Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3349/15-ц
Категорія 5 Доповідач Галацевич О. М.
06 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №274/3349/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвин Олександр Станіславович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, витребування майна,
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, витребування майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 березня 2014 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
20 червня 2014 року вказану квартиру ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 . Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року у справі № 274/4262/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано недійсним.
Посилаючись на вказані обставини та положення статей 216, 236 ЦК України, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 38-39 т. 1), позивач просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 шляхом вилучення запису від 20 червня 2014 року №6086681 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витребувати цю квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О.М. за реєстровим №1886; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , (запис від 20 червня 2014 року № 6086681); витребувано вказану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с. 63-65 т. 1).
Не погодившись з рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с. 76-78, 83-87 т. 1).
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначила, що договір купівлі-продажу від 20.06.2014 не порушує права ОСОБА_1 , оскільки остання не є стороною договору і не може ставити вимоги про визнання його недійсним. Також вважає, що вона є добросовісним набувачем, а позивачка не надала жодних доказів в розумінні ст.388 ЦК України про наявність підстав для витребування майна у добросовісного набувача. Крім того вказала, що суд розглянув справу без її участі, не взяв до уваги перебування її на лікуванні, позбавивши можливості надати пояснення та докази по справі, та ухвалив рішення на підставі доказів, наданих лише позивачем.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначила, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона ( ОСОБА_3 ) не мала права відчужувати квартиру. Також, послалась на розгляд справи у її відсутність, що призвело до порушення її процесуальних та матеріальних прав і неправильного вирішення спору.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_2 та здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 . У задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О.С. за реєстровим № 1886 відмовлено (а.с. 127-129 т. 1).
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року (а.с. 147-148 т. 1). Заява ОСОБА_2 була мотивована тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06 липня 2016 року скасовано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року у справі № 274/4262/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, та залишено в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння відмовлено (а.с. 195-197 т. 1).
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки встановлено, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, то вважається, що спірна квартира вибула з володіння її власника ОСОБА_1 законно, на відповідній правовій підставі, а тому вимоги останньої про витребування цієї квартири від ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
27 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, у якій просила переглянути рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати це рішення та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року (а.с. 4-5 т.2).
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що нововиявленою обставиною є постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року прийнята у справі №274/4262/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, якою було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06 липня 2016 року та залишено в силі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано недійсним договір дарування спірної квартири, укладений 13 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (а.с. 51 т. 2).
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року, якою залишено в силі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного 13 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є нововиявленою обставиною в цій справі відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.
В подальшому постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 . Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 100-104 т. 2).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (а.с. 166-168 т. 2).
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року постанову Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано. Справу №274/3349/15-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 119-123 т. 3).
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 постанови № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» для визначених пунктами 3, 4 ч.2 ст.361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до п.9 згаданої постанови скасування судового рішення (п.3 ч.2 ст.361 ЦПК України) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обгрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча й прямо не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти встановлені в одній справі, мають значення для іншої справи.
Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13.03.2014 укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу за реєстровим № 1886 від 20.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О.С., продала квартиру ОСОБА_2 , яка зареєструвала за собою право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис від 20.06.2014 № 6086681 (а.с. 7 т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.06.2015 у справі №274/4262/14-ц у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 визнано недійсним договір дарування від 13.03.2014, укладений між цими сторонами (а. с. 6 т.1).
Із змісту рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року вбачається, що рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року, яким за позовом ОСОБА_1 договір дарування від 13 березня 2014 року визнано недійсним, мало преюдиційне значення для задоволення вимог ОСОБА_1 про витребування на її користь квартири АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та здійснення державної реєстрації за ОСОБА_1
Скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 06 липня 2016 року рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року та залишення в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2015 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним було визнано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року нововиявленою обставиною, яким у зв'язку з цим було задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасовано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння відмовлено.
Разом з тим, у подальшому, постановою Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №274/4262/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06 липня 2016 року та залишено в силі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2015 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано недійсним договір дарування спірної квартири, укладений 13 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Зазначена обставина є нововиявленою і є підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року, його скасування та ухвалення нового судового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
В позові ОСОБА_1 просила витребувати квартиру від ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України як від добросовісного набувача, посилаючись на те, що первісний договір дарування від 13 березня 2014 року, за яким була відчужена квартира АДРЕСА_1 , є недійсним, тобто квартира вибула із її володіння поза її волею.
Матеріалами справи підтверджено, що договір дарування від 13 березня 2014 року, який був укладений між позивачкою та ОСОБА_3 та за яким спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 визнаний судом недійсним, тобто квартира вибула із володіння позивачки поза її волею.
Разом з тим, на час перегляду рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 20 квітня 2017 року подарувала спірну квартиру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-10 т. 3). На даний час власником спірного житла згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_5 .
За таких обставин підстави для витребування квартири відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України у ОСОБА_2 на користь позивачки відсутні. Вимоги до нового власника квартири - ОСОБА_5 позивачкою не пред'являлись.
Також відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О.М. за реєстровим №1886 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , оскільки позивачем обраний неправильний спосіб захисту свого порушеного права. Так, за змістом п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Також підлягає скасуванню рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року у зв'язку із скасуванням останнього.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391, 429 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 11 серпня 2020 року.