Житомирський апеляційний суд
Справа №282/665/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_2
06 серпня 2020 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
представника
потерпілого: ОСОБА_9 ,
потерпілого: ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України клопотання прокурора про продовження обвинувачену ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_6 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України.
06 серпня 2020 року прокурор ОСОБА_6 подав до апеляційного суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, в якому посилається на те, що вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.04.2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 06 місяців. Цим же вироком ОСОБА_11 залишено дію попереднього запобіжного заходу - тримання під вартою, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку. На даний час не має об'єктивної можливості розглянути апеляційні скарги, тому наразі виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження строку дії вказаного запобіжного заходу. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Наразі, ризики, які враховувались судом при обранні та продовженні ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не зникли. Враховуючи призначене покарання ОСОБА_11 , особу та поведінку обвинуваченого, який є раніше судимий і вчинив злочин, будучи звільненим від відбування попереднього покарання з випробуванням, може переховуватися від суду та продовжувати злочинну діяльність.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому мотивів, просив задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти клопотання прокурора, просили обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зазначили про відсутність на час розгляду клопотання ризиків, які існували раніше, прокурор не довів неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Потерпілий та його представник заперечили можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, просили задовольнити клопотання прокурора.
Заслухавши доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно частини 3 даної норми незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При цьому відповідно до частини 2 даної статті КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Положеннями ст.194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин: підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
З приписів ч. 5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити:1) виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Згідно ж ч.5 зазначеної норми, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою аргументами на користь такого рішення є, у тому числі: серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке відповідно до ч. 1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 15 років. Враховуючи дані щодо особи ОСОБА_8 , який є раніше судимий і вчинив злочин, будучи звільненим від відбування попереднього покарання з випробуванням, що свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив та може продовжувати протиправну (злочинну) діяльність, тобто вчиняти нові злочини, а також з огляду на тяжкість покарання переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 до затримання офіційно не працював, є неодруженим, тобто ступінь його соціальних зв'язків не є такою, яка б утримувала його в с. Провалівка Любарського району Житомирської області. За місцем проживання в громадських місцях поводив себе задовільно, схильний до вживання спиртних напоїв. Таким чином, існують реальні ризики того, що під час розгляд у провадження він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом своєчасної неявки або неявки до слідчого, прокурора, суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Викладене свідчить про наявність ризиків, зазначених у ч.1 ст.177 КПК України. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились, або ж відпали наразі відсутні, тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який - відсутні, а обрання йому більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання вищезазначеним ризикам.
На даний час будь-яких підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який - немає. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не перестали існувати та не зменшилися. При цьому об'єктивної можливості закінчити апеляційний розгляд даного кримінального провадження немає, було змінено склад суду, апеляційний розгляд розпочато заново.
Зміна запобіжного заходу на більш м'який в даному випадку колегія суддів вважає недоцільним, а доводи захисника та обвинуваченого про можливість застосування до останнього домашнього арешту є безпідставними.
З огляду на викладене, враховуючи положення клопотання прокурора про продовження терміну даного запобіжного заходу щодо обвинуваченого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 199, 331, 405 КПК України колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04 жовтня 2020 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: