О.П. від 03 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження №52562094 (боржник ТОВ «Лекос») та зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження (т.9 а.с.46-56).
Постановою державного виконавця Шатохіна О.П. від 12 вересня 2018 року відновлене виконавче провадження №52562094 відносно боржника ТОВ «Лекос» (т.9 а.с.19-20).
У жовтні 2018 року ТОВ «Лекос» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви ТОВ «Лекос» зазначив, що у виконавчому провадженні №52535322, шляхом передачі стягувачу частини майна ТОВ «Магік», було повністю погашено заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка відповідно до рішення суду складала 6063555,70 грн., і як наслідок повністю виконано судове рішення. Разом з тим, державним виконавцем Шатохіним О.П. ухвалено постанову про відновлення виконавчого провадження №52562094, боржником відповідно до якого визначено ТОВ «Лекос». Заявник вважав, що чинним законодавством України передбачена можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Заявник вважав, що у ТОВ «Лекос» у виконавчому провадженні №52562094 відсутній матеріально-правовий обов'язок перед ОСОБА_1 у зв'язку з його повним виконанням у виконавчому провадженні №52535322, шляхом передачі частини майна ТОВ «Магік», а тому є підстави для визнання виконавчого листа №755/15467/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 16 вересня 2016 року, боржником у якому визначено ТОВ «Лекос» таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у задоволенні заяви ТОВ «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №755/15467, виданий 16 вересня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва, про звернення стягнення виділеної частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25% на користь ОСОБА_1 у межах суми у розмірі 6063555, 70 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у справі №755/15419/17 позов ТОВ «Магік» задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, які складені у виконавчому провадженні № 52535322, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25%. Визнано недійсними свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серії та номери 511, 512, 513, 515 від 24 червня 2017 року, що видані приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л.. Скасовано рішення державного реєстратора Шевченко І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами: 35852511, 35852557, 35852601, 35852635 від 24 червня 2017 року, а також записи про право власності № № 21091796, 21091811, 21091834, 21091856 від 24 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснені державним реєстратором Шевченко І.Л.. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №755/15419/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року без змін.
Таким чином, аналіз норм законодавства у сукупності із матеріалами даної цивільної справи дає суду апеляційної інстанції підстави дійти висновку про те, що підстави, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (постанова Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року якою визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, які складені у виконавчому провадженні № 52535322, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25%), заслуговують на увагу, оскільки вони відповідають усім необхідним умовам для тих обставин, які можуть вважатися нововиявленими.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наведені заявником доводи у заяві, дають підстави суду апеляційної інстанції скасувати судове рішення, оскільки у відповідності п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України обставина, на яку посилається заявник (постанова Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року якою визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, які складені у виконавчому провадженні № 52535322, в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ «Магік», яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі у розмірі 25%.), є істотноюдля справи, не булавстановленасудом та не булаі не моглабутавідомаособі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд приймає постанову - якщо переглядалася постанова.
Оскільки зазначені заявником обставини є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і мають істотне значення для вирішення цієї справи, заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року підлягає задоволенню, а зазначене судове рішення скасуванню, з ухваленням нового судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні зави про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для задоволення відповідної заяви, передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України, - відсутні. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з передачею майна ТОВ «Магік» стягувачеві Федорко Ю.Л. обов'язок ТОВ «Лекос» перед стягувачем не припинився. Вважав, що рішення суду в частині боржника ТОВ «Лекос» не виконане, а правильність здійснення виконавчих дій в межах здійснення виконавчого провадження відносно боржника ТОВ «Магік» викликає сумнів щодо їх відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що основною засадою судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: 1) його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) з інших причин.
В ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2018 року зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 432 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що законодавство не містить правової норми, яка б встановлювала можливість повторного стягнення, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки у справі що розглядається не має подвійного стягнення, оскільки акти про передачу майна скасовані, а рішення суду не виконано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 423, 429 ЦПК України, суд,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «11» серпня 2020 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко