Провадження № 22-ц/803/460/20 Справа № 172/258/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
11 серпня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городнича В.С.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс»,
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди землі, -
В березні 2019 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди землі.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди землі - задоволено.
Розірвано договір оренди землі площею 5,526 га, кадастровий номер 1220781100:02:004:0045, укладений 10 березня 2015 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» просить скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року по цивільній справі № 172/258/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди землі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року просить рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на землю серії I-ДП № 033208 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 5,526 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220781100:02:004:0045.
10 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» укладено договір оренди землі площею 5,526 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області строком на 7 років.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов'язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди землі визначено, що орендна плата по бажанню орендодавця може виплачуватись як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. За кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 9555 гривень з урахуванням індексації до 20 серпня поточного року оренди (перша частина), не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата (друга частина). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (а.с. 5).
Відповідно до пункту 12.3 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом (а.с. 6).
З наданих представником відповідача копій платіжних відомостей та відомості на виплату готівки за березень 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Дніпроагроальянс» грошові кошти в сумі 7690 грн., 7695 грн. та 15385 грн. відповідно (а.с. 15-16, 33).
Також, судом першої інстанції було встановлено, що на двох платіжних відомостях від руки у верхньому правому куті невідомою особою здійснено напис "23.08.17" та "21.09.17", а самі документи у відповідних графах не містять жодних даних щодо дати виплати грошових коштів, а на відомості на виплату готівки за березень 2019 р. в полі «У касу для оплати у строк» зазначено з 22.03.2019 до 22.03.2019 року. Крім того, у всіх вищевказаних документах взагалі відсутнє призначення платежу, зокрема не вказано, що кошти виплачені як орендна плата за відповідний період.
Отже, відповідачем грубо порушено строки сплати орендної плати у терміни, визначені договором про оренду землі від 10.03.2015 року - до 20 серпня поточного року оренди та не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата. При цьому остання сума сплачена вже під час розгляду справи судом.
А тому, наявні підстави для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням товариством свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2017-2018 років, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору, тоді як ОСОБА_1 є жителем сільської місцевості, де орендна плата за землю є чи не єдиним джерелом доходу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., оскільки ОСОБА_1 в порушення вимог статті 137 ЦПК України не надано на підтвердження вказаних понесених судових витрат договір про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, які регулюють земельні відносини та обґрунтував своє рішення відповідно статті 526 ЦК Украни, але не врахував п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України, згідно якої однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку та внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання апелянта, що при задоволенні позову суд першої інстанції не взяв до уваги Пункт 4.8 спірного договору, який передбачає у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не передбачає розірвання договору оренди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно п. 4.1 договору оренди землі Орендар повинен виплачувати орендну плату до 20 серпня та до 20 грудня.
Отже, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2017 рік та 2018 рік є порушенням умов договору оренди земельних ділянок, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції у рішенні не зазначив обставин та конкретних фактів, які б свідчили про систематичну несплату орендної плати, тобто більш ніж один раз; не врахував, що підставою для розірвання договорів є лише систематична несплата орендної плати, а не затримка її сплати чи порушення строків виплати; або часткова її невиплата до того ж до матеріалів справи не додано будь-яких доказів з приводу претензій позивача щодо несплати орендної плати більш ніж 2 року поспіль чи інших порушень умов договору, колегія суддів вважає недоречними, оскільки згідно п. 4.1 договору оренди землі Орендар (ТОВ "Дніпроагроальянс") повинен виплачувати орендну плату два рази на рік до 20 серпня та до 20 грудня.
Проте, відповідач допустив систематичну несплату орендної плати як в 2017 році (два рази) так і в 2018 році (два рази).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича