Провадження № 22-ц/803/6591/20 Справа № 201/4893/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
11 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення судових витрат,-
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення судових витрат відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 02 червня 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Рисін О.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення судових витрат, в якому просив визнати квартиру (нежитлове приміщення) АДРЕСА_1 спільною частковою власністю подружжя ОСОБА_1 , а також позивач просив визнати за ним та за ОСОБА_2 , за кожним, право власності на 1/2 частину вказаної квартири (а.с.2-6).
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти заборону будь-яким особам, у тому числі суб"єктам держаної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі- продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, тощо відносно квартири (нежитлове приміщення) АДРЕСА_1 (а.с.6, 7).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що квартира (нежитлове приміщення) АДРЕСА_1 була придбана ним та ОСОБА_2 у період шлюбу, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2017 року. Вказане нерухоме майно є предметом позову у даній цивільній справі та у випадку його відчуження відповідачем, як його титульним власником, виконання рішення суду у випадку задоволення позову буде неможливим.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 02 червня 2020 року посилався на те, що надані заявником докази не дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 є власником квартири (нежитлового приміщення) АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2016 року (а.с. 9,10).
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна - квартири (нежитлового приміщення) АДРЕСА_1 та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, беручи до уваги заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який заявник просить застосувати, колегія суддів з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає за можливе задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна - квартири (нежитлового приміщення) АДРЕСА_1 .
Заборона відчуження спірного нерухомого майна не обмежить права власника на користування та володіння вказаним нерухомим майном.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення судових витрат - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити відчуження нерухомого майна - квартири (нежитлового приміщення) АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді