Справа №639/4376/20
Провадження №1-кс/639/1873/20
05 серпня 2020 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , перекладача - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження за скаргою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», -
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла скарга ув'язненого ОСОБА_3 щодо його незаконного тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» та негайне звільнення з-під варти.
В обґрунтування скарги ув'язнений зазначав, що його тримання під вартою суперечить положенням ст. 29 Конституції України, та що ухвала Московського районного суду м. Харкова про продовження його тримання під вартою суперечать як вимогам КПК України, так і практиці Європейського суду з прав людини. Так, копії ухвал про продовження дії запобіжного заходу не були своєчасно, протягом 72 годин, вручені ув'язненому ОСОБА_5 . Рішення про продовження його тримання під вартою прийняті з порушенням вимог ст. ст. 194, 199 КПК України.
Під час судового засідання ув'язнений ОСОБА_6 доводи скарги підтримав та просив зазначену скаргу задовольнити, оскільки щодо обвинуваченого судом неодноразово продовжувалась дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак ув'язненому не надавались копії судових рішень.
У судове засідання представник ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та прокурор не з'явились в поданих на адресу суду запереченнях в задоволенні скарги просили відмовити, посилаючись на наявність ухвал Московського районного суду м. Харкова, на підставі яких щодо ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та згідно яких він утримується під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 тримається під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Харкова.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Статтею 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019р. по справі № 766/22242/17.
Надаючи оцінку правомірності тримання ОСОБА_3 під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та відповідно наявності чи відсутності підстав його звільнення з-під варти, судом враховується таке.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2015р. задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_7 ; застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави. Строк дії ухвали встановлено до 06.02.2016р.
В подальшому ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2016р., ухвалами Фрунзенського районного суду м. Харкова та Московського районного суду м. Харкова стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Зокрема, ухвалою колегії суддів Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 р. продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 07.09.2020 р.. До ДУ «Харківський слідчий ізолятор» 10.07.2020 р. надійшла копія вказаної ухвали, складена українською мовою для вручення обвинуваченому ОСОБА_5 .
Отже, ОСОБА_6 на теперішній час тримається під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на підставі відповідного судового рішення, адже в матеріалах особової справи ув'язненого ОСОБА_3 наявні ухвали Московського районного суду м. Харкова, на підставі яких щодо нього продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в тому числі вступна та резолютивна частини ухвали від 10.07.2020р, яка згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції отримана ДУ «Харківський слідчий ізолятор» 10.07.2020р. (вх. №12176).
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_6 , повний текст ухвали від 10.07.2020р. був йому вручений в перекладі на англійську мову 03.08.2020р.
При цьому можливість оголошення судом лише резолютивної частини ухвали передбачена ч. 2 ст. 376 КПК України, а тому доводи ОСОБА_3 про невідповідність ухвали про продовження строку його тримання під вартою вимогам КПК України через відсутність її обґрунтування відхиляються.
Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що 10.07.2020 року Московським районним судом м. Харкова було постановлено ухвалу про продовження строку його тримання під вартою вже після спливу дії попередньої ухвали, то вони є безпідставними, оскільки ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020р. обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 10.07.2020р. включно, а відповідно до ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Ув'язнений ОСОБА_6 має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу колегії суддів Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 року про продовження стосовно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Харківського апеляційного суду.
При цьому, як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_3 , ухвалами Харківського апеляційного суду від 23.09.2019р.,04.11.2019р., 31.01.2020р. та 13.04.2020р. залишено без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, а ухвали Московського районного суду м. Харкова про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 залишено без змін.
Враховуючи вищевикладене, в матеріалах особової справи ув'язненого ОСОБА_3 наявна копія судового рішення - ухвала колегії суддів Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 р. по справі №645/1287/16-к, згідно якого стосовно ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком застосування до 07.09.2020 р., на підставі якого ув'язнений утримується під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Щодо посилань ОСОБА_3 на положення ст. 29 Конституції України, то вони є безпідставними.
Так, згідно речення 2 частини 3 вказаної статті затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_3 не затримувався, зокрема, в порядку ст. 208 КПК України, а є заарештованим та тримається під вартою, а відповідні рішення про продовження тримання під вартою приймались судом до спливу строку попередніх ухвал.
Положення діючого кримінального процесуального законодавства не передбачають факт не вручення протягом 72 годин особі рішення суду (судді) про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як підставу його звільнення.
Вказане обумовлено тим, що переклад відповідного рішення потребує певного часу та фактично не залежить від суду.
Відповідно до ст. 5 (2) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише встановлено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 р. по справі №645/1287/16-к, як інші ухвали, якими вирішувалось питання про тримання ОСОБА_3 під вартою та продовження дії вказаного запобіжного заходу, були постановленні за участі перекладача.
При цьому, як зі змісту скарги, так і пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що йому відомо про суть обвинувачення, та наявність ухвали Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 р. про продовження дії відповідного запобіжного заходу.
Тому підстави вважати, що було порушено вищезазначені положення ст. 5 (2) Конвенції відсутні.
Щодо посилань ОСОБА_3 на порушення судом вимог КПК України під час вирішення питання про продовження його тримання під вартою, то відповідно до ст. 203, 205 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого тримається під вартою ув'язнений, не може перебирати на себе повноваження суду апеляційної інстанції та надавати оцінку законності та обґрунтованості рішень інших судів, а перевіряє лише їх наявність.
Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності (складової принципу верховенства права), яким передбачено принцип остаточності судового рішення (resjudicata).
Таким чином, на теперішній час стосовно ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 року. Вказаний запобіжний захід може бути змінено чи скасовано судом, який розглядає відповідне кримінальне провадження, або судом апеляційної інстанції. Дані про таку зміну або скасування запобіжного заходу матеріали особової справи ОСОБА_3 не містять, а отже, наявні правові підстави його тримання під вартою (ч.3 ст. 206 КПК України).
З огляду на викладене, обставин, які б свідчили про наявність підстав ухвалення рішення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КПК України, судовим розглядом не встановлено, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 206, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягаю.
Слідчий суддя ОСОБА_1