Справа № 361/1862/20
Провадження № 2/361/2172/20
03.08.2020
іменем України
03 серпня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області, у складі: головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Мельниченко Я.І., розглянувши в судовому засідання без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ?ячеславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Качай гроші” про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -
встановив:
Позивач просить визнати недісйним кредитний договір № 00-399761 від 12.08.2019р.
-В обґрунтування позову зазначає, що 12.08.2019р. між нею та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-399761. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з приписами законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:
-Порушено норми встановлені ч. 2 ст. 11 Закону про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 1 Закону про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, та ст.9 Закону про споживче кредитування:
При видачі кредитних коштів співробітники ТОВ “Качай гроші” не надали їй повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації щодо кредиту, не ознайомлювали її з умовами кредитування та ризиками, як це передбачено в ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», жодного документу, який би свідчив, що їй надавали інформацію про всі суттєві умови кредитування та наявні ризики, вона не підписувала.
Відповідно до п.1.4. Кредитного договору процентна ставка за користуванні коштами кредиту: 1,70 % в день (612 % річних), тип процентної ставки - фіксована. Однак встановлена п.1.4. річна процентна ставка за кредитом на рівні 612 % є невірною та вводить позичальника в оману, адже вона на справді становить (1,7*365)=620,5%.
У пункті п.7.2. договору вказано, що позичальник підтверджує, що їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» від 12.07.01р. та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», проте насправді цього не було зроблено, адже окремий підписаний документ з такою інформацією відсутній. Також згідно з п.7.2. договору вбачається, що вона ознайомлена з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай Гроші», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/. Проте такий документ, як Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай Гроші» та Додаток №1 їй не надавався, подібна інформація на сайті відсутня.
-Порушення норм встановлених п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ “Про захист прав позивачів”:
Відповідно до п.1.3, 1.4 Кредитного договору Процентна ставка за користування коштами кредиту: 1,70 % в день (612% річних). Тобто, за користування 4600,00 грн. за 30 календарних днів вона сплачує відповідачу 2346,00 грн. (4600х(1,7х365)% /365х30 =2346,00 грн.). Така вимога щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов'язань за договором у відповідності до ч. 5 п. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою.
Несправедливою є умова в п.3.1. Кредитного договору, згідно якого у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення за 60 днів з моменту виникнення такої прострочки. Незалежно від сум заборгованості по кредиту, проценти нараховуються на початкову суму кредиту, визначену в п. 1.2 Договору протягом строку визначену Договором. Тобто у разі неповернення нею вчасно кредиту 4600,00 грн. за п.3.1. вона повинна сплачувати суму компенсації з розрахунку 1,70% (п.1.4) за кожний день прострочення , що за 30 днів становить 2346,00 грн., тобто сума компенсації становить більше 50% від вартості продукту.
Позивач просила визнати договір недійсним в цілому, як такий, що порушує її права споживача, є несправедливим, і крім того перед його укладення вона була введена в оману відповідачем з приводу дійних умов договору.
Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач подав відзив, в якому проти задоволення позову заперечував. Послався на те, що договір відповідає всім вимогам закону, в тому числі наведеним позивачкою нормам законів; є прозорим, зрозумілим, справедливим, збалансованим, споживачу була надана вся необхідна і зрозуміла інформація, виконані всі вимоги вказаних приписів законів, що регулюють даний вид договору, в договорі чітко прописані всі істотні умови, про суму кредиту, про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, та інші, наслідки прострочення, порядок пролонгації, позивачу виданий кредитний паспорт, Позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі. Договір укладений у відповідній закону формі, в п.7.8. електронного кредитного договору підписанням цього Договору Позивач підтвердив, що текст договору ним прочитаний повністю та його положення зрозумілі. У пункті 7.10. електронного кредитного договору зазначено, що цей договір підписано Позичальником в особовому кабінеті Відповідача через електронний підпис, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направлений позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Відповідач надав Позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані Відповідачем кредитні кошти, їх використав на власний розсуд, у визначений строк сплатив проценти у зв'язку з чим договір був автоматично пролонгований у відповідності до умов договору, у подальшому позичальник не виконував умови договору. Посилання позивача на нібито зобов'язання виплатити компенсацію за порушення умов договору (прострочення) у загальному розмірі понад 50% вартості продукту - вважає помилковими, оскільки проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст.1054, 1056-1 ЦКУ, мають іншу правову природу ніж неустойка, та не підлягають зміні через їх неспівмірність із розміром основного боргу по кредиту, і не можуть бути визнані несправедливим згідно ст.18 Закону “Про захист прав споживачів”, оскільки такі проценти є платою за користування грошима і підлягають сплаті позичальником за правилами основного грошового боргу.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини:
12.08.2019р. між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-399761.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
В договорі зазначені істотні умови, на яких він укладений, зокрема (виходячи з аргументів і доводів позивача та тих умов, які він вважає несправедливими).
Згідно з п.1.2. Сума кредиту складає: 4600,00 грн. Тип кредиту - кредит.
Відповідно до п.1.3. строк дії кредиту: 30 днів. Позичальник зобов'язаний повернути Кредит Кредитодавцю «11» вересня 2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії договору у порядку передбаченому пп. 1.3,1,-1.3.3. цього Договору (далі - День повернення кредиту). Графік платежів - без врахування передбачених цим Договором пролонгації строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений Додатком №1 до цього Договору. При цьому, у випадку здійснення пролонгації строку дії кредиту, відповідно до пп. 1.3.1-1.3.2 Договору, новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується Кредитодавцем в Особистому кабінеті на письмову вимогу Позичальника.
Згідно з п. 1.3.1. Кредитного договору строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3. цього Договору, у випадку, якщо по День повернення кредиту (включно) Позичальник здійснив оплату заборгованості по Договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3 Договору та передували (поспіль) Дню поверненню кредиту (включно).
У відповідності з п.1.3.2. Кредитного договору у випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується, на кількість днів, зазначених в п.1.3. цього Договору в дату здійснення Позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим Договором.
Згідно з п. 1.3.3. Кредитного договору Загальна кількість пролонгацій, що передбачені пп. 1.3.1-1.3.2 Договору, протягом всього строку дії Договору не може перевищувати 10 разів. Після кожної пролонгації строку дії кредиту, День повернення кредиту зазначається в Особистому кабінеті. Новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується Кредитодавцем в Особистому кабінеті за наявності письмової вимоги Позичальника.
Відповідно до п.1.4. Кредитного договору процентна ставка за користування коштами кредиту: 1,70 % в день (612% річних). Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п.1.5. Кредитного договору цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку: в сумі 4600 грн. на карту Позичальника, емітовану банком України.
Згідно п. 3.1 Договору у разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим Договором, з моменту виникнення такої прострочки, Позичальник сплачує кредитодавцю розмір процентної ставки в день, встановлений п. 1.4. Договору, автоматично збільшеним до (2,7 цілих 00 сотих) % в день. Підписуючи цей Договір Позичальник надає згоду Кредитодавцю щодо застосування умов цього п,п. Договору і така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов Договору та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до даного договору. Незалежно від суми заборгованості по кредиту, проценти нараховую на початкову суму кредиті , визначену п. 1 2 Договору, протягом строку визначеного Договором.
Відповідно до п.7.8. договору, особи, що підписали цей Договір, заявляють, що текст Договору прочитаний ними повністю, положення Договору зрозумілі.
У пункті 7.10 цього договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Кредитодавця в Особистий кабінет Позичальника для його ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у Заяві на отримання кредиту. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього Договору вважається направленням Кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Договір діє до повного виконання грошових зобов'язань за Договором, крім випадків припинення його дії за згодою Сторін, відповідно до Договору чи закону. У будь-якому разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення заборгованості.
Згідно паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма) - в ньому вказані всі відомості у відповідності до тих вимог, які закон пред'являє до даного документу, зокрема, дані про кредитодавця -надавача фінансової послуги, тип та сума кредиту кредит 4600грн., мета отримання- на споживчі потреби, строк кредитування - 30 к.днів, спосіб надання кредиту, процента ставка в тому числі річна - 612% річна, що складає 1,70% на день, нараховується на початкову суму кредиту, її тип- фіксована, комісія 600грн. (незмінна і разова), а також загальні витрати за кредитом 2946грн. та орієнтована загальна вартість кредиту для споживача , в т.ч. тіло кредиту, відсотки та комісія- 6946грн. та зазначена інша інформація, передбачена для заповнення даного паспорту.
Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).
Згідно з приписами ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів” (в редакції станом на день укладення кредитного договору), зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
З цього приводу всі посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.2 ст.11 вказаного Закону (неіснуючої норми) - є такими, що до уваги не беруться.
Згідно п. 5 ч.3 ст. 18 ЗУ “Про захист прав споживачів” несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-1341цс15
Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
За змістом ст. 9 ЗУ “Про споживче кредитування” (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору): Ч.1 - Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Ч. 2 - До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Ч.3 - Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу….; Ч.6 -Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Ч.12- У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом. Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про споживче кредитування”, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (в редакції на момент укладення кредитного договору) - Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Качай Гроші» у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію (паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит ), кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, строк, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Договір укладений у відповідній вимогам закону письмовій формі. Позивач ОСОБА_1 особистими електронними підписами засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними. Зокрема, договір відповідає вимогам ст.9, ст.12, ст.13, ст.14, ст.19 Закону “Про споживче кредитування”.
Отже, суд приходить до висновку, що зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, принаймні в межах тих доводів, які зазначає позивач у позовній заяві.
Щодо конкретних умов договору, на які посилається позивач, то суд робить такі висновки:
Щодо відсоткової ставки, п.1.4, то вона у договорі і у паспорту вказана чітко , однозначно і зрозуміло: фіксована, 612% річних, або 1,7% за кожен день, відсотки нараховуються за весь час кредитування на суму виданого кредиту. За розрахунками позивача виходячи з ставки 1,7% за день річна відсоткова ставка вийшла 620,5%, але суд таку обставину не розглядає як нечесність, непрозорість чи обман. Різниця може пояснюватись алгоритмом підрахунку, разом з тим річна ставка вказано однозначно 612% річних. Тим більше що при кредитуванні на один місяць (30днів) - договором чітко визначена відсоткова ставка за один день.
Щодо посилань позивача на несправедливість даних умов, то суд не погоджується з тим, що вказані умови договору є несправедливими чи є проявом нечесної практики, оскільки позивач однозначно розумів розмір процентів, розмір своїх витрат по кредиту і плати за кредитні кошти, наслідки, і у разі якби вважав для себе укладення договору і отримання кредитних коштів на умовах сплати таких відсотків - невигідним чи неспівмірним платі за отриману послугу - мав абсолютну і необмежену можливість та право договору не укладати.
Щодо незгоди з п. 3.1. договору, в якому передбачено продовження нарахування процентів у разі неповернення кредиту на наступні 60днів, то така умова договору не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі і законодавства, що регулює споживче кредитування, оскільки за своїм змістом договір позики є платним, і за юридичної природою відсотків вони є платою користувача за користування чужими грошима, і відповідно винагородою кредитодавцю (матеріальна вигода) від передачі власних коштів у користування іншій особі. Крім того, дана істотна умова договору в договорі визначена достатньо чітко і зрозуміло, прозоро. Нарахування відсотків за час користування кредитними коштами не є компенсацією за порушення, - про що мова йдеться у ст.18 закону про захист прав споживачів, тому відсутні підстави для того, щоб дану суму звіряти на співмірність з тілом кредиту.
Крім того, кредитодавцем доведені до відома позичальника загальні витрати по кредиту і загальний розмір кредиту (актуальний при умові повернення кредитних коштів і повної сплати відсотків у визначений законом строк і без допущення прострочення). Всі інші наслідки - які небажані для позичальника, за умовами договору (і це відповідає принципам цивільного договору) настають для нього лише при умові недотримання ним самим умов договору та допущення ним порушень умов договору і зокрема, допущення прострочення у виконанні грошового зобов'язання.. Позивач знав і усвідомлював такі наслідки, і це з одної сторони мало б його дисциплінувати і спонукати до належного виконання договору, з другої сторони позивач,у разі незгоди з такими умовами та наслідками прострочення мав абсолютну можливість на таких умова договору не укладати.
У даному випадку йдеться мова не про нечесність чи недобросовісність кредитодавця, який діяв в межах закону, а про зміну намірів і прагнень позичальника, який станом перед отриманням грошей вважав такі умови прийнятними для себе, а після їх отримання і використання для задоволення своїх власних потреб змінив свою думку.
Пунктом 4.4.3 договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-399761 передбачено, що Позичальник має право відмовитись від укладання цього Договору без пояснення причин, якщо строк дії кредиту від одного місяця та більше та лише у випадку виконання наступних необхідних умов: письмово повідомити про це Кредитодавця не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання та отримання екземпляру цього Договору. Таке повідомлення направляється Позичальником Кредитодавцю на електронну адресу Кредитодавця або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Кредитодавця; протягом семи календарних днів з дати направлення Кредитодавцю повідомлення, відповідно до пп. А) п. 4.4.3 Договору, повернути Кредитодавцю загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі. При цьому, у випадку неповернення Позичальником загальної суми кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова Позичальника від Договору вважається такою, що не здійснювалась і цей Договір продовжує діяти на умовах передбачених ним.
Отже, позивач не був позбавлений можливості відповідно до вказаного пункту спірного договору, що узгоджується з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення ТОВ «Качай Гроші» в письмовій формі та повернення грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
Проте, у вказаний строк позивач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору. Позивач ініціював оспорення договору лише після спливу значного часу невиконання ним зобов'язань за договором, що може свідчити про єдиний намір позичальника- уникнути виконання договірних зобов'язань, які через поведінку позичальника стали тепер для нього обтяжливими.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 01.04.2020 № 583/3343/19 (61-22778св19).
Щодо посилань позивача на те, що в п.7.2 договору міститься неправдива інформація щодо ознайомлення з умовами договору і повного їх розуміння, то такі посилання є надуманими, дане твердження у договорі є зрозумілим і однозначним підтвердженням позичальником того, що він розуміє істотні та інші умови договору, на яких договір пропонується йому укласти, і згоден його укласти та отримати кредитні кошти на таких умовах. Позивач в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів не довів недостовірності змісту даного пункту договору, не довів підстав для визнання даного пункту договору недійсним чи таким, що дає підстави для визнання всього договору недійсним.
Відповідно до норм ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію”, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Укладений договір таким умовам і вимогам відповідає.
Суд також враховує, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі №6-94цс13).
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що електронний кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього, що кредитодавець застосував нечесну практику, і судом в межах заявлених позовних вимог не встановлено порушення прав позичальника у даному договорі. Всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від власної добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.
Керуючись ЗУ “Про захист прав споживачів”, ЗУ “Про споживче кредитування”, ст.ст. 6, 11, 202-204, 627,638,1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ?ячеславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Качай гроші” про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк апеляційного оскарження обраховуються з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень ЦПК України. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Відповідно п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними, і такими, що зумовлені обмеженнями впровадженими у зв?язку з карантином.
Повне рішення виготовлено 07.08.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова