Справа №755/8932/19 Апеляційне провадження:11-кп/824/611/2020 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
13 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
При секретареві ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянула матеріали кримінального провадження № 12019100040004113 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року, яким,-
ОСОБА_7 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, працює комплектувальником товару магазину «Епіцентр», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, востаннє: - вироком Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року за ч.2 ст. 15; ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27 червня 2018 року по відбуттю строку покарання,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185; ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на два роки; за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на один рік. Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу прокурора, судова колегія, -
ОСОБА_7 засуджено за повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке, за вироком, він вчинив за наступних обставин.
22 травня 2019 року, о 1400 годині, ОСОБА_9 , перебуваючи в ТРЦ «Скаймол», що розташований за адресою: місто Київ, проспект Ватутіна, 2-Т, зайшов до торгівельної зали магазину «Ресервд», де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з даного магазину, та обернення його на свою користь.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, повторно, шляхом вільного доступу ОСОБА_9 взяв з торгової полиці магазину товар, який належить ДП «ЛПП Україна», а саме шорти чоловічі, закупівельною вартістю 639 грн. 20 коп. та направився до примірочної магазину де сховав шорти до свого рюкзаку, який був при ньому, та відразу направився до виходу з магазину де безперешкодно вийшов з нього з викраденими шортами.
Крім того, того ж дня, о 1500 годині, ОСОБА_9 , перебуваючи в тому ж ТРЦ «Скаймол», зайшов до торгівельної зали магазину «Хаус», де взяв з торгової полиці магазину товар, який належить ДП «ЛПП Україна», а саме шорти чоловічі, закупівельною вартістю 499 грн. 17 коп., та продовжуючи свої протиправні дії, направлені на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 з шортами направився до примірочної магазину де сховав шорти за пояс штанів, в які був одягнений, та направився до виходу з магазину. При цьому, виконавши усі необхідні дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки на виході з магазину спрацювала сигналізація та він був зупинений працівниками магазину.
Не погодившись з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року заступник прокурора міста Києва ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосування ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
На обґрунтування прокурор зазначає, що судом не взяв уваги, та залишив без необхідної оцінки дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого; судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, у тому числі аналогічних - проти власності.
Прокурор вважає, що виправлення ОСОБА_10 без реального відбуття покарання у виді позбавлення волі на певний строк є неможливим. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах його ізоляції від суспільства.
На цих підставах прокурор просить оскаржений вирок стосовно ОСОБА_10 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді двох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України - у виді одного року позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора на підтримку апеляційних доводів, а обвинуваченого - проти їх задоволення, дослідивши додатково надані обвинуваченим в апеляційному засіданні відомості, провівши судові дебати і надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінального провадження та додатково наданими обвинуваченим відомостями, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 за описаних у вироку обставин кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185, ч.2; ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України ґрунтуються на повному визнанні своєї провини самим обвинувачених в засіданні суду першої інстанції та були отримані в порядку застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, порушення процедури застосування цієї процесуальної норми не встановлено, ніхто в апеляційному засіданні на такі порушення не вказував та зазначені висновки не піддавав сумнівам, а тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів ці висновки не досліджує, не оцінює та погоджується з ними.
В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва не ставить питання про призначення ОСОБА_7 як за кожне з кримінальних правопорушень, за які він засуджений, так і за їх сукупністю більш суворого покарання, ніж визначив суд першої інстанції, а оскаржує лише відповідність кримінальному закону рішення суду про застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 75 і 76 КК України, тобто звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням і покладенням певних обов'язків, вважаючи, що це застосування вказаних правових норм потягло призначення винуватцю покарання зі звільненням від його відбування, що є явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості.
Отже, судова колегія перевіряє правильність вироку тільки в частині застосування до ОСОБА_7 положень ст. ст. 75 і 76 КК України.
Висновок суду про необхідність застосувати до ОСОБА_12 положення ст. 75 КК України обґрунтовано посиланнями на конкретні обставини кримінального провадження, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме ставлення обвинуваченого до скоєного; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він працевлаштувався, працює офіційно; а також, що викрадене майно повернуто власнику.
Саме на цих підставах суд прийшов до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства і можливість застосувати до нього положення ст. ст. 75 і 76 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Попри певні недоліки стилю викладення, колегія суддів визнає, що у цьому випадку суд першої інстанції досить чітко сформулював свою правову позицію щодо можливості досягнення виправлення засудженого без відбування покарання, вказавши, в тому числі і на конкретні обставини справи,хоча і не назвавши ці обставини, і на наявність обставин, що пом'якшують покарання, хоча теж не вказавши їх у відповідності до положень ст. 66 КК України; вказав суд і на врахування відомостей про особу обвинуваченого, тобто вимоги ст. 75 КК України цим судом при прийнятті рішення про можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, в цілому були виконані і в цій частині прийняте достатньо обгрунтоване, вмотивоване і законне рішення.
Зі вказаним рішенням судова колегія погоджується.
В дійсності, своєю поведінкою під час досудового розслідування, в судах першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_7 довів правильність висновку суду першої інстанції про наявність у нього обставини, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, бо він відразу визнав свою провину по обом епізодам кримінального правопорушення, рішуче засудив свої злочинні дії, повідомив в апеляційному засіданні про намір наперед не вчиняти будь-яких правопорушень; він добровільно видав викрадене в першому випадку чуже майно, таким чином заподіяні збитки були відшкодовані в повному обсязі в натурі, що також вказує і на наявність пом'якшуючих обставин - активне сприяння розкриттю злочину і усунення заподіяної шкоди, тобто передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Вчинення ним у цьому конкретному випадку, 22 травня 2019 року, крадіжки шортів і замаху на крадіжку шортів, вартістю відповідно 639 гривень 20 коп., та 499 гривень 17 коп., обвинувачений в апеляційному засіданні пояснив відсутністю роботи і засобів до існування. Однак, ще до початку судового розгляду кримінального провадження він працевлаштувався, працевлаштований і на цей час, та, як він пояснив, має достатній заробіток для нормального забезпечення себе і родини.
Відповідно до характеристики, наданої в ході досудового розслідування ОСОБА_7 старшим дільничним уповноваженим ДОП Броварського ВП ГУ НП України в Київській області (а. с. 64), ОСОБА_7 не зловживає алкогольними напоями, не порушує громадський порядок, скарг на його поведінку не надходило, він не працевлаштований.
Протягом більш ніж року після скоєного ним, ОСОБА_7 працевлаштований, створив сім'ю, про що свідчить долучена до матеріалів кримінального провадження в апеляційному засіданні копія свідоцтва про шлюб від 3 грудня 2019 року серії НОМЕР_1 , а ці обставини також вказують на те, що він успішно проходить ресоціалізацію та своєю поведінкою доводить висновок суду про можливість досягнення мети його виправлення без реального відбування покарання.
Враховуючи вказане, а також інші конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема і вартість викраденого, яку не можна визнати великою, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість досягнення виправлення ОСОБА_7 від відбування покарання, неп зважаючи на наявність у нього в минулому декількох судимостей, а тому відхиляє доводи апелянта.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив законний, обґрунтований та вмотивований вирок, не маючи приводів та підстав для його зміни чи скасування, судова колегія відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.
В силу вказаного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року відносно ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення.
Судді: