10 серпня 2020 року м. Київ справа №П/320/1146/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 2 серпня 2019 р. № 104750001288 щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку позивача, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильської АЕС;
- зобов'язати відповідача з моменту звернення позивачу призначити пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 4). Зазначила, що 2 травня 2019 р. звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". Проте, рішенням відповідача від 2 серпня 2019 р. відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог вказаної норми Закону. Позивач вважає це рішення і дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. Крім того, у цій ухвалі відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
1 березня 2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що факт постійного проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 р. становить 2 роки 7 місяців 14 днів, а відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 1 січня 1993 р. потрібно проживання упродовж не менше 4-х років. Стверджує, що інших документів щодо проживання чи роботи в зоні відчуження у період з 26 квітня 1986 р. по 1 січня 1993 р. позивач не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 22 березня 1996 р.
Київською обласною державною адміністрацією видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 р. по 1993 р., категорії 4, серії НОМЕР_2 .
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 та інших документів позивач працювала в наступних установах:
- із 1 вересня 1981 року по 20 липня 1983 рік - навчалась в Білоцерківському ТУ № 3;
- згідно з наказом № 54 від 20 липня 1983 року була прийнята на роботу на Білоцерківську фабрику індивідуального шиття і ремонту одягу на посаду кравець 3-го розряду по шиттю верхнього одягу;
- згідно з наказом № 72 від 3 вересня 1984 року була звільнена на підставі п.1 ст.36 КЗпП - за згодою сторін;
- у період з 22 вересня 1984 року по 12 грудня 1984 року навчалась в професійному училищі в Щелковському бавовняному комбінаті ім. М. І. Калініна.
- з 12 грудня 1984 року згідно з наказом № 911-к від 17 грудня 1984 року була прийнята на роботу на Білоцерківську фабрику індивідуального шиття і ремонту одягу - вибільником тканини 3-го розряду в обробне виробництво;
- з 1 лютого 1985 року згідно з наказом № 43 від 4 лютого 1985 року була переведена контролером якості 3-го розряду на Білоцерківській фабриці індивідуального шиття і ремонту одягу;
- з 22 червня 1988 року позивач була звільнена з Білоцерківської фабрики індивідуального шиття і ремонту одягу у зв'язку із народженням дитини;
- 15 серпня 1988 р. згідно з наказом № 68 від 15 серпня 1988 року була прийнята на роботу на Білоцерківську фабрику індивідуального шиття і ремонту одягу на посаду - кравець по шиттю верхнього одягу 3-го розряду;
- з 12 вересня 1989 року згідно з наказом № 76 від 11 вересня 1989 року була звільнена за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною;
- з 13 грудня 1989 року згідно з наказом № 103 від 11 грудня 1989 року була прийнята на Білоцерківську фабрику індивідуального шиття і ремонту одягу на посаду прибиральниці;
- з 11 квітня 1990 року згідно з наказом № 30 була переведена на посаду - кравець по шиттю верхнього одягу 4-го розряду;
- з 14 травня 1990 року згідно з наказом № 42 звільнена за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дітьми до 8 років;
- з 1 вересня 1991 року була прийнята на роботу в Білоцерківську середню школу № 14 на посаду прибиральниці службових приміщень;
- з 9 жовтня 1991 року згідно з наказом № 270 звільнена за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дітьми до 8 років;
- з 26 вересня 1992 року згідно з наказом № 54-к була прийнята на роботу в Білоцерківське СТО на посаду продавця в магазин запчастин, яке в подальшому, згідно з рішенням Управління АК «Авто» № 2 від 11 січня 1993 року, було перейменовано в «Автосервісне підприємство «Сфера-авто»;
- з 18 березня 1994 року згідно з наказом № 11-к була переведена на посаду товарознавця на тому ж підприємстві в м. Біла Церква;
- 1 липня 2002 року згідно з наказом № 89-к була звільнена з автосервісного підприємства «Сфера-авто» за власним бажанням.
Так, судом встановлено, що в період з 26 квітня 1986 року по 1 січня 1993 року позивач проживала та згідно з трудовою книжкою працювала в м. Біла Церква, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі- КМУ) від 22 серпня 1990 року № 378-р включено до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного віднесення.
2 травня 2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням відповідача від 2 серпня 2019 р. № 10475000128 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказаним рішенням позивача повідомлено, що при перегляді документів пенсійної справи позивача було встановлено, що позивач станом на 1 січня 1993 р. має лише 2 роки 7 місяців 14 днів роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю при необхідних 4 роках проживання чи роботи в зоні посиленого екологічного контролю. Інших документів щодо проживання чи роботи в зоні відчуження у період з 26 квітня 1986 р. по 1 січня 1993 р. позивач не надала.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-XI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до вимог статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 статті 14 Закону № 796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Частиною 3 статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до положень ч. 3 статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ч. 3 статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
За статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до пп. «ґ» п. 7 зазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що документами, які підтверджують право позивача на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є, зокрема, посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Відповідно до ч.4 статті 65 Закону № 796-XII (в редакції станом на дату видачі посвідчення) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 501 від 25 серпня 1992 року (чинної на момент видачі посвідчення) та постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.
Отже, що факт того, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення 4 категорії.
Оскільки належність позивача до особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
З огляду на наведене, встановлені обставини дають підстави для висновку, що позивач набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2 травня 2019 року.
Крім того, слід зазначити, що позивач не тільки проживав в зоні посиленого радіоактивного контролю, а і також працював у вказаній зоні більше ніж чотири роки, що підтверджується доданою трудовою книжкою.
Також, як зазначалося вище, до заяви про призначення пенсії позивачем було додано свідоцтво про народження, в якому стоїть відмітка про видачу паспорта громадянина України, де є відмітка про його реєстрацію місця проживання.
Отже, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання та роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Інших підстав щодо неможливості призначення позивачу пенсії відповідачем не наведено, а тому відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованою.
Вказані обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Ураховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до відповідача 2 травня 2019 р., то саме з цієї дати його права підлягають відновленню.
Зі змісту ч.3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт.
Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, рішення від 11 жовтня 2005 року № 8- рп/2005, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 листопада 2008 року № 26- рп/2008 ) розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 3 лютого 2020 р. № ПН779 позивачем сплачено судовий збір на суму 840 грн. 80 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 840 грн. 80 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104750001288 від 2 серпня 2019 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" із зниженням пенсійного віку, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 4, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 2 травня 2019 р.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 10 серпня 2020 року.