Справа № 361/1051/20
Провадження № 2/361/1897/20
30.07.2020
іменем України
30 липня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Селезньової Т.В. при секретарі Мельниченко Я.І., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в місті Бровари в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про скасування рішення органу опіки та піклування про відмову у призначенні опікуном неповнолітньої дитини,
встановив:
Позиція позивача:
Позивач просить скасувати рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (ухваленого як органом опіки та піклування) № 28 від 14.01.2020р. про відмову позивачу у призначенні її опікуном неповнолітньої дитини. Позов вмотивований тим, що позивач є рідною бабою по матері малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини позбавлена батьківських прав, дитина відібрана і поміщена у дитячий заклад; вона подала заяву до органу опіки з проханням призначити її опікуном онуку, але орган опіки на думку позивача їй протиправно і незаконно у цьому відмовив з посиланням на те, що призначення її опікуном дитини не відповідає інтересам дитини. Вважає, що такий висновок є необґрунтованим, а рішення є необ'єктивним і незаконним; вона бажає бути опікуном онука ОСОБА_4 , може створити дитині належні умови, має житло, яке знаходиться у належному стані, де дитині створені всі необхідні умови, вона має дохід у вигляді пенсії; мати дитини , яка позбавлена батьківських прав, не проживає у квартирі, де проживає позивач і де буде проживати дитина у разі призначення її опікуном. Вважає, що має право бути опікуном онука як рідна баба, може бути опікуном, нема підстав, які б забороняли їй бути опікуном, і призначення її опікуном рідному онуку відповідатиме інтересам дитини.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги, пояснила, що раніше онук ОСОБА_4 і онука ОСОБА_5 проживали в одній з нею квартирі разом з їхньою матір?ю (дочкою позивачки), у подальшому мати усунулась від виховання дітей, пішла з дому, і за позовом органу опіки була позбавлена батьківських прав; діти 21.11.2017р. були вилучені і передані у дитячий заклад, де і знаходяться до даного часу. Вона подала заяву про призначення її опікуном ОСОБА_4 , але оскаржуваним рішенням орган опіки їй у цьому відмовив, на думку позивачки безпідставно і не об'єктивно. Крім того, вона подавала також заяву про призначення її опікуном онуки ОСОБА_6 , 2010р.н., і у цій заяві їй також було органом опіки відмовлено, дане рішення вона також оскаржила у судовому порядку, але у подальшому подала заяву про залишення позову без розгляду, у подальшому з іншими заявами з приводу питань призначення її опікуном не зверталась. Вважає, що відповідач не мав підстав відмовляти їй у призначенні опікуном її онуків, оскільки вона є рідною бабусею, і що таке рішення порушує її права і суперечить інтересам дітей. Просила позов задовольнити.
Позиція відповідача:
Відповідач подав відзив, у якому позов не визнав, своє рішення вважає законним і обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини. У судовому засіданні представник доводи, наведені у відзиві підтримав і просив у позові відмовити, виходячи виключно з інтересів дитини і недоведеності позивачем позовних вимог, та з того, що прийняте оскаржуване позивачем рішення є законним і обґрунтованим. Підставами для відмови позивачці у призначенні її опікуном онука ОСОБА_4 відповідач вказав такі обставини, які враховувались органом опіки при прийняття оскаржуваного рішення про відмову: на даний час ОСОБА_7 , 2012р.н., і його рідна сестра по матері ОСОБА_8 , 2010р.н., знаходяться разом у дитячому закладі; між дітьми існує міцний психологічний і родинний зв'язок, і їх розлучення суперечить інтересам дітей і суперечить вимогам п. 36 Постанови КМУ від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаних із захистом прав дитини», згідно яких не допускається розлучення дітей, які є рідними братами та сестрами. Оскільки іншим рішенням виконавчого комітету (від 29.01.2020р.) позивачці було відмовлено у призначенні її опікуном онуці ОСОБА_9 , 2010р.н., і таке рішення є чинним, і враховуючи, що на даний час діти перебувають разом, тому у разі скасування оскаржуваного рішення (відносно ОСОБА_4 ) діти будуть розлучені. Позивачка не має належного матеріального забезпечення і достатніх доходів для утримання дитини і забезпечення їй належних умов, харчування, розвитку; її доходи складаються з пенсії 1650грн., що менше прожиткового мінімуму. Позивачка проживає у квартирі, співвласником якої є також і мати дитини, яка позбавлена батьківських прав і яка має право на проживання у даній квартирі, тому неможливе вселення дитини у таке жиле приміщення, де проживає мати, позбавлена батьківських прав, і це не відповідало б вимогам статті 164 СК України і п. 38 Постанови КМУ від 24.09.2008 №866. Крім того орган опіки врахував висновок психолога, згідно якого позивачка фактично не налагодила психологічного контакту з дітьми, ініціювала позбавлення матері дітей батьківських прав , заявляючи , що не має можливості їх утримувати, і нема чим годувати; у позивачки відсутня дійсна і належна мотивація на виконання опікунських обов'язків, обстановка в сім?ї була конфліктною, в тому числі і через конфліктну поведінку самої позивачки. При сукупності таких обставин відповідач вважає, що не відповідало б інтересам дитини надання дозволу позивачці на призначення її опікуном малолітнього ОСОБА_4 , і що в дитячому закладі, куди поміщена дитина разом з рідною сестрою ОСОБА_10 , дітям створені належні і кращі для них умови і це відповідає дійсним інтересам дітей.
Встановлені судом обставини та відповідні ним правовідносини:
Згідно свідоцтв про народження, про шлюб та розірвання шлюбу та актового запису про шлюб встановлено, що позивачка є матір?ю ОСОБА_11 ( дівоче прізвище ОСОБА_12 ) , яка є матір?ю малолітніх ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (батько дитини: ОСОБА_14 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (батько дитини: ОСОБА_15 ). Відповідно позивачка є рідною бабою по матері вказаним дітям.
Рішенням суду від 24.07.2018р. ОСОБА_11 (мати) позбавлено батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , стягнуто з ОСОБА_11 аліменти в розмірі по 800грн. на кожного з трьох дітей.
Рішенням суду від 05.10.2018р. ОСОБА_14 (батько) позбавлено батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_13 та стягнуто з нього аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини усіх видів його заробітку.
Рішенням суду від 04.11.2019р. внесено зміни та виключено з актового запису про народження ОСОБА_13 відомостей про батька - ОСОБА_14 , припинено стягнення з нього аліментів на утримання дитини, стягнутих рішенням суду від 05.10.2018р.н.
Рішенням суду від 20.02.2019р. малолітнього ОСОБА_3 відібрано від його батька ОСОБА_15 .
Ухвалою суду від 29.11.2019р. відкрито провадження у справі за позовом органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_15 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .
Встановлено, що діти від часу їх відібрання перебувають разом в одному дитячому закладі - в дитбудинку сімейного типу.
На підставі направлення для знайомства з дитиною, акту про надання згоди дитини на влаштування в сім?ї та акту про знайомство осіб з дитиною малолітню ОСОБА_13 влаштовано в сім?ю ОСОБА_17 . Згідно висновку про доцільність влаштування дитини - ОСОБА_17 має потенціал щодо виховання дітей шкільного віку.
22.11.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 . позивачка подала відповідачу заяву про призначення її опікуном над її малолітніми онуками ОСОБА_18 , 2010р.н., і ОСОБА_19 , 2012р.н., у зв'язку з позбавленням батьків дітей батьківських прав.
Оспорюваним рішенням є рішення відповідача як органу опіки та піклування за заявою позивачки з проханням призначити її опікуном малолітнього онука ОСОБА_20 .
Даним рішенням №28 від 14.01.2020р. відповідач, розглянувши протокол комісії з питань захисту прав дитини від 08.01.2020р. № 02 з питань призначення опікуном над малолітнім онуком, відмовив ОСОБА_21 у призначенні її опікуном над малолітнім онуком, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1
16.01.2020р. відповідач у відповідь на заяву позивачки від 22.11.2019р. щодо призначення її опікуном над малолітніми онуками ОСОБА_18 , 2010р.н., ОСОБА_19 , 2012р.н., повідомив позивачку про прийняте рішення і роз'яснив мотиви та підстави такої відмови. Згідно наданої відповіді при відмові позивачці у призначенні її опікуном двох малолітніх онуків відповідач враховував наявність чинного рішення органу опіки від 29.01.2019р. №128 про відмову позивачці у призначенні опікуном над малолітньою онукою; врахований висновок служби у справах дітей про недоцільність встановлення такої опіки, вислухано маму-виховательку, яка наразі займається вихованням дітей. Враховано низький дохід позивачки (нижчий за прожитковий мінімум), низький рівень мотивації та усвідомлення основних обов'язків опікуна, зацікавленість у задоволенні лише базових потреб дитини; мати дитини ОСОБА_11 є співвласником квартири та має право користування житлом, у якому проживає позивачка , у зв'язку з чим існує ризик спілкування матері, позбавленої батьківських прав, з дитиною, що несе негативні наслідки на формування характеру та поведінкових стереотипів дитини. Враховано, що малолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_13 є рідними братом та сестрою, проживають разом і є вихованцями одного дитячого будинку сімейного типу, тому не можуть бути розлучені між собою.
Також встановлено, що позивачка раніше зверталась до органу опіки і з аналогічною заявою щодо призначення її опікуном малолітній онуці ОСОБА_22 , 2010р.н. (заява від 08.11.2018р.)
Рішенням відповідача №128 від 29.01.2019р. відмовлено позивачці у призначенні її опікуном онуці ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що позивач подавала позов до суду про скасування даного рішення, але ухвалою суду від 17.09.2019р. було позов залишено без розгляду за заявою позивачки. Тобто дане рішення є чинним.
Позивач на підтвердження позовних вимог подала такі докази:
Згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про доходи за період з липня 2019р. по грудень 2019р. сума пенсії ОСОБА_1 склала 9954,64грн. (за шість місяців).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 29.12.2018р., акту обстеження умов проживання від 19.11.2018р. та акту обстеження умов проживання від 17.12.2019р. встановлено, що квартира адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 (позивач), яка фактично в ній проживає, а також ОСОБА_11 (мати дитини) та ОСОБА_23 , які в даній квартирі не проживають. Також в квартирі зареєстровані ОСОБА_8 (онука), ОСОБА_24 (онук) та ОСОБА_7 (онук), які в квартирі не проживають у зв?язку з позбавленням їх батьків батьківських прав.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 працює консьєржем в ТОВ “Комфорт-Т2”, сума доходу за два місяці, 01.03.2020р. по 30.04.2020р. складає 6200,25грн.(дана довідка позивачем не подавалась до органу опіки для вирішення питання щодо опікунства).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради 21.11.2017 р. №701, ОСОБА_13 разом з її братами, ОСОБА_16 . ОСОБА_3 , тимчасово влаштовано на виховання та спільне проживання у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_25 .
Згідно висновку служби у справах дітей від 19.11.2018р. ОСОБА_13 проживала зі своєю матір?ю ОСОБА_11 , бабусею ОСОБА_1 , та двома братами, ОСОБА_16 та ОСОБА_3 . З 06.12.2016 р. сім'я перебувала під соціальним супроводом. Мати дітей ОСОБА_11 постійно надавала неправдиві відомості працівникам соціальних служб, не виконувала вказівки щодо пошуку роботи, влаштування дітей в ДНЗ. Родичі ОСОБА_11 висловлювали підозри, що вона вживає психотропні речовини, часто поводить себе неадекватно. Під час візитів в сім'ю бабуся ОСОБА_1 постійно захищала свою дочку, говорячи неправду. Між співмешканцем ОСОБА_11 - ОСОБА_15 та ОСОБА_1 виникали сварки та бійки. ОСОБА_11 отримувала кошти на утримання дітей, але зі слів ОСОБА_1 грошей на утримання дітей їй не давала.
На підставі викладеного вище, служба у справах дітей Броварської міської ради вважає за недоцільне встановлення опіки ОСОБА_1 над онукою ОСОБА_13 , з наступних підстав: - ОСОБА_1 має дохід нижчий ніж встановлений законом прожитковий мінімум, а саме: 1505,75 грн., що унеможливлює повноцінне забезпечення себе; - ОСОБА_1 має негативну прояви деструктивної поведінки, які можуть в подальшому впливати на психологічний стан дитини, що призведе до зниження самооцінки, поглибить кризове становище дитини, та ризиків скоєння кримінальних і адміністративних правопорушень; - ОСОБА_1 має низький рівень мотивації та усвідомлення основних обов'язків опікуна, зацікавлена у задоволенні лише базових потреб дитини; - мати дитини ОСОБА_11 раніше проживала, є співвласником та зареєстрована за місцем проживання потенційного опікуна, має право користування житлом в будь-який час, у зв'язку з цим існують потенційні ризики спілкування позбавленої батьківських прав матері з дитиною, що також несе негативні наслідки на формування характеру та поведінкових стереотипів дитини.
Згідно висновку органу опіки від 03.01.2020р. стосовно розгляду заяви в частині встановлення опіки ОСОБА_1 над малолітнім онуком ОСОБА_19 , Служба вважає за недоцільне встановлення опіки бабусі над дитиною, у зв'язку з тим, що:
- ОСОБА_1 має дохід, нижчий за встановлений законодавством прожитковий мінімум, а саме: 2102,00 грн., що унеможливлює повноцінне забезпечення себе, так як це нижче прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та складає 1 650,75 грн.;
- ОСОБА_1 має низький рівень мотивації та усвідомлення основних обов'язків опікуна, зацікавлена у задоволенні лише базових потреб дитини, що підтверджується повідомленням мами-виховательки ОСОБА_17 ;
- мати дитини ОСОБА_11 раніше проживала і є співвласником та зареєстрована за місцем проживання потенційного опікуна, має право користування житлом і в будь-який час може повернутись жити, у зв'язку з цим існують потенційні ризики спілкування позбавленої батьківських прав матері з дитиною, що також несе негативні наслідки на формування характеру та поведінкових стереотипів дитини (п.38);
- відповідно до п.36 постанови, рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час влаштування.
Згідно ст.152 СКУ право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Згідно ст.167 СКУ, ч.1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Ч.3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Ч.4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Ч.5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Ч.7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом.
Статтею 257 СКУ передбачено: 1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно ст.258 СКУ баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Згідно ст.263 СКУ спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Позиція суду:
Суд у відповідності до приписів ст.11,12,13 ЦПК України розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих сторонами доказів. Тому в межах даної справи суд не вирішує спір про місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з бабою (позивачкою), і не вирішує спору між позивачем і батьками дитини та/або органом опіки та піклування у разі, якщо батьки позбавлені батьківських прав, щодо усунення перешкод бабі у вихованні та спілкуванні з онуком. Аналіз доказам і обставинам суд надає виключно в розрізі заявленої позовної вимоги: про скасування рішення органу опіки щодо призначення її опікуном на малолітнім онуком, який на даний час відібраний від батьків і перебуває за влаштуванням органу опіки у дитячому закладі сімейного типу. Суд виходить з того, що вказані обставини і дії та рішення органу опіки позивачем не оспорюються.
Суд також не розглядає спору щодо рішення органу опіки по відмові позивачці у призначенні її опікуном по відношенню до іншої дитини - онуки ОСОБА_6 , - оскільки оскаржуване позивачем рішення прийняте органом опіки виключно по одній дитині - по малолітньому ОСОБА_4 . Тому будь-які висновки з приводу доцільності чи недоцільності призначення позивачки опікуном малолітньої онуки ОСОБА_26 є поза межами розгляду даної справи.
Разом з тим, при розгляді даної справи суд піддає аналізу оспорювань рішення з точки зору його законності, обґрунтованості, справедливості і найперше- відповідності інтересам дитини.
Аналізуючи надані докази, суд враховує наявне чинне рішення органу опіки про відібрання дітей та про влаштування їх, в тому числі ОСОБА_4 , у дитячий будинок сімейного типу,і з того, що перебування дитини у цьому закладі на даний час вважається таким, що повністю відпадає інтересам дитини.
Суд враховує, що є чинним і вважається законним, обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_6 - рішення органу опіки про відмову позивачці у призначенні її опікуном цієї дитини.
Суд враховує, що знаходження дітей в одному закладі (фактично в умовах прирівняних до одної сім,ї) повністю відповідає їхнім інтересам, і що безумовно розлучення дітей між собою їхнім інтересам не відповідає. А тому суд вважає, що орган опіки правильно взяв до уваги вказану обставину і відмовляючи бабі у призначенні її опікуном одної дитини, мав на меті не допустити розлучення дітей між собою, і виходив з того, що у такому разі неминуче розлучення дітей, оскільки при наявності чинного рішення про відмову у призначенні позивачки опікуном ОСОБА_27 - відсутні підстави вказану дитину передати бабі.
Позивачка фактично не оспорила вказану відмову по відношенню до онуки ОСОБА_26 , і до органу опіки з заявою про призначення її опікуном над двома дітьми разом не зверталась, зокрема після першої їй відмови.
Можна не погодитись з відповідачем у тому, що непереборною перешкодою для опікунства позивачкою над онуком є та обставина, що позивачка як потенційний опікун проживає в квартирі, де співвласником з нею є мати , позбавлена батьківських прав, яка може повернутись жити у квартиру у будь-який момент, а це не буде відповідати інтересам дитини, і є загроза негативного впливу матері на дитину. У даному випадку орган опіки зробив припущення на майбутнє. Суд виходить з того, що на даний час мати ОСОБА_4 у квартирі не проживає, а також враховує ті підстави, через які мати була позбавлена батьківських прав (залишила дітей і пішла з дому), тобто не встановлено іншої негативної, протиправної, аморальної поведінки матері як підстави, що абсолютно виключає можливість перебувати в одній квартирі дитини з нею. І тим більше, це не може бути самодостатньою причиною для обмеження баби у її правах по відношенню до онука.
Щодо такої обставини як недостатній на думку органу опіки рівень матеріального забезпечення позивачки - то це також не може бути самодостатньою причиною, яка унеможливлює призначення рідної баби опікуном онукові. Разом з тим, суд враховує, що орган опіки виходив з того, що позивачка має дохід лише пенсію менше прожиткового мінімуму. Позивачка суду надала докази наявності інших доходів (зарплати), але в межах розгляду заявленого позову про оспорювання рішення органу опіки - суд не може брати до уваги даний доказ, оскільки він не брався до уваги органом опіки і не міг бути взятим до уваги через його неподання позивачкою.
Головним у вирішенні цього питання є мотивація потенційного опікуна, дійсне прагнення до забезпечення понад усе інтересів дитини, а не своїх власних, а також якість зв'язку і особистого контакту між опікуном і дитиною.
Щодо низького рівня мотивації позивачки та усвідомлення основних обов'язків опікуна, то суд не має законних підстав для спростування таких висновків органу опіки, оскільки суд не уповноважений робити висновок таким особистісним якостям позивачки, оскільки це питання не є юридичним. З?ясування наявності можливості та спроможності конкретної особи бути опікуном малолітньої дитини з урахуванням її особистісних якостей та характеристики, з урахуванням характеру взаємовідносин між потенційним опікуном і підопічним, а також з?ясування питання, чи відповідає інтересам дитини призначення опікуном саме цієї особи, - є оціночним, береться до уваги не окремо а у сукупності з іншими обставинами, і саме до повноважень та компетенції органу опіки та піклування віднесено вирішення даного питання. І в цій частині суд не може перебирати на себе обов'язки органу опіки. Разом з тим, дана обставина (рівень мотивації і готовність бути опікуном) - не є незмінною характеристикою у часі, - тому такий висновок органу опіки, зроблений ним при одних обставинах і у певний час, може бути обґрунтованим при даних конкретних умовах, але може бути у подальшому змінений -у разі зміни обставин на краще, що залежить від позивача, від її поведінки і відношення до дітей та від розвитку відносини між нею і дитиною.
Суд також враховує, що відповідач приймаючи рішення про відмову позивачці, порівнював умови, в яких на даний час знаходяться діти, з тими умовами , які може запропонувати позивач, і виходив з того, в яких умовах дитині залишитись краще.
Збалансованим слід вважати рішення, коли орган зважив з одної сторони всі переваги і цінність для дитини знаходження її у родині за кровною спорідненістю, і з другої сторони порівняв їх з перевагами знаходження дитини під іншою опікою, та прийняв рішення виходячи з інтересів дитини.
Таким чином, враховуючи сукупність тих обставин, які взяв до уваги відповідач, коли приймав рішення про відмову позивачці у призначенні її опікуном онукові ОСОБА_4 з підстав невідповідності інтересам дитини, - суд робить висновок, що в цілому (з урахуванням наведених вище деяких зауважень) дане рішення не можна вважати необґрунтованим чи упередженим, несправедливим чи незбалансованим, або таким, що порушує права позивача. Оспорюване рішення в цілому відповідає вимогам закону, прийняте уповноваженим органом. І суд не вбачає підстав для його скасування, - що не позбавляє позивачку права звертатись до даного органу повторно з питання призначення її опікуном над онуками з урахуванням зміни обставин, які брались відповідачем до уваги.
Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про скасування рішення № 28 від 14.01.2020р. про відмову у призначенні її опікуном неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк апеляційного оскарження обраховуються з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень ЦПК України. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Повне рішення виготовлено 07.08.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова