ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 серпня 2020 року справа №640/23129/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 1, Департамент кіберполіції НП України) 2. Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2, Департамент ВБ НП України)
про"1) визнання, що: 3.1) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018 наведено неправдиві (брехливі) відомості про особу, діяльність та приватне життя ОСОБА_1 та використання окремих електронних адрес, 3.2) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019 наведемо неправдиві (брехливі) відомості про відсутність у Департаменту кіберполіції Національної поліції України будь-якої інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 , 3.3) у листі Департаменту кіберполіції від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві (брехливі) відомості про персональні дані ОСОБА_2 ; 2) визнання дій Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконними (протиправними) в частинах: 4.1) "огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет", у тому числі щодо окремих електронних адрес, які начебто використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності та у приватному житті, а також в частині збирання, узагальнення, обробки та поширення інформації про наявність або відсутність електронних адрес та використання цих адрес ОСОБА_1 , 4.2) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, 4.3) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 4.4) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 30 вересня 2019 №5192/38/01/2019; 3) визнання бездіяльності Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконною (протиправною) в частинах:5.1) забезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від03 вересня2018 року, від03 грудня2018 року та від20 вересня2019 року,5.2) невжиття заходів та неухвалення законних рішень за результатами розгляду звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від03 вересня2018 року, від03 грудня2018 року та від20 вересня2019 року,5.3) ненадання ОСОБА_1 інформації про особу ОСОБА_1 згідно Законів України "Про захист персональних даних" та "Про інформацію"; 4) визнання дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо підготовки, підписання та направлення листів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19 жовтня 2018 року №3-1716 та від 22 листопада 2018 року №З-2073/42-11/04-18 - незаконними (протиправними); 5) визнання бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України незаконною (протиправною) в частині забезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року; 6) зобов'язання Департаменту кіберполіції Національної поліції України: 8.1) забезпечити та здійснити повторний розгляд та перевірку, звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 20 вересня 2019 року на підставі вимог закону, 8.2) ухвалити за результатами розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від20 вересня2019 року передбачені законом рішення, 8.3) протягом 30 днів з моменту набрання сили рішенням суду надати ОСОБА_1 повні, об'єктивні та обґрунтовані письмові відповіді про результат розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року та ухвалені управлінські рішення; 7) зобов'язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України: 9.1) забезпечити повторний розгляд та перевірку скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року на підставі вимог закону, 9.2) ухвалити за результатами розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року передбачені законом рішення. 9.3) протягом 30 днів з моменту набрання сили рішенням суду надати ОСОБА_1 повну та об'єктивну письмову відповідь про результати розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2019 року та ухвалені управлінські рішення; 8) постановлення окремої ухвалу, якою звернути увагу Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Голови Національної поліції України на факт виявлених правопорушень, допущених Департаментом кіберполіції НП України та Департаментом внутрішньої безпеки НП України, а також на необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушень.".
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у листах Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, від 08 січня 2019 року №З-5009/38/04-2019 та від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві відомості відносно позивача, його діяльності та приватного життя. При цьому, вказав на те, що при розгляді його скарг (звернень) Департаментом кіберполіції НП України допущено протиправну бездіяльність в частині незабезпечення законного, повного та об'єктивного їх розгляду скарг, ненадання інформації у відповідності до вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про інформацію". Крім того, вважає протиправною бездіяльність Департаменту ВБ НП України в частині незабезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки скарг позивача від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/23129/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
У письмовому відзиві на позов Департамент ВБ НП України заперечив проти позовних вимог позивача, просив відмовити у їх задоволенні. Вказав на те, що працівниками Департаменту кіберполіції НП України на виконання вимог ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у справі №735/12644/17 проводився огляд відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет щодо реєстрації та використання електронних поштових скриньок, зазначених в ухвалі суду без використання спеціальних навичок та знань. При цьому, зазначив, що відповідач 2 виконав всі можливі дії щодо належного розгляду звернень позивача від 03 вересня 2018 року та 02 листопада 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року №930, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року №1493/31361, Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України та інших нормативно-правових актів України.
Відповідач 1 правом на надання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень чи заперечень суду не надав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року зобов'язано Департамент кіберполіції Національної поліції України надати суду належним чином засвідчену копію повного тексту висновку про порушення службової дисципліни працівниками Департаменту кіберполіції Національної поліції України, який затверджено 28 січня 2010 року.
На виконання вимог ухвали суду 13 травня 2020 року відповідачем 1 суду надано висновок службового розслідування за матеріалами ДВБ щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року, затвердженого 08 січня 2020 року начальником Департаменту кіберполіції (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України полковником міліції О. Гринчаком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року в частині позовних вимог "1) визнати, що: 3.1) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018 наведено неправдиві (брехливі) відомості про особу, діяльність та приватне життя ОСОБА_1 та використання окремих електронних адрес, 3.2) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019 наведемо неправдиві (брехливі) відомості про відсутність у Департаменту кіберполіції Національної поліції України будь-якої інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 , 3.3) у листі Департаменту кіберполіції від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві (брехливі) відомості про персональні дані ОСОБА_2 ; 2) визнати дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконними (протиправними) в частинах: 4.1) "огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет", у тому числі щодо окремих електронних адрес, які начебто використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності та у приватному житті, а також в частині збирання, узагальнення, обробки та поширення інформації про наявність або відсутність електронних адрес та використання цих адрес ОСОБА_1 , 4.2) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, 4.3) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 4.4) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 30 вересня 2019 №5192/38/01/2019" провадження у справі закрито.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у справі №753/12644/17 (суддя Коренюк A.M.) витребувано з Департаменту кіберполіції Київського управління Національної поліції України інформацію про реєстрацію та використання окремих електронних адрес ОСОБА_1 , а також про відправлення електронних листів з цих адрес.
На виконання вказаної ухвали листом від 27 березня 2018 року №152вх/38/19/01-2018 Київське управління кіберполіції Департаменту кіберполіції НП України повідомило суд про те, що Київське управління кіберполіції Департаменту кіберполіції НП України не виступає розпорядником зазначеної інформації.
Департамент кіберполіції НП України листом від 10 травня 2018 року №1968/38-03-2018 на виконання вимог ухвали суду від 21 лютого 2018 року повідомив про те, що проведеним оглядом відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет встановлено, що електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2, яку виявлено за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, де її заначено, як електронну адресу українського представництва чеського наукового видання "Modern Science-Moderni veda"; електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3, яку виявлено за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6/, яка у свою чергу може перебувати в користуванні ОСОБА_1 , завідувача кафедри фінансів та банківської справи "Інституту економіки та менеджменту університету "Україна"; електронну поштову скриньку "ІНФОРМАЦІЯ_2", яку виявлено за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_5, яка також може перебувати у користуванні ОСОБА_1 .
При цьому зазначено, що інформацію стосовно кінцевих користувачів, а також стосовно листування із зазначених в ухвалі електронних адрес, можливо отримати лише у компаній, яким належать сервіси електронної пошти.
03 серпня 2018 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ зі скаргою на незаконні дії працівників Департаменту кібербезпеки НП України, в якій зокрема просив провести перевірку відносно відомостей викладених у ній.
У відповідь на звернення позивача Департамент кіберполіції НП України направив останньому лист від 05 жовтня 2018 року №3-4108/38/02-2018, де зазначив, що у своїй діяльності Департамент кіберполіції керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, та іншими нормативно-правовими актами. Крім того, вказав, що виконуючи ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у справі №753/12644/17 діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством України.
Департамент внутрішньої безпеки НП України листом від 19 жовтня 2018 року №З-1716, З-1800/42-11/04-18 на звернення позивача від 03 вересня 2018 року повідомив, що за результатами перевірки підтвердити чи спростувати, викладені у зверненнях відомості в частині лобіювання інтересів ОСОБА_3 та її адвоката, а також вчинення будь-яких дій на користь третіх осіб окремими працівниками Департаменту кіберполіції НП України не є можливим, оскільки пояснення працівників поліції та твердження заявника містять суттєві протиріччя. Крім того, повідомлено заявника про те, що відносно складання листа до Дарницького районного суду міста Києва про надання інформації матеріали перевірки направлено до прокуратури міста Києва для прийняття рішення згідно з законодавством України.
02 листопада 2018 року позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просив провести перевірку відомостей зазначених у ній.
За результатом розгляду зазначеного звернення Департамент ВБ НП України надав заявнику відповідь від 22 листопада 2018 року №З-2073/42-11/04-18, в якій зазначив про можливість прибуття за попередньою згодою про час до Департаменту ВБ НП України для ознайомлення з матеріалами перевірки. При цьому, вказав, що результатами перевірки, обставин, які б свідчили про надання недостовірної інформації окремими працівниками Департаменту кіберполіції НП України до Дарницького районного суду м. Києва, не встановлено.
03 грудня 2018 року позивач втретє надіслав на адресу Начальника Департаменту кіберполіції НП України Демедюку С.В. скаргу (запит) на незаконні дії та незаконну бездіяльність першого заступника начальника Департаменту О.В. Гринчак, заступника начальника Департаменту Г.В. Дубок, співробітника Департаменту ОСОБА_5, в якій просив організувати повторну перевірку скарги, провести перевірку та надати інформацію.
У відповідь на скаргу Департамент кіберполіції НП України скерував на ім'я позивача лист від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, у якому зазначив, що перевірку стосовно наявності можливих фактів порушення службової дисципліни з боку окремих працівників Департаменту кіберполіції, зазначених у попередньому зверненні заявника, проводить Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України.
20 вересня 2019 року позивач звернувся до Голови Національної поліції України з запитом про надання персональних даних, у відповідь на який, листом від 30 вересня 2019 року №5129/38/01-2019 Департамент кіберполіції НП України повідомив про те, що за результатами розгляду звернень заявника та запитів на інформацію Департаментом кіберполіції надавались відповіді за наступними вихідними: №З-4108/38/02-2018 від 05 жовтня 2018 року, №З-5009/38/04-2019 від 08 січня 2019 року, №461/38-01-2019 від 01 лютого 2019 року, №4989/38/01-2019 від 16 вересня 2019 року. При цьому, вказав, що будь-які інші запитувані заявником документи у Департаменті кіберполіції НП України відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо надання неправдивої інформації на виконання вимог ухвали суду, протиправними бездіяльність відповідачів щодо неналежного розгляду скарг та дії відповідачі щодо підготовки, підписання та направлення листів, звернувся до суду з даним позовом.
В частині дотримання позивачем строку звернення до суду та клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, у даному випадку, позивач вказує на триваюче правопорушення з боку відповідачів, оскільки він вважає, що відповідачі допустили протиправні дій та бездіяльність, у частині неналежного розгляду його скарг (звернень) та надання відповіді.
Так, у теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Разом з тим, пропуск відповідного строку не повинен стояти на заваді припинення триваючої протиправної поведінки (бездіяльності) та слугувати для правопорушника засобом легалізації триваючого правопорушення.
Відтак, зважаючи на триваючі правовідносини між учасниками даного спору, суд вважає за необхідне розглядати такий спір по суті.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 7 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, передбачено, що Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, районах, містах, районах у містах.
При цьому згідно із наказами Національної поліції, якими в установленому порядку затверджені положення про головні управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві та міжрегіональні територіальні органи поліції, указані юридичні особи публічного права є територіальними органами Національної поліції та згідно із законодавством України реалізують повноваження Національної поліції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 09 листопада 2015 року №83 (у редакції наказу НП України від 15 квітня 2017 року №361, далі - Положення №83) на Департамент покладаються функції щодо дотримання внутрішньої безпеки в діяльності органів Національної поліції України, які реалізуються шляхом внутрішнього контролю та забезпечення власної безпеки органів поліції і полягає у здійсненні комплексу правових, організаційних та практичних заходів, спрямованих на виявлення, запобігання, попередження та припинення фактів порушення поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками Національної поліції України вимог законодавства України при виконанні службових обов'язків, фактів протиправного перешкоджання службовим особам поліції у виконанні покладених на них завдань та повноважень, а також виявлення та усунення інших чинників, які негативно впливають на діяльність поліції.
Відповідно до пункту 6 розділу І Положення № 83 Департамент підпорядковується безпосередньо Голові Національної поліції України та керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, іншими нормативними актами. Пунктом 2 цього розділу передбачено, що Департамент згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність, а також інформаційно-аналітичне забезпечення керівництва Національної поліції України та органів державної влади про стан вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту.
Таким чином, на Департамент покладено завдання щодо здійснення оперативного обслуговування системи Національної поліції України з метою своєчасного отримання даних про факти кримінальних, корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції, даних, необхідних для виконання завдань Департаменту щодо формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в Національній поліції України, а також організації і здійснення заходів захисту поліцейських, державних службовців та інших працівників поліції від перешкоджання їм у виконанні службових обов'язків (пункт 12 розділу III Положення).
Як установлено судом у Департаменті ВБ НП України за дорученням керівництва Національної поліції України в межах компетенції проведено перевірку відомостей, викладених у зверненні позивача від 03 вересня 2018 року, яке надійшло із МВС України щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Департаменту кіберполіції НП України (вх. ДВБ № 3-1716 від 19 вересня 2018 року).
01 жовтня 2018 року за вх. №3-1800 до Департаменту ВБ НП України із Прокуратури міста Києва надійшла копія звернення ОСОБА_2 від 03 вересня 2018 року аналогічного змісту, з якою він звертався до Генеральної прокуратури України.
Зі змісту звернень позивача вбачається, що громадянка ОСОБА_3 надала заявнику копію листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року № 1968/38/03-2018, в якому зазначено інформацію про ОСОБА_2 .
Вказаний лист на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року підготовлено працівником Департаменту кіберполіції НП України за підписом заступника начальника цього ж Департаменту.
Вказаним листом, на виконання вимог ухвали суду, повідомлено про результати огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет окремих електронних адрес.
ОСОБА_4 у своїх зверненнях також порушував питання присутності ним при розгляді звернень, притягненні винних до передбаченої законодавством відповідальності та вирішення питання про можливість внесення відповідних відомостей до ЄРДР за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року адресованого Дарницькому районному суду м. Києва, надання за результатами розгляду звернення відповіді Дарницькому районному суду м. Києва із посиланням на те, що наведені у листі від 10 травня 2018 року відомості не відповідають дійсності, а також з інших питань.
З пояснень відповідача 1 вбачається, що з метою вирішення порушених у зверненнях ОСОБА_2 питань, забезпечення прав останнього при розгляді звернень, передбачених вимогами статті 18 Закону України "Про звернення громадян" та з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки викладених відомостей, працівником Департаменту здійснено телефонний дзвінок на абонентський номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений автором у зверненні. У ході бесіди, ОСОБА_1 роз'яснено його права відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про звернення громадян" та запрошено прийняти участь у розгляді його звернення, однак останній у телефонній розмові повідомив, що бути присутнім при розгляді звернення не бажає та виявив можливість здійснити перевірку без його участі. При цьому, ОСОБА_4 повідомив, що повністю підтримує відомості, викладені ним у зверненні, у зв'язку із чим в опитуванні необхідності не бачить.
У ході проведення перевірки та відповідно до інформації, наданої заявником встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ГО "Науково-дослідницький інститут економічного розвитку" з проханням припинити дії, що порушують її авторські права, шляхом заборони відповідачам використовувати обкладинки журналу будь-яким способом та стягнути з ОСОБА_2 в солідарному порядку компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 200 000,00 грн. та моральну шкоду, завдану порушенням авторського права у розмірі 200 000,00 грн.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів з Департаменту кіберполіції Київського управління Національної поліції України, зокрема інформацію за ким зареєстровані та ким використовуються електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також чи розсилались та в якій кількості з яких адрес пропозиції друку в чеському міжнародному періодичному журналі "Moden Science - Moden veda" за період з 11 січня 2016 року по теперішній час.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Вказану ухвалу надіслано до Департаменту кіберполіції НГТУ для виконання, зокрема витребування за ким зареєстровані та ким використовуються електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_10, а також чи розсилались та в якій кількості з яких адрес пропозиції друку в чеському міжнародному періодичному журналі "Moden Science - Moden veda" за період з 11.01.2016 по теперішній час.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2018 року ухвала Дарницького районного суду від 21 лютого 2018 року надійшла до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, керівництвом якого її виконання доручено старшому інспектору з особливих доручень.
10 травня 2018 року за результатами виконання ухвали суду від 21 лютого 2018 року, Департаментом кіберполіції НПУ підготовлено відповідь до Дарницького районного суду м. Києва.
Водночас, судом установлено, що 16 травня 2018 року постановою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року , а у задоволенні ОСОБА_3 про забезпечення доказів відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що опитаний старший інспектор з особливих доручень Департаменту кіберполіції НПУ лейтенант поліції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що 24 квітня 2018 року за вх. №1605 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України надійшла ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк A.M. від 21 лютого 2018 року щодо розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Громадської організації "Науково-дослідницький інститут економічного розвитку" про припинення дій, що порушують авторські права та стягнення компенсації. Виконання вказаної ухвали суду керівництвом Департаменту доручено Кащенку КІС.
Отримавши для виконання ухвалу Дарницького районного суду та ознайомившись з її змістом, ОСОБА_5 виявлено, що в ухвалі зазначено некоректну назву підрозділу Департаменту кіберполіції, зокрема Департамент кіберполіції Київське управління Національної поліції України.
Департамент кіберполіції є міжрегіональним підрозділом Національної поліції України, а Київське управління є територіальним підрозділом Департаменту кіберполіції Національної поліції України.
Подальшим опрацюванням ухвали виявлені помилки у написанні електронних адрес, які відповідно до ухвали необхідно було перевірити, а саме адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ndir@mail.ua. Помилка полягала у відсутності однієї літери у кожній назві, зокрема modern2014@mail.ua та ndier@mail.ua на що не було звернуто увагу тому, що під час опрацювання при вбиванні у пошукову строку пошукової системи "Google", автоматично видає результат схожих електронних адрес, які були зазначені та підписані контактним ім'ям ОСОБА_1 . У зв'язку з чим у відповіді, яка підготовлена до Дарницького районного суду м. Києва назви електронних адрес зазначені відповідно ухвали, а інформація щодо електронної адреси ndir@mail.ua взагалі до суду не надавалась.
В ухвалі суду зазначено про персональну відповідальність у разі її невиконання у зв'язку із чим підготовлення відповіді та виконання ухвали є обов'язковим та виконалось Кащенком М.С. негайно. Окрім цього, в ухвалі чітко зазначено термін її виконання, зокрема 20-ти денний строк.
З пояснень ОСОБА_5 також вбачається, що ним 10 травня 2018 року підготовлено відповідь до Дарницького районного суду м. Києва, в якій зазначено лише три електронні поштові скриньки, відомості про які ним отримано шляхом огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет. Жодних персональних даних ОСОБА_6 у листі до суду ОСОБА_5 не зазначались. Відповідь до Дарницького районного суду м. Києва підписано заступником начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Дубком Г.В.
Разом з тим, ОСОБА_5 зазначив, що Департаментом кіберполіції Національної поліції України при підготовці відповіді на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва не було розголошено персональні дані ОСОБА_2 , оскільки відомості, які вказані у відповіді до суду виявлені у всесвітній загальнодоступній мережі Інтернет та для їх отримання спеціальних навичок та знань не використовувалось.
Під час виконання ОСОБА_5 ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року та на момент підготовки відповіді, відомості щодо скасування вказаної ухвали Апеляційним судом м. Києва до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, не надходили.
Твердження ОСОБА_2 щодо можливого лобіювання інтересів позивача ОСОБА_3 , адвоката останньої та вчинення будь-яких дій на їх користь ОСОБА_5 заперечив, пояснивши, що взагалі не знайомий із вказаними особами.
Опитаний заступник начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України полковник поліції Дубок Геннадій Володимирович, надав аналогічні пояснення, при цьому заперечив причетність працівників Департаменту до лобіювання інтересів ОСОБА_3, адвоката останньої та вчинення будь-яких дій на їх користь, пояснивши, що він особисто не знайомий із вказаними особами.
Так, відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання та держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
У випадку витребування доказів на підставі статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, державний орган зобов'язаний надати витребувану інформацію, за умови, що вона у нього наявна. Відповідно до зазначеної статті особи, які не мають можливість подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язаний повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про можливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.
Отже, отримавши ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, у відповідача 1 виник обов'язок її виконання.
Працівниками Департаменту кіберполіції Національної поліції України на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у справі №753/12644/17 проводився огляд відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет щодо реєстрації та використання електронних поштових скриньок, зазначених в ухвалі суду без використання спеціальних навичок та знань.
За результатами перевірки, обставин, які б свідчили про надання недостовірної інформації окремими працівниками Департаменту кіберполіції Національної поліції України до Дарницького районного суду міста Києва, не встановлено.
Відтак, на думку суду, виконуючи вимоги ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року посадові особи відповідача 1 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Законом України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян".
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно частин третьої, четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно абзацу сьомого статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" зокрема передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 листами від 05 жовтня 2018 року №3-4108/38/02-2018, 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 30 вересня 2019 року №5192/38/01-2019 надав відповіді на запити позивача.
При цьому, твердження та судження позивача щодо неповноти та необґрунтованості відповіді ґрунтуються лише на власних твердженнях позивача, однак об'єктивно ніяким іншим джерелом доказування не підтверджені та суду не надані. Докази, які свідчать, що наданими відповідями на звернення позивача відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідач 1 виконав всі можливі дії щодо належного розгляду звернень позивача від 03 вересня 2018 року, 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян", Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року №930, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за № 1493/31361, Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції.
З огляду на викладене, відсутня протиправна бездіяльність зі сторони відповідача 1.
Також суд не вбачає протиправних дій зі сторони Департаменту ВБ НП України в частині підготовки та направлення листів від 19 жовтня 2018 року №З-1716 та від 22 листопада 2018 року №З-2073/42-11/04-18.
З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду звернень ОСОБА_2 від 03 вересня 2018 року Департаменту ВБ НП України листом від 19 жовтня 2018 року вих. №3-1716, 3-1800/42-11/04-18 поінформувало позивача про те, що "у Департаменті за дорученням керівництва Національної поліції України, у межах компетенції, розглянуто Ваші звернення від 03 вересня 2018 року, з якими Ви зверталися до Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Департаменту кіберполіції Національної поліції України під час виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, та з інших питань.
За результатами перевірки підтвердити чи спростувати викладені у зверненнях відомості в частині лобіювання інтересів ОСОБА_3 та її адвоката, а також вчинення будь-яких дій на користь третіх осіб окремими працівниками Департаменту кіберполіції НП України не є можливим, оскільки пояснення працівників поліції та Ваші твердження містять суттєві протиріччя.
Одночасно повідомляємо, що Департаментом кіберполіції НПУ на виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 21.02.2018 у справі №753/12644/17 проводився огляд відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет щодо реєстрації та використання електронних поштових скриньок, зазначених в ухвалі суду.
Стосовно складання та направлення листа до Дарницького районного суду міста Києва повідомляємо, що надання інформації до юрисдикційних органів за розглядом скарг Законом України "Про звернення громадян" не передбачено.
Матеріали перевірки надіслано до прокуратури міста Києва для прийняття рішення згідно із законодавством України.
У разі незгоди прийняте рішення Ви маєте право оскаржити відповідно до ст. ст. 15, 16, Закону України "Про звернення громадян".".
06 листопада 2018 року за вхідним №3-2073 до Департаменту ВБ НП України надійшла заява ОСОБА_2 від 02 листопада 2018 року щодо надання копій матеріалів перевірки за результатами розгляду звернень від 03 вересня 2018 року, з якими він звертався до Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України, надання відомостей про прийняте рішення прокуратурою міста Києва за результатом їх розгляду та з інших питань.
16 листопада 2018 року за вхідним №3-1716, 3-1800, під час розгляду звернення ОСОБА_2 від 02 листопада 2018 року, до Департаменту ВБ НП України надійшов лист прокуратури міста Києва від 09 листопада 2018 року № 17/2/2-346-15 (відповідь на лист Департаменту ВБ НП України від 19 жовтня 2018 року №3-1717, 3-1800/42-11/04-18), яким встановлено, що у матеріалах перевірки не містяться достатні обставини, які б на цей час достовірно свідчили про наявність в діях працівників органів Національної поліції ознак кримінального правопорушення, що може бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Одночасно поінформовано, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_2 від 02 листопада 2018 року Департаменту ВБ НП України листом від 22 листопада 2018 року вих. № 3-2073/42-11/04-18 поінформувало Позивача про те, що "y Департаменті розглянуто Ваше звернення від 02 листопада 2018 року щодо надання копій матеріалів перевірки за результатами розгляду звернень від 03 вересня 2018 року, з якими Ви зверталися до Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Департаменту кіберполіції Національної поліції України під час виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, надання відомостей про прийняте рішення прокуратурою міста Києва за результатом їх розгляду та з інших питань.
Інформуємо, що надання копій матеріалів перевірки за результатами розгляду Ваших звернень Законом України "Про звернення громадян" не передбачено.
Разом з тим, відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян", Ви маєте право ознайомитися з матеріалами перевірки.
З цією метою пропонуємо Вам прибути до Департаменту за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, попередньо узгодивши дату та час із виконавцем.
Також повідомляємо, що Департаментом кіберполіції НПУ на виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі № 753/12644/17 проводився огляд відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет щодо реєстрації та використання електронних поштових скриньок, зазначених в ухвалі суду, про що суд поінформовано листом від 10 травня 2018 року.
За результатами перевірки, обставин, які б свідчили про надання недостовірної інформації окремими працівниками Департаменту кіберполіції НПУ до Дарницького районного суду міста Києва, не встановлено.
Відповідно до листа прокуратури міста Києва від 09 листопада 2018 року встановлено, що в матеріалах перевірки за Вашими зверненнями від 03 вересня 2018 року не міститься достатніх обставин, які б на цей час достовірно свідчили про наявність у діях окремих працівників Національної поліції України ознак кримінального правопорушення, тому підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.
У разі незгоди прийняте рішення Ви маєте право оскаржити відповідно до статей 15, 16, 17 Закону України "Про звернення громадян"."
Позивачем отримання листів від відповідача 2 не заперечується.
Відтак, відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок щодо розгляду та надання відповіді на звернення позивача від 03 вересня 2018 року та 02 листопада 2018 року.
Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними бездіяльності Департаменту кіберполіції Національної поліції України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині незабезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки скарг позивача, а також дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо підготовки, підписання та направлення листів.
Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності відповідачів з наведених вище підстав, похідна вимога про зобов'язання Департаменту кіберполіції НП України та Департаменту ВБ НП України забезпечити та здійснити повторний розгляд та перевірку, звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню.
У свою чергу, посилання позивача на статтю 249 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними, оскільки окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Так, частинами першою-третьою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З наведеного вбачається, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому та може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про винесення окремої ухвали, в контексті заявлених у ньому вимог.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );
Департамент кіберполіції Національної поліції України (02093, Київ. вул. Бориспільська, 19, ідентифікаційний код 40116400);
Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40116086).
Суддя В.А. Кузьменко