Справа №363/3753/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2926/2020 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
10 серпня 2020року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 липня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , до 03 вересня 2020 року включно, -
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №12018110150000512 від 15.06.2018 року щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської областівід 06 липня 2020 року ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 03 вересня 2020 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги його тяжкий стан здоров'я та наявність у нього тяжких травм, що порушує його конституційні права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника в обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечує проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 а було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст.392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час апеляційного розгляду суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1,2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 зможе переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що ОСОБА_7 будучи засудженим 23.04.2018 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, обвинувачується в тому, що 24.07.2018 року повторно вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у житло; 24.07.2018 року вчинив заздалегідь не обіцяне отримання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, що свідчить про його негативну репутацію та ризик продовження чи повторення протиправної поведінки в майбутньому.
Крім того, судом враховано показання свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 здійснює на нього тиск за допомогою мережі Інтернет.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Таким чином, судом І-ї інстанції цілком обґрунтовано мотивовано у судовому рішенні підстави необхідності подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою та вірно вказано про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , можливість переховуватись від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, до обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Доводи апеляційної скарги щодо тяжкого стану здоров'я та неможливості перебування в умовах слідчого ізолятору обвинуваченого ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 липня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 03 вересня 2020 року включно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: