ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 серпня 2020 року м. Київ № 640/13475/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Прокурора Київської області Киричук Максима Юрійовича, Прокуратури Київської області
про визнання протиправним та скасування наказу від 19.06.2019р., поновлення на роботі,
Рішенням суду від 24.04.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 19.06.2019 №741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. Зобов'язано прокуратуру Київської області внести зміни до наказу від 19.06.2019 №741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 , як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. Поновлено ОСОБА_1 з 14.11.2018р. на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року. Присуджено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2305,20грн. з бюджетних асигнувань прокуратури Київської області (м. Київ, 01601, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996).
29 квітня 2020 року судом у справі видано виконавчий лист в частині негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.05.2020 відкрито виконавче провадження №62046260 з виконання вказаного вище виконавчого листа.
05 серпня 2020 року представником позивача подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Клопотання мотивовано тим, що станом на момент звернення до суду з вказаним клопотанням відповідачем не виконано рішення суду від 24.04.2020 в частині поновлення позивача на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
Розглянувши клопотання про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Як вбачається з клопотання, прокуратура Київської області рішення суду від 24.04.2020 станом на 05.08.2020 не виконано.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для зобов'язання прокуратуру Київської області подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №640/13475/19 задовольнити.
2. Зобов'язати Прокуратуру Київської області подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 у справі №640/13475/19 щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року, у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Амельохін