Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/6923/2020
м. Київ Справа № 753/23432/18
05 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Заставенко М.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру,-
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 800 грн. на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 08 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 800 грн. на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач рішення суду навмисно не виконує. Відповідно до довідки-рахунку від 01.10.2018 року головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Н.В. заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом № 753/17654/15, виданим 11 січня 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва, станом на 01.10.2018 року становить 28400,05 грн.
Вказувала на те, що діти навчаються в гімназії «Київська Русь» Дарницького району міста Києва і потребують великих матеріальних витрат на утримання, виховання та розвиток, які позивач змушена нести сама.
Також зазначала, що Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць дітей віком від 6 до 18 років: з липня - 1944 грн., з 1 грудня 2027 грн. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років з 1 липня 2018 року становить 972 грн., а з 1 грудня - 1013,50 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не є інвалідом або пенсіонером, офіційно працевлаштовуватись наміру не має, однак має щомісячний прибуток, який дозволяє йому бути людиною середнього достатку, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Дарницького районного суду міста Києва скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст..ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Вказувала на те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінились сімейне становище та матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивача, відповідача чи їх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів,тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Також суд зазначив, що зміна законодавства в частині збільшення визначення мінімального розміру аліментів на дитину само по собі не може свідчити про зміну матеріального стану платника чи одержувача аліментів та не є підставою для зміни розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.03.2020 року, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошові сумі по 1 455 грн. на кожного, щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 16.09.2015 року і до досягнення ними повноліття.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08.06.2016 року рішення Дарницького районного суду міста Києва змінено в частині розміру стягнення аліментів, а саме зменшено розмір аліментів до суми 800 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як на підставу для збільшення розміру стягнутих аліментів та зміну способу їх стягнення, позивач вказує на те, що розмір стягуваних аліментів є недостатнім для утримання синів, так як на даний час законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів є більшим, ніж передбачено у рішенні суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не працевлаштований. Із наданої до суду медичної документації вбачається, що ОСОБА_2 з вересня 2014 року має захворювання: атеросклероз судин нижніх кінцівок та перебуває на лікуванні, яке проходить в Дніпропетровській області, мав операції на очах, в результаті чого постійно приймає ліки та перебуває на обліку в Інституті мікрохірургії ока.
Вказаних обставин, позивачем не спростовано належними та допустими доказами.
Положення ст.192 Сімейного кодексу України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
У частині 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Таким чином, підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів, є перелік обставин, та відповідно надання сторанами доказів на підтвердження таких обставин, за яких суд може винести рішення.
Позивачем не надано жодного доказу про зміну матеріального стану - у відповідача в бік покращення, а у позивача - в бік погіршення.
Посилання на зміну законодавства в частині збільшення визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину само по собі не може свідчити про зміну матеріального стану платника чи одержувача аліментів та не є підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, суд вірно вважав, що стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі, який у зв'язку з відсутністю офіційного працевлаштування відповідача буде розраховуватися з урахуванням середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, є неможливим до сплати відповідачем з огляду на його не працевлаштування та стан здоров'я.
Оскільки, позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінились сімейне становище та матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивача, відповідача чи їх неповнолітніх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів, суд першої інтсанціїдійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу задоволення позову, на зміну законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року№ 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19).
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості, що правильно враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.
Суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: