11 серпня 2020
м.Харків
справа № 631/4430/20
провадження 2/639/1455/20
Суддя Жовтневого районного суду м.Харкова Єрмоленко В.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Новобаварському районах м.Харкова про визнання виконавчого документу ( постанови про арешт коштів боржника) такою, що не підлягає виконанню,-
20.07.2020 до Жовтневого районного суду м. Харкова через електронну пошту надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Новобаварському районах м.Харкова про визнання виконавчого документу (постанови про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 60168831) таким, що не підлягає виконанню через його « юридичну нікчемність).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 21.07.2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України,а саме: позивачем не зазначено данних щодо місцезнаходження відповідача, не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивач просить визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, проте не зазначає підстав своїх вимог та не конкретизує, який саме документ він просить визнати таким, що не підлягає виконанню, до позовної заяви не додано необхідні докази, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, а саме: завірена належним чином копія судового наказу, постанова про арешт коштів боржника. ОСОБА_1 надав копію судового наказу, постанови про арешт коштів боржника, не завірені належним чином, з власноручними виправленнями, а також копію заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості зі своїми примітками, підкреслюванням, розділовими знаками питання та оклику окремих абзаців. Крім того, до позовної заяви не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було направлено до суду в електронному вигляді, але не скріплено електронним цифровим підписом учасника справи. Позивачам надано строк для усунення недоліків.
Позивачами отримано ухвалу 27.07.2020 року, але станом на 11.08.2020 року недоліки, вказані в ухвалі суду, не усунуто.
03 серпня 2020 до суду через електронну пошту надійшло звернення щодо позовної заяви від 18.07.2020 «Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню». Таке звернення не підписано позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ні власноруч, ні за допомогою електронного цифрового підпису, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка направила таке звернення до суду. Недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 21.07.2020 позивачами не усунуто, документів та іншої кореспонденції не надано.
Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивачі у зазначений в ухвалі строк не усунули недоліки заяви, її слід вважати неподаною і повернути позивачам.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 260, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Новобаварському районах м.Харкова про визнання виконавчого документу ( постанови про арешт коштів боржника) такою, що не підлягає виконанню - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ В. Б. Єрмоленко