03 серпня 2020 р.Справа № 520/3438/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року по справі № 520/3438/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області) від 14.02.2020 року № 185579;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок її пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що вона є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1). У січні 2020 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 та ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 14.02.2020 року їй відмовлено у здійсненні перерахунку.
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що вона має право на отримання пенсії, обчисленої за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки у вказаний період нарахування та виплата її пенсії повинна здійснюватись у розмірі та на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено судовою практикою, висловленою у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року у справі № 285/4300/14-а, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верхового суду від 21.02.2018 року у справі № 619/2262/17, постанові Верхового Суду від 11.09.2018 року у справі № 522/6810/17. Щодо строку звернення до суду позивач, з посиланням на правові висновки Верхового Суду, що викладені в постановах від 24.04.2018 року по справі № 646/6250/17, від 05.04.2019 року по справі № 809/248/18, практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що пенсійні виплати не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивача в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, ГУ ПФУ в Харківській області діяло правомірно. Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 сформовані за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з огляду на положення ст. 123 КАС України, підлягають залишенню без розгляду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Так, судовим рішенням, - визнано протиправним та скасовано рішення №185579 від 14.02.2020 року відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Судове рішення вмотивовано тим, що ГУ ПФУ в Харківській області протиправно вчинено дії щодо відмови у проведені перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 14.02.2020 №118579 про відмову у перерахунку та виплаті бажаної пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки з 01 січня 2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відзначено, що чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210), однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 03 серпня 2014 року Законом України № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стосовно строків звернення до суду з вказаним позовом, суд враховуючи правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 05.04.2019 року у справі №809/248/18, з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і N 9-рп/2013, та в розумінні вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу пенсії за спірний період в розмірі, що не відповідає вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мало місце саме з вини територіального органу Пенсійного фонду України, а тому позивач як пенсіонер має право на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком. В зв'язку з цим суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо порушення позивачем строків подання даного позову.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на положення Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», положення нової редакції ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядок № 1210, зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивачу правомірно виплачувалась пенсія у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1210. Вважає, що розглядаючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд порушив ст.ст. 122, 123 КАС України, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду, не наводячи при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку. Посилання суду першої інстанції на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року по справі № 646/6250/17 відповідач вважає недоречним, оскільки він стосується інших правовідносин.
В ході судового засідання 03.08.2020 року судом порушено питання щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 510/1286/16-а
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що провадження по справі підлягає зупиненню, виходячи з наступного.
Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені підстави обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, премії до державних професійних та ювілейних свят та інших виплат і зобов'язання виконати певні дії.
Так, відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі 510/1286/16-а, порушені у цій справі питання свідчать про наявність виключної правової проблеми, оскільки вони не можуть бути вирішені відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права, тому є необхідність відступити від викладеного в рішеннях Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; є кількісні критерії виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; є якісні критерії наявності виключної правової проблеми (немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі є правові висновки суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному); невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Разом з тим, у вищезазначеній ухвалі колегією суддів касаційної інстанції зауважено, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Касаційний суд також зазначив про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного суду України 26.06.2019 справу прийнято до розгляду. Ухвала мотивована, зокрема, тим, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, аналіз судових рішень у цій справі та у справах з подібними правовідносинами, а також мотиви, наведені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, дають підстави для висновку про обґрунтованість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Отже, справа № 510/1286/16-а передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної вище ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року, у судовій практиці вирішення питання пенсійного забезпечення громадян України призвело до виявлення іншого не менш складного завдання - визначення строку звернення осіб, яким неправильно нарахували або вчасно не перерахували пенсію, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм не сплаченої суми пенсії за весь час несплати.
За обставинами справи, підставою звернення у березні 2020 року до суду з позовом у справі № 520/3438/2020 є незгода позивача з відмовою ГУ ПФУ у Харківській області провести перерахунку розміру її пенсійного забезпечення за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення в адміністративній справі № 510/1286/16-а має суттєве значення для повного та об'єктивного розгляду справи № 520/3438/20, відтак провадження у даній справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі № 510/1286/16-а.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 236, 248, 291, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зупинити провадження у справі № 520/3438/2020 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, на протязі тридцяти днів.
Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Перцова Т.С.
Повний тексту ухвали виготовлено та підписано 07 серпня 2020 року