ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
07 серпня 2020 року справа №640/23129/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Департаменту кіберполіції Національної поліції України 2. Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2, Департамент ВБ НП України)
провизнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 1, Департамент кіберполіції НП України) та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2, Департамент ВБ НП України), в якому просить: "1) визнати, що: 3.1) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018 наведено неправдиві (брехливі) відомості про особу, діяльність та приватне життя ОСОБА_1 та використання окремих електронних адрес, 3.2) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019 наведемо неправдиві (брехливі) відомості про відсутність у Департаменту кіберполіції Національної поліції України будь-якої інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 , 3.3) у листі Департаменту кіберполіції від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві (брехливі) відомості про персональні дані ОСОБА_2 ; 2) визнати дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконними (протиправними) в частинах: 4.1) "огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет", у тому числі щодо окремих електронних адрес, які начебто використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності та у приватному житті, а також в частині збирання, узагальнення, обробки та поширення інформації про наявність або відсутність електронних адрес та використання цих адрес ОСОБА_1 , 4.2) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, 4.3) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 4.4) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 30 вересня 2019 №5192/38/01/2019; 3) визнати бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконною (протиправною) в частинах: 5.1) забезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року, 5.2) невжиття заходів та неухвалення законних рішень за результатами розгляду звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року, 5.3) ненадання ОСОБА_1 інформації про особу ОСОБА_1 згідно Законів України "Про захист персональних даних" та "Про інформацію"; 4) визнати дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо підготовки, підписання та направлення листів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19 жовтня 2018 року №3-1716 та від 22 листопада 2018 року №З-2073/42-11/04-18 - незаконними (протиправними); 5) визнати бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України незаконною (протиправною) в частині забезпечення законного, повного та об'єктивного розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року; 6) зобов'язати Департамент кіберполіції Національної поліції України: 8.1) забезпечити та здійснити повторний розгляд та перевірку, звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 20 вересня 2019 року на підставі вимог закону, 8.2) ухвалити за результатами розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року передбачені законом рішення, 8.3) протягом 30 днів з моменту набрання сили рішенням суду надати ОСОБА_1 повні, об'єктивні та обґрунтовані письмові відповіді про результат розгляду та перевірки звернень (скарг, запитів) ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року, від 03 грудня 2018 року та від 20 вересня 2019 року та ухвалені управлінські рішення; 7) зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України: 9.1) забезпечити повторний розгляд та перевірку скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року на підставі вимог закону, 9.2) ухвалити за результатами розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2018 року передбачені законом рішення. 9.3) протягом 30 днів з моменту набрання сили рішенням суду надати ОСОБА_1 повну та об'єктивну письмову відповідь про результати розгляду та перевірки скарг ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року та від 02 листопада 2019 року та ухвалені управлінські рішення; 8) постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Голови Національної поліції України на факт виявлених правопорушень, допущених Департаментом кіберполіції НП України та Департаментом внутрішньої безпеки НП України, а також на необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушень.".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/23129/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог позивача, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Як свідчить зміст позовної заяви позивач просить визнати, що у листі Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018 наведено неправдиві (брехливі) відомості про особу, діяльність та приватне життя ОСОБА_1 та використання окремих електронних адрес, у листі Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019 наведемо неправдиві (брехливі) відомості про відсутність у Департаменту кіберполіції Національної поліції України будь-якої інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 , у листі Департаменту кіберполіції від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві (брехливі) відомості про персональні дані ОСОБА_2 .
Отже, позивач посилається на те, що зазначена у листах інформація є недостовірною.
Також просить визнати дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконними (протиправними) в частинах: 1) "огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет", у тому числі щодо окремих електронних адрес, які начебто використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності та у приватному житті, а також в частині збирання, узагальнення, обробки та поширення інформації про наявність або відсутність електронних адрес та використання цих адрес ОСОБА_1 , 2) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, 3) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 4) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019;
Тобто, позивач просить надати оцінку інформації, викладеній у листах Департаменту кіберполіції Національної поліції України.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із частинами першою та шостою статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Таку правову позицію підтримано у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року, справа № 462/3547/16-ц, провадження № 61-25556св18; від 21 березня 2019 року, справа № 280/61/17, провадження № 61-35977св18; від 22 травня 2019 року, справа №161/16563/17, провадження №61-45758св18; від 05 червня 2019 року, справа № 758/6022/14-ц, провадження № 61-24072св18.
При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього порушено його особисті немайнові права.
Разом з тим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Таким чином, спір у даній справі не відповідає наведеним критеріям публічно-правового спору.
Суд вказує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, такий спір повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
З огляду на викладене даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у цій справі належить закрити.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає розподілу у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/23129/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині позовних вимог про "1) визнати, що: 3.1) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018 наведено неправдиві (брехливі) відомості про особу, діяльність та приватне життя ОСОБА_1 та використання окремих електронних адрес, 3.2) у листі Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019 наведемо неправдиві (брехливі) відомості про відсутність у Департаменту кіберполіції Національної поліції України будь-якої інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 , 3.3) у листі Департаменту кіберполіції від 30 вересня 2019 року №5192/38/01/2019 наведено неправдиві (брехливі) відомості про персональні дані ОСОБА_2 ; 2) визнати дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України незаконними (протиправними) в частинах: 4.1) "огляду відкритих джерел загальнодоступної мережі Інтернет", у тому числі щодо окремих електронних адрес, які начебто використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності та у приватному житті, а також в частині збирання, узагальнення, обробки та поширення інформації про наявність або відсутність електронних адрес та використання цих адрес ОСОБА_1 , 4.2) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 10 травня 2018 року №1968/38/03-2018, 4.3) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 08 січня 2019 року №3-5009/38/04-2019, 4.4) підготовки, підписання та направлення листа Департаменту кіберполіції НП України від 30 вересня 2019 №5192/38/01/2019.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко