справа № 488/947/18
провадження № 1-кп/488/67/20
10.08.2020 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працює водієм маршрутного таксі ПП “МІС”, є інвалідом 3 групи, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 88 КК України, раніше не судимого,-
за ч.2 ст. 286 КК України,
07.02.2018 року близько 11:15 години водій ОСОБА_5 керував технічно справним автобусом «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби по вологій проїзній частині пр.Корабелів в напрямку просп.Богоявленського у м.Миколаєві. Рухаючись в обраному напрямку в районі будинку № 8, водій ОСОБА_5 у порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, проігнорував те, що в цей час проїзну частину зазначеної автодороги зліва на право перетинав пішохід ОСОБА_7 , не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , внасідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми грудної клітини, перелому 5,6,7 ребер справа, правостороннього гемопневматорексу, пошкодження правої легені, підшкірної емфіземи, забою живота, перелому правої вертлюжної впадини зі зміщенням уламків, перелому гілки сідельної кістки праворуч без зміщення уламків, забою кінцівок і тіла, травматичного шоку другого ступеня, струсу головного мозку, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 45 від 23.02.2018 відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав частково, суду показав, що 07.02.2018 року близько 10:00 год. він рухався в м.Миколаєві по просп.Корабелів зі швидкістю приблизно 30 км/год., не доїжджаючи 15-20 метрів до пішохідного переходу побачив потерпілого ОСОБА_7 , який рухався по дорозі від нього зліва направо, він вийшов на дорогу, пройшов близько 1 метру та зупинився, дивився в його бік, а потім продовжив свій рух. Він (обвинувачений) не думав, що потерпілий продовже свій рух, він прийняв праворуч, щоб уникнути зіткнення, а потерпілий продовжив йти на його автомобіль, вдарився об ліве крило його автомобіля та впав. Він не міг попередити зіткнення. Зіткнення відбулося десь посередині дороги. Обвинувачений вийшов з транспортного засобу, поклав голову потерпілого собі на коліно, викликав швидку допомогу, яка потім його забрала до лікарні. Потерпілий повідомив обвинуваченого про те, що він сліпий та автомобіль не побачив. Потерпілий знаходився в стані алкогольного сп'яніння, від нього був запах алкоголю.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 , не спростовуючи існування в діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину, вважає, що потерпілий ОСОБА_7 , внаслідок хронічного захворювання у вигляді зрілої катаракти очей, існування на час події ДТП алкогольного делірію не міг повністю контролювати свої дії, у нього були порушення координації рухів, простежувалось неправильне сприйняття навколишнього світу та сповільнювалося реагування на обстановку під час свого руху поза межами пішохідного переходу, на відстані близько 23 метрів від нього. Потерпілий через вказані обставини діяв із грубою необережністю, його дії не відповідали вимогам п.п. 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху України та перебували в причинно-наслідковому зв'язку з подією. У зв'язку з чим вважає, що розмір цивільно-правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди повинен бути зменшений.
Незважаючи на часткове визнання провини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина в інкримінованому злочині повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засідання доказів- показаннями потерпілих, свідків: потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що в цей день в зазначеному вище місці зліва направо переходив дорогу. Він переходив поза межами пішохідного переходу, бо на ньому був сніговий намет. Він вже пройшов дорогу, став правою ногою на бордюр та обвинувачений його збив. Він був тверезий. На ліве око він не бачить;
потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що потерпілий ОСОБА_7 є її батьком. 07.02.2018 року близько 20:00 год. батько довго не повертався додому, вона зателефонувала до лікарні, де їй повідомили, що її батько потрапив у дорожньо - транспортну пригоду та знаходиться в реанімаційному хірургічному відділенні лікарні. Там їй було повідомлено лікарем, що приходив водій та оплатив першу медичну допомогу, купив ліки. При зустрічі обвинувачений просив вибачення. 18.03.2018 року ОСОБА_7 виписали з лікарні, він не міг рухатись, лежав, дружина та потерпіла його доглядали до початку травня 2018 року, з часом потерпілий почав потроху ходити самостійно, у нього був біль у хребті, тазу, є асиметрія;
свідок ОСОБА_10 суду показав, що в цей день та час їхав у маршрутному таксі № 18 під керуванням ОСОБА_5 в напрямку вулиці Океанівської по проспекту Корабелів в м.Миколаєві. Момент удару транспортного засобу не бачив, так як сидів за водієм дивився у вікно ліворуч. Водій рухався зі швидкістю приблизно 40-50 км/год. Пішохід був ближче до лівої дорожньої смуги, водій рухався скоріше посередині.
Вина обвинуваченого підтверджується також: даними протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди зі схемою ДТП та фототаблицею від 07.02.2018 року, яким зафіксоване місце ДТП та його наслідки (а.с.102); висновком експерта № 18-177 від 21.02.2018 року (дослідження технічного стану автомобіля «Mercedes-Benz 208»), відповідно до якого на момент ДТП ходова частина та рульове управління, гальмівна система автомобіля перебували в працездатному стані, то дослідження у рамках відповіді на питання про те, чи міг водій виявити несправність в процесі експлуатації не має сенсу (а.с.72); висновком транспортно - трасологічної експертизи № 18-176 від 21.02.2018 року, відповідно до якого сліди контактної взаємодії, появу яких можливо було б віднести до процесу контактування з пішоходом знаходяться на автомобілі «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі лівого переднього крила. Місце наїзду автомобіля «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода, розташовувалось на деякій відстані від початку осипи, відраховуючи назад по ходу руху транспортного засобу (а.с. 79); висновком судово - медичної експертизи № 45 від 23.02.2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 були наявні тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми грудної клітини, перелому 5,6,7 ребер з права, правостороннього гемопневмоторакса, ушкодження правого легеня, підшкірної емфіземи, забою живота, перелому правої вертлюжної впадини зі зміщенням уламків, перелому гілки сідельної кістки з права без зміщення уламків, забоїв кінцівок та тіла, травматичного шоку другого ступеню, струс головного мозку. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті дії тупих твердих предметів по механізму удару, можливо в строк та при обставинах, викладених в постанові про призначення експертизи, тобто в момент ДТП, яке відбулося 07.02.2018 року (а.с.85); даними слідчого експерименту та схемою до нього за участю обвинуваченого ОСОБА_5 від 15.02.2018 року, відповідно до якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 07.02.2018 року близько 11:15 год. по пр.Корабелів в м.Миколаєві зі сторони вул. Айвазовського в напрямку пр.Богоявленського, під час його керування автомобілем «Mercedes-Benz 208», даними слідчого експерименту та схемою до нього за участю свідка ОСОБА_11 від 20.02.2018 року, відповідного до якого останній розповів про обставини ДТП, які відбулись 07.02.2018 року близько 11:15 год. під час його руху у маршрутному таксі №18 (а.с.95); висновком автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП № 18-239 від 21.02.2018 року, відповідно до якого за умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водієві автомобіля «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з моменту виникнення небезпеки для руху в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п. 12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». Водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, своєчасним застосуванням екстреного гальмування. Дії водія автомобіля «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передуючи ДТП, не відповідали п. 12.3 ПДР і з технічного точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, що сталося (а.с. 115).
Судом також досліджені наступні докази:
постанова Корабельного райсуду м.Миколаєва від 22.05.2018 року, відповідно до якої провадження у справі відносно ОСОБА_7 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.64);
відповідь в.о. головного лікаря Міської лікарні №5 від 11.06.2018 року на адвокатський запит, відповідно до якої, алкогольний делірій - це транзиторний металкогольний психоз, пов'язаний зі зловживанням алкоголем, виникає в другій-третій стадії алкоголізму в період переривання запою на висоті похмільних розладів (а.с.136);
відповідь головного лікаря Міської лікарні №5 від 27.01.2020 року на запит суду, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_7 знаходився на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті з 01.07.2016 року з діагнозом “розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан відміни з переважно маячними психотичними розладами”. Проходив курс лікування в умовах ОНД з 24.05.2016 по 14.06.2016 року. В момент скоєння ДТП був тверезий. Згідно запису в історії хвороби, виставлений діагноз “зріла вікова катаракта обох очей”, який означає, що у потерпілого поганий зір.
Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 приходить до наступних висновків:
Суд вважає, що потерпілий ОСОБА_7 під час ДТП перетинав проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та поза пішохідним переходом, на відстані від пішохідного переходу, відповідно до схеми ДТП, протоколів до слідчих експериментів, більше 20 метрів, чим порушив п.п.4.7, 4.14 а ПДР України.
При цьому, суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_7 , що такі його дії були зумовлені об'єктивними обставинами - існування снігового намету на пішохідному переході, через що він був вимушений перетинати дорогу поза його межами, оскільки такі висновки потерпілого спростовані фотоматеріалами до протоколу огляду місця події, зробленими безпосередньо в день пригоди, відповідно до яких, як на пішохідному переході, на значній відстані від якого перетинав дорогу потерпілий, так і на узбіччі дороги, яке передувало цьому переходу, снігові намети відсутні.
Суд не приймає до уваги надану стороною потерпілого довідку з Миколаївського обласного центу з гідрометеорології від 29.03.2018 року, оскільки в зазначеній довідці висота снігового покриву розміром 7 см на 07.02.2018 року визначена на метеомайданчику - території, де ведуться метеорологічні спостереження, а погодні умови в межах м.Миколаєва можуть коливатися, тому достеменно вважати, що в районі ДТП мали місце снігові накати, що, поміж іншого, спростовано фотознімками з протоколу огляду місця події, у суду немає.
При цьому суд вважає неспроможним посилання представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 як на спростування у діях потерпілого порушень ПДР України, на постанову Корабельного райсуду м.Миколаєва від 22.05.2018 року, оскільки провадження по даній справі закрито внаслідок відсутності в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення за ст.124 КупАП виключно з тих підстав, що суб'єктом згаданої норми права є лише особи, які керують (або є власниками транспортних засобів), а не пішоходи.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на перетинання потерпілим ОСОБА_7 дороги в невстановленому місці не спростовують наявність вини обвинуваченого у ДТП, оскільки у обстановці, що склалася, незалежно від дій пішохода, водій ОСОБА_5 мав діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто, виявивши небезпеку для руху у вигляді пішохода на проїзній частині дороги, мав негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Разом з тим, суд вважає доводи сторони захисту, що груба необережність потерпілого ОСОБА_7 сприяла виникненню або збільшенню шкоди доречними, виходячи із наступного:
як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_7 , маючи поганий зір, внаслідок вікової катаракти обох очей, якому наркологом при огляді 10.08.2018 року було поставлено діагноз алкогольний делірій, тобто маючи неврологічний розлад, нехтуючи зазначеними обставинами щодо стану свого здоров'я, а також правилами дорожнього руху України, перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу, що сприяло виникненню та збільшенню, отриманої ним шкоди.
Таким чином, за умови розумної обачності потерпілого ОСОБА_7 він або перетинав би дорогу на пішохідному переході, або, не будучи під впливом похмільних розладів та врахувавши вади свого здоров'я, пов'язані з поганим зором, об'єктивно оцінив би відстань до автомобілю обвинуваченого та свою можливість уникнути зіткнення з ним при перетинанні проїжджої частини.
Доводи обвинуваченого, щодо зупинення потерпілого ОСОБА_12 на проїзній частині та зненацька продовження свого руху також підтверджені висновком транспортно - трасологічної експертизи № 18-176 від 21.02.2018 року в тій частині, що сліди контактної взаємодії з пішоходом знаходяться на автомобілі «Mercedes-Benz 208» в районі лівого переднього крила, що свідче також про те, що дійсно обвинувачений намагався уникнути зіткнення з потерпілим.
При цьому, показання потерпілого щодо обставин пригоди - що автомобіль під керуванням обвинуваченого збив його, коли він майже перейшов дорогу та правою ногою вже ступив на бордюр, суд вважає, взагалі не відповідають встановленим судом обставинам та спростовані висновками судових експертиз щодо місця зіткнення та місця контактування транспортного засобу з пішоходом, поясненнями свідка ОСОБА_10 та показаннями обвинуваченого.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за своєю формою вини є виключно необережним, і в даному випадку необережність та легковажність водія ОСОБА_5 щодо невжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу потягла за собою суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення пішоходу ОСОБА_7 тяжкого ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 вимог п.12.3 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками
Враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено..
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає часткове визнання вини та прийняття заходів обвинуваченим для часткового відшкодування шкоди потерпілому.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, необережну форму його вини та дані щодо його особи - в силу ст.88 КК України, раніше не судимого, який позитивно характеризується за місцем свого мешкання, а також місцем роботи, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням, поведінку обвинуваченого після ДТП - надання потерпілому першої медичної допомоги, виклик на місце швидкої допомоги, часткове відшкодування шкоди у вигляді оплати лікування потерпілого на суму 10 514 грн.
З урахуванням викладених обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та характеризують особу винного; враховуючи психічне ставлення обвинуваченого до скоєного, які в своїй сукупності істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину, ступінь небезпечності винної особи для суспільства, а також приймаючи до уваги грубу необережність потерпілого ОСОБА_7 , яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, для досягнення цілей покарання, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, відповідно до ст. 50 КК України.
Враховуючи думку сторони захисту, яка не наполягала на застосуванні відносно обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд не вбачає необхідності у його застосовуванні до обвинуваченого, виходячи із наступного:
як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_5 , в цілому розуміє, що його необережність призвела до суспільно небезпечних наслідків, погано ставиться до своїх дій та їх наслідки усвідомив, що дає суду підстави вважати, що в майбутньому обвинувачений буде неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху. Крім того, обвинувачений офіційно працевлаштований та його робота безпосередньо пов'язана з керуванням автомобілем, він є інвалідом 3 групи, за своєю спеціальністю зварювальника працювати не може, йому протипоказана важка фізична праця та тривале перебування на ногах, обвинувачений мешкає разом із матір'ю - ОСОБА_13 ,1934 р.н., сином - ОСОБА_14 , 2000 р.н., який навчається за контрактом у Чорноморському національному університеті ім.П.Могили та дружиною, яка є домогосподаркою, тобто фактично обвинувачений є єдиним годувальником своєї родини, тому позбавлення його права керування транспортними засобами матиме негативний впив на матеріальний стан його родини.
По справі потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування з Представництва ПАТ “СК “Саламандра” у м.Миколаєві матеріальної шкоди, заподіяної злочином у сумі 16 881,29 грн., яка складається з витрат на лікування потерпілого, з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди у сумі 200 000 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у сумі 7 000 грн.
Представник відповідача ПАТ “СК “Саламандра” у м.Миколаєві у судове засідання не з'явився, хоча про слухання справи був повідомлений належним чином. Обвинувачений ОСОБА_5 позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди визнав частково, посилаючись на грубу необережність потерпілого ОСОБА_7 , вважав за доцільне оцінити моральну шкоду у сумі 15 000 грн. Позов потерпілого ОСОБА_15 підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автобусу «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 ПП “МІС”, застрахована ПАТ “СК “Саламандра-Україна”, що підтверджується копією полісу № АК/7577715, термін дії якого з 14.10.2017 р. по 12.04.2018 р.
Ухвалою суду від 20.02.2020 року у якості цивільного співвідповідача по справі притягнуто ПАТ “СК “Саламандра-Україна”, правильне найменування якого на данний час - представництво Приватного Акціонерного Товариства “Страхова компанія “Саламандра” у м.Миколаєві.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000 грн.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) - надалі - Закон № 1961-IV, настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до 24.1., 26.1 Закону № 1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з лікуванням обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів; а також моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Витрати, понесені потерпілим ОСОБА_7 на лікування підтверджені представленими суду чеками, квитанціями і накладними фармацевтичних установ, висновком судово-медичної експертизи, виписним епікрізом лікувального закладу, показаннями потерпілого, в доведеному потерпілим розмірі, який об'єктивно підтверджено протягом судового засідання, а всього в сумі 16 881,29 грн. Оскільки зазначені витрати понесені в межах ліміту відповідальності, у відповідності до вимог Закону, вони підлягають стягненню з цивільного відповідача представництва Приватного Акціонерного Товариства “Страхова компанія “Саламандра” у м.Миколаєві..
Моральний збиток у відповідності до ст.1167 ЦПК України підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.1193 ЦК України, відповідно до якої, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Суд вважає доведеним, що потерпілий ОСОБА_7 тривалий час перебував на лікуванні, у тому числі стаціонарному з обмеженням руху, проходив медичні процедури, відчував фізичні страждання та біль, що підтверджується представленими судом медичними документами. Однак, в той же час, суд вважає, що груба необережність потерпілого ОСОБА_7 , як-то детально викладено судом вище, сприяла виникненню або збільшенню шкоди.
Отже, задля необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимог потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди та розмір її компенсації визначає в 25 000 грн.
Тобто з обвинуваченого на користь потерпілого, за відрахуванням добровільно сплаченої суми в рахунок моральної шкоди у розмірі 10 514 грн., підлягає стягненню заподіяна потерпілому моральна шкода у сумі 14 486 грн.
Також підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого у відповідності до вимог ст.120, 124 КПК України понесені потерпілим ОСОБА_7 витрати на правову допомогу його представника - адвоката ОСОБА_9 при розгляді кримінального провадження в суді за ордером у сумі 7 000 грн., відповідно до письмового розрахунку, які є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що передбачені Законом.
Суд зауважує, що заперечень сторони захисту щодо недотримання вимог стосовно співмірності зазначених витрат на правову допомогу із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом, не надходило. Захисник обвинуваченого, не спростовуючи тривалий розгляд кримінального провадження в суді та значну кількість судових засідань, питання щодо обгрунтованості таких витрат, просив вирішити на розсуд суду.
Вартість судових експертиз на загальну суму 2 431,00 грн. слід стягнути з обвинуваченого. Долю речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки. У відповідності зі ст.76 КК України зобов'язати обвинуваченого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди - 14 486 грн., витрати на правову допомогу - 7 000 грн., на користь держави судові витрати у сумі 2 431 грн. за проведення судових експертиз.
Стягнути з представництва Приватного Акціонерного Товариства “Страхова компанія “Саламандра” у м.Миколаєві на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 16 881,29 грн. Речовий доказ по справі - автомобіль марки «Mercedes-Benz 208», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий під зберігальну розписку ОСОБА_16 - залишити останній, як власниці. Вирок може бути оскаржено Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1