5 серпня 2020 року місто Київ
справа № 759/21191/19
провадження №22-ц/824/8497/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - Департамент патрульної поліції
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 26 березня 2020 року, постановлену у складі судді Шум Л.М.,
у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 23 березня 2020 року закрито провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представником позивача Департаменту патрульної поліціїподано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Святошинського районного суду м.Києва.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2018 року № 824/2473/15-А, положення п.2 ч.1 ст.19 КАС України, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, застосовується виключно у випадках, коли за захистом своїх порушених прав ,інтересів до адміністративного суду з позовом звертається фізична особа, а не суб'єкт владних повноважень, в якого така особа проходить чи проходила службу.
Крім того спір між ДПП та ОСОБА_1 не пов'язаний із здійсненням жодною із сторін у спірних правовідносинах публічно-владних управлінських функцій, а отже не є адміністративним.
Таким чином ДПП позбавлена можливості звернутися за захистом своїх порушених прав до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів,оскільки нормами КАС України для суб'єкта владних повноважень така можливість виключена. А тому висновок суду першої інстанції про належність даної справи до юрисдикції адміністративного суду не відповідають обставинам справи, судом при її постановленні допущено порушення норм процесуального права та невірно застосовані норми матеріального права.
В судовому засіданні представник Департаменту патрульної полії - Осипенко С. В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
В судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те,що відповідач, перебуваючи на посаді поліцейського роти №5, батальйону №3, полку №1 Державної патрульної поліції у м.Києві, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того,суд першої інстанції виходив із того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.
За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правилами статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №686/18159/18.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Виходячи з положень вищезазначених норм права,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і такий спір підлягає розгляду в порядку передбаченому КАС України.
Доводи апеляційної скарг щодо помилковості висновків суд першої інстанції є безпідставними, оскільки зазначений спір, яка такий,що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи,яка перебуває на посаді публічної служби від моменту її прийняття на посаду до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльності на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/ збитків, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 26 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус