06.08.2020
Справа №489/5951/19
Провадження №2/489/876/20
06 серпня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Матяєвою С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила суд: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.09.2019 року і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 2007,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя (автомобіль Lexus GS 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 75000,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір у розмірі 1536,80 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що з 07 жовтня 2016 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року у неї з відповідачем сімейне життя поступово погіршилося та фактично припинені між ними шлюбні відносини. З вересня 2019 року вони не ведуть спільне господарство та проживають окремо. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Вважає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Вона сама не зможе забезпечити такий рівень дитині. Відповідач є фізично здоровий, працездатним, оскільки офіційно працює слюсарем з обробки металу в ТОВ "ТД "Югелеватор" та має щомісячний дохід у розмірі 15000,00 грн.. Вона не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже ніяких доходів не отримує. Крім того, зазначає, в період перебування в шлюбних відносинах, вони придбали автомобіль марки Lexus GS 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згоди щодо його поділу добровільно не дійшли. Ринкова вартість вказаного автомобіля становить 150000,00 грн., а тому вона вважає, що відповідач повинен їй сплатити грошову компенсацію 1/2 частки даного автомобіля.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково визнає позовні вимоги, а саме не заперечує в задоволенні позову в частині розірвання шлюбу та в частині виплати аліментів на утримання сина у розмірі, що рекомендований чинним сімейним законодавством з моменту ухвалення відповідного судового рішення, а саме, 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в іншій частині позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Зазначає, що він не погоджується з обставинами припинення шлюбних відносин, на які посилається позивачка. Вказує, що він з відповідачкою вів спільне господарство до 17 жовтня 2019 року. Починаючи з 27 жовтня 2019 року виконував свої батьківські обов'язки по утриманню дитини. Та в період з 27 жовтня 2019 року по 09 травня 2020 року в добровільному порядку перераховував на карту позивачки грошові кошти в рахунок сплати аліментів на утримання сина по 2500 грн. з розрахунку 1500 грн. на утримання дитини та 1000 грн. на утримання дружини до досягнення сином трирічного віку. Отже, відсутні будь - які обставини для стягнення з нього аліментів на користь позивача за період, що передує часу ухвалення рішення суду. Під час винесення питання про стягнення з нього аліментів на утримання сина, просить суд, врахувати ті обставини, що він є безробітним, що підтверджується його копією трудової книжки, має борги, що виникли, в тому числі, через сплату аліментів та з червня 2020 не може сплачувати на дитину більше 800 грн. Що стосується аліментів на утримання дружини, просить врахувати те, що в період часу з жовтня 2019 року по травень 2020 року він добровільно перераховував позивачці аліменти, в тому числі, у розмірі, більшому ніж законодавчо визначений на утримання дитини. У нього не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Більш того, відсутні будь-які доводи, що визначали б підстави та обставини, з яких виходила позивач, визначаючи розмір стягнення аліментів на своє утримання. А тому такий розмір сам по собі є необґрунтований. Щодо поділу автомобіля Lexus GS 300, виходячи з того, що ринкова вартість спільного майна становить 150000 грн., зазначає, що позивачкою не надано жодних достовірних та допустимих доказів такої вартості спірного майна. Вказана сума є завищеною. На теперішній час даний автомобіль перебуває у володінні та користуванні позивачки. Таким чином, позивачка одноособово володіючи спірним майном подружжя, безпідставно просить стягнути на її користь компенсацію вартості 1/2 частки цього ж майна. Відповідач не заперечує проти продажу автомобіля та поділу грошей від його продажу в рівних частках. Однак, позивачка категорично відмовляється від перемовин.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Шлюб між сторонами зареєстрований 07 жовтня 2016 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено актовий запис № 634 від 07 жовтня 2016 року.
Сторони від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст. 112 Сімейного кодексу України.
Згідно із ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
За змістом ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Приймаючи до уваги, що сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, на даний час проживають за різною адресою, причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, позов підлягає задоволенню.
Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року визначено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності з ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
Післяшлюбне прізвище позивачки визначити як « ОСОБА_1 ».
Щодо позовних вимог про: стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.09.2019 року і до повноліття дитини; стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 2007,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку; стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя (автомобіль Lexus GS 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 75000,00 грн., суд приходить до наступного.
06 серпня 2020 року від представника позивача надійшла заява про залишення позовних вимог про стягнення аліментів та поділ майна подружжя без розгляду.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що представником позивача подано відповідну заяву, суд вважає за можливе позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення аліментів та поділ майна подружжя залишити без розгляду.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надані: договір про надання правничої допомоги від 28.10.2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001308; ордер на надання правничої допомоги серії ВЕ № 1004447 від 31.10.2019 року; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 31.10.2019 року; копія квитанції до прибуткового касового ордера № 98 від 30.10.2019 року.
Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Позовна заява містить чотири позовні вимоги, представником позивача подано заяву про залишення без розгляду трьох позовних вимог, отже, судом розглянуто одну позовну вимогу, тобто 25 % від первісно заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог (25%) у сумі 1250 грн. 00 коп.
На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, за подання позовної заяви про розірвання шлюбу, таким чином, позивачу підлягає повернення судового збору у сумі 334,20 грн..
Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Як вбачається з платіжного доручення № 23455099 від 28.10.2019 року ОСОБА_1 сплатило судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (за подачу позовної заяви до суду про поділ майна подружжя).
За таких обставин, вимога про повернення суми судового збору з державного бюджету підлягає задоволенню, оскільки підтверджена платіжним дорученням № 23455099 від 28.10.2019 року, сплаченої грошової суми.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 07 жовтня 2016 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено актовий запис № 634 від 07 жовтня 2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Післяшлюбне прізвище позивачки визначити як " ОСОБА_1 ".
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та поділ майна подружжя - залишити без розгляду.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір за платіжними дорученнями № 23455099 від 28 жовтня 2019 року у розмірі 334 грн. 20 коп. та № 23455066 від 28 жовтня 2019 року у розмірі 768 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1250 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_4 .
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «11» серпня 2020 року.