28.07.2020 Справа № 756/6686/20
Унікальний №756/3477/20
Провадження №3/756/6686/20
28 липня 2020 року м. Київ
суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44-3 КУпАП,
22.05.2020 об 11 год. 00 хв. на території ПрАТ «Ринок «Оболонь» було виявлено порушення вимог правил дотримання карантину, а саме: здійснювалась торгівля непродовольчою групою товарів на території ПрАТ «Ринок «Оболонь»
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника генерального директора, вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, зазначив, що торгівлі на території ПрАТ «Ринок «Оболонь» не здійснювалось, правила дотримання карантину не порушувались, а на торгівельному місці здійснювався переоблік товару.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ст. 44-3 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 указаного Закону визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Аналіз норми ст. 44-3 КУпАП свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог щодо заборони та обмежень роботи суб'єктів господарювання може нести виключно суб'єкт господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою суб'єкта господарювання, а також будь-яких доказів того, що він взагалі перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Ринок «Оболонь». Разом із цим, вказаних тверджень ОСОБА_1 не заперечував.
Статтею 256 КУпАП, яка передбачає вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, поміж іншого, суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм та збереженням природного середовища ОСОБА_2 інкриміновано ОСОБА_1 допущення здійснення торгівлі непродовольчою групою товарів на території ПрАТ «Ринок «Оболонь».
Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на конкретний нормативний акт, норми якого порушив ОСОБА_1 .
Крім того, із пояснень ОСОБА_1 убачається, що на території ПрАТ «Ринок «Оболонь» торгівля непродовольчою групою товарів не здійснювалась. Натомість на торгівельному місці здійснювався переоблік товару.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів реалізації зазначених товарів.
Суд (суддя) законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національною судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Такий комплекс передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
За таких обставин, керуючись ст. 7, 33, 44-3, 247, 283-285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її винесення через Оболонський районний суд м. Києва;
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження;
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови..
Суддя: О.В. Диба