номер провадження справи 15/96/20
04.08.2020 Справа № 908/1554/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Вознесенівського району, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4
до відповідача Міського комунального підприємства "Основаніє", 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Білоус Д.С., довіреність № 657/20-19 від 19.11.2019;
від відповідача - Сахарова О.О., довіреність № 499 від 02.01.2020.
Суть спору
19.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Вознесенівського району, м. Запоріжжя до відповідача Міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 200707 від 01.01.2007 в розмірі 101 969,76 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 48 951,95 грн, 3% річних в розмірі 12 014,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 41 003,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячі воді № 200707 від 01.01.2007 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 48 951,95 грн за період з листопада 2015 року по березень 2017 року, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 230, 232, 276 ГК України, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, ст. ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, позивач просив позов задовольнити.
Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/1554/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 23.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1554/20, присвоєно справі номер провадження 15/96/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 14.07.2020 о/об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 14.07.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2020 о/об 14 год. 15 хв.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 06.07.2020. В обґрунтування відзиву зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді передбачено, що остаточний розрахунок за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі актів приймання передачі теплової енергії у термін до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідачу не зрозуміло за який спірний період та за які приміщення він не розрахувався, оскільки у позовній заяві зазначений спірний період листопад 2015 по березень 2017, а в розрахунку до позову існує борг тільки за квітень, травень, жовтень, листопад 2016, а в листопаді 2015 та грудні 2016 року є переплата. Крім того, в порушення чинного законодавства позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних за період у чотири роки з червня 2016 року. Оскільки, позивач звернувся до суду 19.06.2020, вважає заявлений спірний період з листопада 2015 - березень 2017 року поза межами трирічного строку. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та врахувати сплив позовної давності.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив від 14.07.2020.
В судому засіданні 04.08.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, суд установив наступне.
01.01.2007 між Концерном Міські теплові мережі в особі філії Концерну Міські теплові мережі Вознесенівського району (теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатацйне житлове об'єднання №1» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200707, за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Згідно рішення Запорізької міської ради «Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства «Основаніє» від 25.07.2012 №6, міське комунальне підприємство «Основаніє» є повним правонаступником КП «ВРЕЖО № 1». До МКП «Основаніє» перейшло все майно, майнові та немайнові права та обов'язки КП «ВРЕЖО №1».
Під час виконання умов договорів, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даними Договорами, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 договору).
Відповідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6 п. 3.2 договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно з п. 10.1 договору він діє з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р.
Відповідно до п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.
Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 200707, отже він є чинним.
Договором № 200707 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно із положеннями п. 6.1 договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2).
Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією, згідно п. 6.3 Договору, є рахунок та акт приймання передачі.
Пунктом 6.3 договору з урахуванням Додаткової угоди № 1А від 02.06.2008 визначено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточний розрахунок за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії у термін до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно із п. 6.6 договору, Теплопостачальна організація з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4 документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).
Умовами п. 6.6.1 договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 6.6.2 договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді.
Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. А тому, позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на позивача умовами договору (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача додаються).
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.
Тобто, відповідач фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Заявником до оплати за відповідні періоди.
Концерном «Міські теплові мережі» були зроблені помітки на актах згідно з п. 6.6.2 договору.
Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 3.2.25 договору № 200707 передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді при умові виконання Теплопостачальною організацією процедур обумовлених у п. п. 6.6, 6.6.2 цього Договору.
На виконання умов договору № 200707 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період: листопад 2015 року-березень 2017 року на загальну суму 410 419,07 грн.
Відповідач за спірний період частково здійснив оплату боргу в розмірі 361 467,12 грн, згідно з випискою про часткову сплату боргу за договором № 200707.
Заборгованість МКП «Основаніє» по договору № 200707 від 01.01.2007 за період з листопада 2015 по березень 2017 року складає 48 951,95 грн.
Судом враховано, що станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.
Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно з ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.
Отже, Концерном Міські теплові мережі були виконані всі умови договору.
Відповідач виставлені рахунки за фактично спожиту теплову енергію не сплатив.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 р. № 200707, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув, що свідчить про те, що він фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати.
Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2015 року по березень 2017 року, відповідно до умов п. 6.6.2 договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений п. 6.3 договору взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 48 951,95 грн, яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 014,70 грн. 3 % річних за загальний період з 25.05.2016 по 30.10.2019 та інфляційні втрати за період з квітня 2016 року по березень 2017 року в розмірі 41 003,11 грн.
За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за допомогою комп'ютерної програми "Законодавство", суд приходить до висновку, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 12 014,70 грн 3% річних підлягає задоволенню.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 38 871,00 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 2132,11 грн суд відмовляє.
Крім того, посилання відповідача на суперечливий період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає безпідставним з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки таке нарахування здійснюється за весь час прострочення.
Відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).
Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд враховує, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тому обчислення строку позовної слід здійснювати окремо по кожному з актів приймання-передачі теплової енергії.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі № 908/1554/20 з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 200707 від 01.01.2007 за період: листопад 2015 року - по березень 2017 року включно.
В даному випадку перебіг позовної давності за кожним актом починається окремо з 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з наданим позивачем листом від 11.05.2018 вих. № 909/09 вбачається про наявність заборгованості за відповідача за період квітень 2016 - березень 2017 в розмірі 119 384,15 грн.
Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 15.03.2018 підписаний сторонами, відповідач погодився з наявною заборгованість в розмірі 119 384,15 грн. Крім того, правовідносини за договором № 2000707 від 01.01.2007 є довго триваючими та відповідачем у 2019 році здійснювалась оплати на виконання умов договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.
Зазначені дії відповідача свідчать про визнання обов'язку з виконання умов договору № 200707 від 01.01.2007 та переривання перебігу позовної давності
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги, заявлено в межах строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи 20485152) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 р/р НОМЕР_1 , установа банку Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 313957, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму основного боргу в сумі 48 951,95 грн (сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 95 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи 20485152) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 на р/р НОМЕР_2 , установа банку ПАТ АБ «Укргазбанк» МФО 320478, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) 3 % річних у розмірі 12 014,70 грн (дванадцять тисяч чотирнадцять гривень 70 коп) та інфляційні втрати у розмірі 38 871,00 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 00 коп). Видати наказ.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи 20485152) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 на р/р НОМЕР_2 , установа банку ПАТ АБ «Укргазбанк» МФО 320478, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) судовий збір у розмірі 2058,07 грн. (дві тисячі п'ятдесят вісім гривень 07 коп).
У задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 2132,11 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 серпня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов