проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" липня 2020 р. Справа № 922/1440/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" (вх.№1410 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П., повний текст ухвали підписано 20.05.2020)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія", м.Харків,
про стягнення коштів,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 заяву (вх.№11367 від 20.05.2020) Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про забезпечення позову задоволено; постановлено зупинити стягнення на підставі наказу на примусове виконання рішення, виданого Господарським судом Харківської області 14.01.2020 у справі №922/3453/19 на суму 5 040 876,52 грн, в межах виконавчого провадження №61849927 (зведене виконавче провадження №61851223) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1440/20; зупинити стягнення на підставі постанови ВП №61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" основної винагороди на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на суму 504 087,64 грн в межах виконавчого провадження №61819594 (зведене виконавче провадження №61851223) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1440/20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 скасувати; у задоволенні заяви ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про забезпечення позову відмовити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що господарський суд не наділений правом зупинення виконання судового рішення в рамках забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - наказу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" (вх.№1410 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 залишено без руху, враховуючи відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі (2102,00 грн). Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ.
29.05.2020 до суду від апелянта надійшло клопотання (вх.5272) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого надано докази сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн, сплачені за платіжним дорученням №251 від 28.05.2020.
29.05.2020 до суду від Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" надійшла касаційна скарга на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 про залишення апеляційної скарги ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" без руху.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" (вх.№1410 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20. Зупинено провадження у справі № 922/1440/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" (вх.№1410 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/1440/20 та повернення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/1440/20, з огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
06.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів, передбачених ГПК України (вх.№6387), в якій позивач просив визнати дії ПрАТ «Концерн Авек та Ко» з подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/1440/20 зловживанням процесуальними правами. Вжити заходи процесуального примусу та винести окрему ухвалу відносно посадових осіб ПрАТ «Концерн Авек та Ко».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 20.05.2020 у справі №922/1440/20.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Також підтримав заяву про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
Позивач у судове засідання не прибув, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ухвалою суду від 02.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду.
Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів, передбачених ГПК України (вх.№6387 від 06.07.2020), вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з п.11 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п.1 ч.2 ст.43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.
Таким чином, суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу. У разі встановлення судом факту зловживання процесуальними правами, суд застосовує заходи процесуального примусу.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ГПК України випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 ГПК України).
Сукупний аналіз положень ст.135 ГПК України свідчить, що суд може застосувати до сторони такий захід процесуального примусу як штраф, який стягується до Державного бюджету України, зокрема у випадку, якщо судом встановлено зловживання стороною процесуальними правами.
Проте, частина друга статті 135 ГПК України зобов'язує суд урахувати конкретні обставини порушення процесуальних правил і стягнути штраф з їх урахуванням. Таким чином, застосування штрафу як засобу процесуального впливу, враховуючи, що з його застосуванням для сторони настають значні негативні наслідки матеріального характеру (грошові втрати), повинно бути застосовано судом співмірно вчиненим діями, зважено та адекватно, за об'єктивною оцінкою усіх виявлених обставин.
Відповідач у своїй заяві посилається на те, що подання численних безпідставних та необґрунтованих позовів ПрАТ «Концерн Авек та Ко» до ТОВ «Слобожанська будівельна компанія» щодо правовідносин за договором №2-16 від 12.05.2016 та за договором № У-1 від 01.08.2017, тобто договорами, які були предметом ретельного судового вивчення, дослідження та оцінки, направлено з боку ПрАТ «Концерн Авек та Ко» виключно на перешкоджання виконанню законного рішення суду про стягнення коштів, про що свідчить оскаржувана ухвала суду, а подання касаційної скарги на ухвалу суду, яка не оскаржується, направлено виключно на затягування розгляду апеляційної скарги по суті, а отже свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами.
Стаття 22 ГПК України встановлює права учасників справи, зокрема право на оскарження судових рішень у визначених законом випадках.
Колегія суддів зазначає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, якою апеляційну скаргу ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 було залишено без руху, не оскаржується, однак враховуючи одноразове подання позивачем касаційної скарги на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню у касаційному порядку, дані дії позивача не мають систематичного характеру та не можуть бути кваліфіковані як зловживання процесуальними правами.
Зокрема, кваліфікація дій сторони як таких, що є зловживанням процесуальними правами, включає наявність таких ознак як повторність, завідома безпідставність, спрямованість на затягування процесу та інше. У діях позивача щодо подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 таких ознак не встановлено.
Посилання відповідача на подання численних безпідставних та необґрунтованих позовів ПрАТ «Концерн Авек та Ко» до ТОВ «Слобожанська будівельна компанія» не стосується предмету розгляду у даній справі.
Враховуючи конкретні обставини у цій справі колегія суддів не розцінює подання відповідачем заяви про зловживання процесуальними правами, як підставу для застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи, в травні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія", в якому просило суд змінити оплату робіт за п. 4.1. договору підряду № 2-16 від 12.05.2016 пропорційно зменшивши ціну робіт в розмірі 5621803,95 грн.
20.05.2020 до суду від Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№11367), в якій позивач просив:
-зупинити стягнення на підставі наказу на примусове виконання рішення, виданого Господарським судом Харківської області 14.01.2020 у справі № 922/3453/19 на суму 5040876,52 грн, в межах виконавчого провадження №61849927 (зведене виконавче провадження № 61851223) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/1440/20;
-зупинити стягнення на підставі постанови ВП №61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" основної винагороди на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на суму 504087,64 грн в межах виконавчого провадження №61819594 (зведене виконавче провадження № 61851223) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/1440/20.
Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, послався на те, що в заяві наявні обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також чітко зазначено у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Заявником до заяви про забезпечення позову подано достатньо доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову лише частково.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII до виконавчих документів відносяться, зокрема: судові накази та постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів зауважує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Тобто, позивач повинен аргументувати: імовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду, шляхом надання доказів на підтвердження існування обставин утруднення чи можливого невиконання рішення суду в разі задоволення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставинами утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням.
Предметом позову у даній справі є вимога щодо зміни плати за роботу шляхом пропорційного зменшення ціни робіт в розмірі 5621803,95 грн за договором підряду №2-16 від 12.05.2016.
Позивач обґрунтовує позов тим, що в процесі експлуатації ним виявлено недоліки, які неможливо було виявити під час приймання робіт (приховані недоліки). Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив недоліки в роботі, замовник має право на відповідне зменшення плати за роботу.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3453/19 за позовом ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №2-16 від 12.05.2016 та за договором У-1 від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на користь ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" заборгованість за договором №2-16 від 12.05.2016 у сумі 1825528,90 грн, заборгованість за договором №У-1 від 01.08.2017 у сумі 5800989,56 грн.
14.01.2020 Господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання зазначеного рішення.
20.01.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєвим О.С. відкрито виконавче провадження №61011413, в рамках якого винесена постанова про стягнення з боржника - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" основної винагороди на користь приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С. у сумі 774 091,62 грн.
Постановою приватного виконавця Семендяєва О.С. від 10.04.2020 у ВП №61011413 повернуто виконавчий лист стягувачу - ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" на підставі заяви останнього, зазначено, що залишок нестягнутої заборгованості за судовим наказом від 14.01.2020 становить 5 040 876,52 грн; залишок нестягнутої суми основної винагороди приватного виконавця Семендяєва О.С. становить 504 087,64 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В. від 13.04.2020 відкрито виконавче провадження №61819594 з примусового виконання постанови приватного виконавця Семендяєва О.С. ВП №61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" основної винагороди на користь приватного виконавця Семендяєва О.С. на суму 504 087,64 гривень.
15.04.2020 постановою приватного виконавця Родіна Г.В. відкрито виконавче провадження № 61849927 з примусового виконання судового наказу від 14.01.2020 на залишок нестягнутої суми за судовим наказом від 14.01.2020 на суму 5 040 876,52 грн, ВП № 61819594 та ВП №61849927 об'єднані у зведене виконавче провадження №61851223, де в рамках наведених виконавчих проваджень приватний виконавець Родін Г.В.:
1) наклав арешт на кошти ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", що містяться на рахунках в банківських установах (постанова ВП № 61849927 від 04.05.2020);
2) наклав арешт на кошти ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", що містяться на рахунках в банківських установах (постанова ВП № 61819594 від 14.04.2020);
3) наклав арешт на грошові кошти, що перебувають та будуть надходити до каси ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" (постанова ВП № 61819594 від 13.05.2020);
4) наклав арешт на транспортні засоби ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" у кількості 55 одиниць згідно з переліком, наданим МВС (постанова ВП № 61819594 від 18.05.2020).
Позивач посилається на те, що до вирішення спору в рамках справи №922/1440/20 у відповідача є реальна можливість отримати заборгованість за договором №2-16 від 12.05.2016 на суму 1825528,90 грн в рамках відкритого виконавчого провадження за судовим наказом від 14.01.2020. Разом з тим, як зазначає позивач, вартість робіт, яка стягується за судовим наказом на суму 1825528,90 грн входить до складу вартості тих робіт, в яких були виявлені приховані недоліки, через що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" звернулось до суду з відповідним позовом.
Крім того, заявник вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу від 14.01.2020, на підставі постанови ВП №61011413 від 20.01.2020 про стягнення з ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" основної винагороди приватного виконавця не обмежить права та законні інтереси як суб'єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не впливають на господарську діяльність відповідача, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності, де метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є саме уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду щодо уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, до заяви додав вищенаведені постанови приватних виконавців виконавчого округу Харківської області та наказ Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 у справі №922/3453/19. Рішення суду у справі №922/3453/19 надано не було.
Суд першої інстанції, задовольняючи наведену заяву, не пересвідчився, що предметом заявленого позову у справі №922/1440/20, є обставини виконання господарського договору №2-16 від 12.05.2016 та додаткових угод до нього. Предметом розгляду спору у справі №922/3453/19 були обставини виконання господарських договорів №2-16 від 12.05.2016 та додаткових угод до нього, а також №У-1 від 01.08.2017 та додаткових угод до нього, по яким рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №922/3453/19 було надано правову оцінку. При цьому, суд першої інстанції задовольнив заяву позивача лише за наявності наказу суду у справі №922/3453/19, без з'ясування та підтвердження належними та допустимими доказами підстав та обставин стягнення у справі №922/3453/19.
Крім того, при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не було надано належної оцінки змісту наказу Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 у справі №922/3453/19, згідно якого саме за договором №2-16 від 12.05.2016, неналежним виконанням якого обґрунтовує позивач свої позовні вимоги в межах даної справи, була стягнута заборгованість у розмірі 1825528,90 грн, в той час як загальна сума стягнення за виконавчим документом становила 7740926,24 грн, і судом з урахуванням залишку нестягнутої суми за наказом, при задоволенні клопотання позивача (вх.№11367 від 20.05.2020), було зупинено стягнення в межах виконавчого провадження №61849927 (зведене виконавче провадження №61851223) на суму 5040876,52 грн.
Наведене свідчить про недотримання судом першої інстанції принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та вжиття заходів забезпечення позову поза межами предмету позову.
Також, ні позивачем в поданій заяві, ні судом в оскаржуваному рішенні належною мірою не обґрунтовано вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову в контексті ч.2 ст.136 ГПК України.
Посилання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на можливість передчасного отримання ТОВ "Слобожанська будівельна компанія" 1825521,90 грн за виконані роботи через не зупинення виконання судового наказу від 14.01.2020 та постанови ВП №61011413 від 20.01.2020, є таким, що не відповідає положенням ст.129 Конституції України та основним засадам господарського судочинства щодо обов'язковості судового рішення та обов'язковості його виконання.
Наведене свідчить про недотримання судом принципу адекватності заходу забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що визначена позивачем обставина у вигляді примусового виконання рішення суду у справі №922/3453/19 не вплине на процес виконання рішення господарського суду у даній справі у разі його задоволення, а відтак не може розглядатися в контексті обставин, яка істотно ускладнює чи унеможливлює ефективний захист оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач при зверненні із заявою про забезпечення позову не обґрунтував існування обставин, які б утруднили або зробили неможливим виконання рішення в даній справі, а відтак і наявність зв'язку між визначеними заходами забезпечення і предметом позовної вимоги.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі обмежився лише констатацією, що заява є обґрунтованою, не надавши належної правової оцінки положенням законодавства та доказам у справі, в зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий суд.
За усталеною практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України», «Сокуренко і Стригун проти України»), закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, і через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 234 ГПК України унормовано, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи;
2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Згідно з ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ухвала про забезпечення позову має включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Проте, оскаржувана ухвала наведеним положення не відповідає, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим ухвала Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 підлягає скасуванню, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№11367 від 20.05.2020) слід відмовити.
Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська будівельна компанія" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/1440/20 скасувати. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№11367) відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.08.2020
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова