Єдиний унікальний номер: 378/551/20
Провадження № 2/378/182/20
"10" серпня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку визначення частки в спільному майні подружжя, визнання права власності на спадщину,-
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 05.12.1979 року її чоловік ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 , яка діяла також і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розташовані по АДРЕСА_1 : житловий будинок (розмір жилої площі - 14,0 кв. метри) та сарай.
17.09.1981 року виконавчий комітет Ставищенської селищної ради народних депутатів Київської області прийняв рішення №59, яким дозволив ОСОБА_4 будівництво індивідуального житлового будинку на закріплений за ним земельній ділянці в розмірі 800 кв. метри за вищевказаною адресою, зобов'язав забудовника оформити технічну документацію у відділі архітектури райвиконкому.
23.11.1981 року виконавчий комітет Ставищенської районної ради народних депутатів прийняв рішення №243, яким виділив земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_4 площею 800 кв. метрів за вищевказаною адресою.
25.11.1981 року земельна ділянка була відведена в натурі під будівництво, про що складено акт.
В 1981 році у відділі архітектури Ставищенського райвиконкому оформлена технічна документація, зокрема генеральний план забудови індивідуального житлового будинку та отриманий будівельний паспорт на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку.
В 1986 році за вищевказаною адресою був добудований житловий будинок загальною площею 68,4 м2 житловою площею 48,6 м2, старий будинок знесений.
Житловий будинок, 1986 року побудови, був збудований за рахунок спільних коштів і праці подружжя ОСОБА_4 та її позивача - ОСОБА_1 , та належав до майна двору робітників та службовців, оскільки не мав в своєму складі членів колгоспу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Спадкоємцями за законом першої черги померлого є вона (позивачка) - дружина спадкодавця, яка прийняла спадщину, подавши в 6-ти місячний термін після смерті останнього заяву про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори; та діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які подали заяви про відмову від прийняття спадщини.
07.02.2020 року проведено технічну інвентаризацію житлового будинку.
На земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок «А» загальною площею 68,4 м2, житловою площею 48,6 м2 , прибудова «а», ганок «а1» (1986 року побудови), погріб з шийкою «а/п», тамбур «в1», сарай-прибудова «в», сарай-літня кухня «В», убиральня «Г» (1986 року побудови), огорожа №1, ворота з хвірткою № 2 (2005 року побудови), інвентаризаційною вартістю 319675 гривень.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок, приватизована.
Відповідно до довідки КП КОР «Південне БТІ» та інформації реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок до 01.01.2013 р. не проводилась та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на вказане нерухоме майно відсутні.
Державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори постановою від 05.06.2020 року за №639/02-31 відмовила їй (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок через відсутність державної реєстрації права власності на ім'я померлого та відсутність правовстановлюючого документа на нього на ім'я спадкодавця.
Ставищенська селищна рада свідоцтва про право власності на ім'я померлого не видала, за життя він свого права власності не зареєстрував, що позбавляє її (позивача) можливості оформити свої спадкові права в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.
Позивач просить суд визнати за нею в порядку виділення частки в спільному майні подружжя право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку загальною площею 68,4 м2 житловою площею 48,6 м2 вартістю 319675 гривень.
В підготовче судове засідання позивач не прибула, відповідно до позовної заяви (а.с. 7) просить справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача Ставищенської селищної ради в підготовче судове засідання не прибув, селищна рада подала заяву про визнання позовних вимог та слухання справи у відсутність представника сільської ради (а. с. 53).
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с. 54, 55).
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву представника відповідача Ставищенської селищної ради про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05.12.1979 ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 , яка діяла також і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розташовані по АДРЕСА_1 : житловий будинок (розмір жилої площі - 14,0 кв. метри) та сарай (а.с. 23-12).
17.09.1981 року виконавчий комітет Ставищенської селищної ради народних депутатів Київської області прийняв рішення №59, яким дозволив ОСОБА_4 будівництво індивідуального житлового будинку на закріпленій за ним земельній ділянці в розмірі 800 кв. метрів за вищевказаною адресою, зобов'язав забудовника оформити технічну документацію у відділі архітектури райвиконкому (а.с. 15).
23.11.1981 року виконавчий комітет Ставищенської районної ради народних депутатів прийняв рішення №243, яким виділив земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 площею 800 кв.метри за вищевказаною адресою (а.с. 14).
25.11.1981 року земельна ділянка була відведена в натурі під будівництво, про що складено акт (а.с. 16, 17-18).
В 1981 році у відділі архітектури Ставищенського райвиконкому оформлена технічна документація, зокрема генеральний план забудови індивідуального житлового будинку та отриманий будівельний паспорт на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку (а.с. 13).
В 1986 році вищевказаний житловий будинок був перебудований.
КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» після перебудови житлового будинку була проведена технічна інвентаризація вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та складено Технічний паспорт від 07.02.2020. Інвентаризаційна справа 218, реєстровий номер 58 кн1. У зазначеному паспорті після переб зазначено збудовані будівлі та споруди, а також зазначено рік їх будівництва. Зокрема, житловий будинок позначений літерою «А» загальною площею 68,4 кв. м., з якої житлова площа 48,6 кв.м., допоміжна 19,8 кв.м. Зазначений будинок складається: з житлового будинку «А» загальною площею 68,4 м2, житловою площею 48,6 м2 , прибудови «а», ганку «а1» (1986 року побудови); погріба з шийкою «а/п», тамбура «в1», сарая-прибудови «в», сарая-літньої кухні «В», убиральні «Г» (1986 року побудови), огорожі №1, воріт з хвірткою № 2 (2005 року побудови), інвентаризаційна вартість домоволодіння 319675 гривень (а.с. 24-29).
Вказаний житловий будинок був придбаний 05.12.1979 та добудований в 1986 році в період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за рахунок їх спільних коштів і праці (а. с. 20, 8 зв.) та належав до майна двору робітників та службовців, оскільки не мав в своєму складі членів колгоспу (а. с. 30).
Проте, реєстрація права власності на даний житловий будинок після його перебудови у виконкомі Ставищенської селищної ради не проводилась (а. с. 30), реєстрація права власності на зазначений будинок згідно відповіді КП КОР Південне БТІ до 01.01.2013 р. не проводилась (а. с. 19) та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на вказане нерухоме майно відсутні (а. с. 52).
Земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний будинок, приватизована спадкодавцем ОСОБА_4 18.12.1996 року (а. с. 21).
Відповідно до матеріалів спадкової справи (а. с. 43-47) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 45 зв.), спадщину за законом після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_1 подавши у встановлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини відповідно до ст. ст. 1223 ч. 2, 1261 ч.1, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1 ЦК України (а. с. 43, 48 зв.). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти спадкодавця, спадкоємці за законом 1-ї черги) подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини відповідно до ст. ст. 1261 ч. 1, 1273 ч. 1 ЦК України (а. с. 43 зв., 44).
Державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори постановою від 05.06.2020 року за №311/02-31 відмовила позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок після смерті чоловіка ОСОБА_4 через відсутність державної реєстрації права власності на ім'я останнього та відсутність правовстановлюючого документа на нього на ім'я спадкодавця (а.с. 47 зв.).
У відповідності до вимог статей 100, 101 ЦК УРСР (1963 року), чинними на час придбання та перебудови будинку, в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», суди повинні ураховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Згідно з письмовими роз'ясненнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-19-7155 від 11.10.2012р. домоволодіння, завершені будівництвом до 05 серпня 1992 року, не підлягають введенню в експлуатацію, тобто право власності набувається забудовником за декларативним принципом шляхом отримання свідоцтва про право власності на майно в органах реєстраційної служби за місцем розташування об'єкту будівництва.
На момент завершення будівництва будівель та споруд вищевказаного домоволодіння (1986 рік0 - не існувало жодного нормативного акту, що передбачав би процедуру введення завершеного будівництвом приватного житлового будинку в експлуатацію.
Відповідно до п.п.«к» п.2 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12 березня 1981 року №125 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» передбачалось прийняття в експлуатацію державними приймальними комісіями (призначеними виконкомами районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів) лише жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх об'єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств (організацій) у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій або замовниками (забудовниками) яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва". Зазначеною Постановою було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів АРК, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за погодженням з Держбудом. У відповідності до цієї Постанови місцевими органами влади в свій час були розроблені та затверджені, за погодженням з Держбудом, Положення про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів недержавної власності (по всіх регіонах України) державними технічними комісіями.
Тобто, до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 № 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2013 р. за № 612/23144, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя, та його дружина ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, ст. ст. 100, 101 ЦК УРСР (1963 р.), які діяли на час придбання будинку по договору купівлі продажу та на час його добудови, та відповідно до Закону України «Про власність» набули право власності, кожен на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку, а після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину вказаного будинку, і оскільки Ставищенською селищною радою позов визнається, - він підлягає задоволенню.
Оскільки Ставищенська селищна рада до пред'явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом не оспорювала цього права та враховуючи заяву позивачки про покладення судових витрат на неї, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання про стягнення або розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 100, 101, ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15 ч. 1, 182, 392, 1218, 1220, 1223 ч. 2, 1261, 1268 ч. ч. 1, 2, 1269 ч. 1, 1270 ч. 1, 1273 ч. 1 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. ст. 2, 4, 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку виділення частки в спільному майні подружжя право власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 68,4 м2 житловою площею 48,6 м2 вартістю 319675 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його підписання суддею.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Н. М. Марущак