03 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нежитлової нерухомості - будівлю (літера К), загальною площею 368,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що при постановленні оскаржуваного рішення слідчий суддя не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності власника майна, як добросовісного набувача; не врахував наявність обтяження майна у вигляді іпотеки та наслідки накладення арешту на майно для його власника та іпотеко держателя. Крім того, при розгляді клопотання має місце і порушення вимог ст. 172 КПК України.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваного рішення отримана лише 01.07.2020 року, а апеляційна скарга подана в межах визначених ч. 3 ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна або його представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Управління поліції в метрополітені ГУНП в м. Києві перебувають матеріали №42020101070000097, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 вказане в клопотанні майно - будівля (літера К), загальною площею 368,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Верхній Вал, буд. 30 визнана в кримінальному провадженні №42020101070000097 від 31.03.2020 року речовим доказом.
02 червня 2020 рокупрокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, а саме на об'єкт нежитлової нерухомості - будівлю (літера К), загальною площею 368,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Верхній Вал, буд. 30, із забороною розпорядження, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року зазначене клопотання задоволено та накладено арешт на вказане майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42020101070000097, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти арешт на майно.
З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та відповідною постановою органу досудового розслідування правомірно визнане речовими доказами (а.с. 6-8).
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доводи представника власника майна про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нежитлової нерухомості - будівлю (літера К), загальною площею 368,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3751/2020 Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1