ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 липня 2020 року м. Київ №640/22933/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністра-тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національ-ної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів та висновку в частині,
Представник позивача адвокат Вознюк В.А. звернувся до суду з позовом до ГУ НП у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28.01.2020 просить:
- визнати протиправними дії щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідаль-ності;
- визнати протиправним і скасувати наказ від 20.09.2019 №1659 в частині відносно позивача;
- визнати протиправним і скасувати висновок службового розслідування відносно позивача;
- визнати протиправним і скасувати наказ від 22.10.2019 №824 в частині відносно позивача;
- визнати протиправним і скасувати наказ в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача на службі у поліції;
- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Підставами позову зазначено позитивну характеристику позивача під час прохо-дження ним служби у поліції, а також те, що 29.10.2019 він випадково дізнався про притяг-нення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення й станом на 29.10.2019 йому не було відомо про наказ про призначення службового розслідування і про висновок вказа-ного службового розслідування. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки жодного порушення дисципліни він не допускав.
Представник відповідача адвокат Кухаревська Н.О. подала відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що відповідачем дотримано порядок і строки проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення і його реалізація. Зазна-чила, що позивач не подавав рапорт про незгоду із висновком службового розслідування. Також, зазначила, що позивач не навів жодного факту і доказу, які б вказували на порушення посадовими особами ГУ НП у м. Києві вимог чинного законодавства при притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
Представник позивача адвокат Вознюк В.А. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивача звільнено зі служби в поліції в той час, коли він перебував на лікарняному, що не відповідає вимогам ст. 40 КЗпП України. Згідно з наданими відповідачем поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про позивача нічого не було повідомлено. Щодо обста-вин, встановлених службовим розслідуванням, послався на пояснення надані позивачем. Вважає, що матеріали службового розслідування не містять вини позивача в будь-якому злочині, що підтверджує незаконність звільнення. Позивачу не повідомлялось про підозру та не вручався обвинувальний акт, жодного кримінального провадження відносно позивача не має. Вважає, що відповідач самовільно, незаконно встановив вину позивача.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
До відзиву представник відповідача не додала доказів, на підтвердження того, що вона є адвокатом, або доказів самопредставництва. Водночас, перевіряючи повноваження пред-ставника відповідача, суд встановив наявність в Єдиному реєстрі адвокатів України відомос-тей про видачу Кухаревській Н. О . свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.10.2017 №000756 і про поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю з 23.10.2019. Також, судом встановлено наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про те, що Кухарев -ська Н.О. вправі діяти у судах України без окремого доручення керівника з правами, що надані стороні, 3й особі, з правом посвідчення копій документів, підписання та подання позову, апеляційних, касаційних скарг, без права визнання, відкликання, відмов від позову, апеляційних, касаційних скарг та укладення миру.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовід-носини.
Позивач проходив службу в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Оболонського управління поліції, у званні капітана поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 20.09.2019 №1659 "Про призначення та проведення службового розслідування", копія якого наявна у справі, відповідач на підставі ст.ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції та у зв'язку з надходженням 20.09.2019 до управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві інформації про те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження від 09.01.2019 №42019000000000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 3 ст. 368 КК України, до вчинення якого причетні окремі працівники поліції, призначив службове розслідування за вказаним фактом та утворив дисциплінарну комісію у відповідному складі.
За результатами службового розслідування за фактом реєстрації в ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень окремими поліцейськими Комісією складено висновок від 15.10.2019, затверджений заступником Голови Національної поліції України - начальником ГУ НП у м. Києві Крищенком А.Є. 17.10.2019, копія якого наявна у справі.
Згідно з висновком за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у пору-шенні вимог пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України і п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 22.10.2019 №824 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Головного управління", копія якого наявна у справі, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 22.11.2019 №1274 о/с "Щодо особового складу" пози-вача звільнено зі служби в поліції 22.11.2019 згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються правомірності проведення службового розслідування, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення поліцейського.
Статтею 19 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адмі-ністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч. 1). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національ-ної поліції України, що затверджується законом (ч. 2).
Згідно із ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (ч. 1). Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного прос-тупку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2). Службове розслідування призначається за пись-мовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масо-вої інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступ-ку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наяв-ності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10).
Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Як зазначено у наказі від відповідача від 20.09.2019 №1659, службове розслідування призначено у зв'язку з надходженням 20.09.2019 до управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві інформації про те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслі-дувань, розташованим у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження від 09.01.2019 №42019000000000035 за ознаками кримінальних правопору-шень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 3 ст. 368 КК України, до вчинення якого причетні окремі працівники поліції.
Дана обставина не спростовувалась і не заперечувалась позивачем та відповідає виз-наченим у ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту і в п. 2 розділу ІІ Порядку №893 підставам призначення службового розслідування. Також, позивачем не заперечуються повноваження заступника Голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві А.Є. Кри-щенка щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Отже, наказ про призначення службового розслідування прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом.
Позивач не зазначив фактів і не надав доказів допущення відповідачем порушення вимог законодавства при прийнятті рішення про призначення службового розслідування. Незгода позивача із вказаним наказом не спростовує підстав його прийняття і не тягне його скасування. Крім того, винесення даного наказу безпосередньо не порушило право позивача на проходження ним публічної служби, за захистом якого позивач звернувся до суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 20.09.2019 №1659 про призначення і про-ведення службового розслідування та про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ст. 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фак-том порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ч. 1). За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15).
Розглядаючи вимогу про визнання протиправним і скасування висновку службового розслідування від 15.10.2019, суд дійшов висновку про її необґрунтованість і відсутність під-став для задоволення, оскільки відповідно до ст. 15 Дисциплінарного статуту результати службового розслідування оформлені повноважною дисциплінарною комісією, утвореною відповідно до наказу від 20.09.2019 №1659, у формі висновку. Незгода позивача з висновком службового розслідування не спростовує підстав його складення і не тягне його скасування. Крім того, складення і затвердження висновку безпосередньо не порушило право позивача на проходження ним публічної служби, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Розглядаючи вимогу про визнання протиправним і скасування наказу від 22.10.2019 №824 у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звіль-нення із служби в поліції, суд зважає на таке.
Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність полі-цейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосо-вується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який йо-го вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських може застосову-ватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції.
Як встановлено судом, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України і п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 23 цього Закону встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопо-рушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визна-чають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
Пунктом 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194, встановлено, що поліцейський незалежно від місця свого перебу-вання в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Як зазначено в оскаржуваному наказі від 22.10.2019 №824: "У ході проведення служ-бового розслідування установлено, що 02.09.2019 дільничні офіцери поліції Оболонського управління поліції капітан поліції ОСОБА_1 , старший лейтенант поліції ОСОБА_3 і колишній поліцейський ОСОБА_18 , по АДРЕСА_1 , зупинили грома- дянку Н. , у рюкзаку якої виявили наркотичні засоби. У подальшому ОСОБА_20 зателефонувала мате-рі та повідомила про необхідність передачі вказаним поліцейським неправомірної вигоди за непритягнення її до відповідальності, яка через спільних знайомих попросила оперуповнова-женого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Солом'янського управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 допомогти у вирішенні питання непритяг-нення її доньки до відповідальності. ОСОБА_2 разом зі спільним знайомим Р . прибули на визначене місце, де ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили про те, що у рюкзаку Н . вияв-лено наркотичні засоби і про необхідність надання неправомірної вимоги у сумі 5000 доларів США за непритягнення ОСОБА_20 до відповідальності. Однак, через деякий час вони зменшили гро-шову суму до 60000 гривень. Р. передав 28000 гривень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а мати Н. перерахувала 10000 гривень на вказану ними банківську картку. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_22 та Р. про необхідність передачі їм ще 22000 гривень та відпустили Н.
19.09.2019 Р. передав 20000 гривень ОСОБА_2 , який після цього був затрима-ний працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташова-ного у м. Києві, та Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_23 , отримавши достовір-ну інформацію про вчинення Н. кримінального правопорушення, невідкладно про це за скоро-ченим номером екстреного виклику поліції "102" не повідомили, заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, установлення і затримання осіб, які вчинили правопо-рушення, не вжили.
<...>
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили вимоги пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 2, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопору-шення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100.".
Зазначені у наказі обставини підтверджуються наявними у справі копіями висновку службового розслідування, а також копіями матеріалів службового розслідування:
- довідкою Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Націо-нальної поліції України від 11.09.2019, яким здійснюється оперативне супроводження кримінального провадження №42019000000000035 (об'єднане з кримінальним провадженням №42019000000000540), за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, за вимагання та отримання неправомірної вигоди, групою осіб за попередньою змовою;
- письмовими поясненнями ОСОБА_24 від 10.10.2019 і ОСОБА_25 від 10.10.2019, в яких, серед іншого, повідомлено, що після упізнання чоловік на ім'я ОСОБА_26 , який був під час затримання і який брав участь у вимаганні неправомірної винагороди та не відпускав, поки ОСОБА_3 домовлявся про передачу їм винагороди, являється ОСОБА_1 ; ОСОБА_25 підтвердила, що вказані особи виявили у неї в рюкзаку залишки наркотичної речовини "альфа PVP" (соллі), яку вона зберігала для власного вживання у герметичному зіп-пакеті, але не викликали поліцейських та слідчо-оперативну групу для документування факту зберігання нею наркотичних речовин для вирішення питання "позитивно" для неї;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21.09.2019, в яких, серед іншого, він підтвердив, що 02.09.2019 до нього звернувся однокласник - ОСОБА_27 , який повідо-мив про утримання його дівчини і просив поїхати за адресою: АДРЕСА_1 ; приїхавши за вказаною адресою, ОСОБА_28 повідомив йому, що у дівчини, ймовірно, були заборонені речовини (які саме не повідомив), і те, що її утримують співробітники поліції чи інших служб (точно відомо не було); до нього підійшов раніше незнайомий хлопець та повідомив про необхідність передачі коштів, щоб дівчина ОСОБА_28 пішла, а саме 60000 грн.; у подальшому ОСОБА_28 знайшов 28000 грн. та 10000 грн. перерахував на картку (яку саме не відомо); ОСОБА_28 пообіцяв знайти залишок коштів у сумі 22000 грн. в найкоротший час. Також, ОСОБА_2 пояснив, що у подальшому дізнався імена людей, а саме ОСОБА_29 і ОСОБА_26 , які повідомили йому, що, можливо, у дівчини ОСОБА_28 є заборонені речі, які саме йому не повідомляли та не показали.
Водночас у своїх письмових поясненнях від 21.09.2019 позивач повідомив, що не пам'ятає з ким він був 02.09.2019; не зміг точно відповісти чи знаходився він біля будинку №34 по вул. Малиновського в м. Києві 02.09.2019: "можливо і знаходився, а можливо і ні". Щодо ОСОБА_24 і ОСОБА_25 , то названі особи йому не відомі, але фото цих осіб йому не показували. Неправомірної вигоди у названих осіб він не просив. Щодо ОСОБА_30 йому відомо про те, що він колись працював у Оболонському райвідділі поліції, але ніяких відносин з ним позивач не підтримує. Позивач не зміг відповісти чи перевіряв він 02.09.2019 осіб із забороненими речовинами, так як цей день він не пам'ятає. Також, позивач не зміг відповісти чи був того дня зареєстрований ним матеріал за ст. КК України, так як не мав можливості переглянути матеріали, зареєстровані до ЖЕО Оболонського УП за 02.09.2019.
Як вбачається, позивач надав пояснення щодо події, яка мала місце біля будинку АДРЕСА_1 м. Києві 02.09.2019. Проте, письмові пояснення позивача не спрос-товують фактів і обставин, зазначених у висновку службового розслідування, і причетність до цих подій позивача.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив наступні обставини: "02.09.2019 Позивач зі своїм колегою ОСОБА_3 відпрацьовували Оболонський район м. Києва на пред-мет виявлення осіб, схильних до вчинення злочинів та адміністративних правопорушень. В цей час вони помітили невідомого їм раніше чоловіка, який поводив себе підозріло, нервував, постійно говорив по телефону та щось шукав на землі біля паркану. В цей же ж час, ОСОБА_3 звернув увагу Позивача на дівчину, яка сиділа біля дерева, також поводила себе підозріло та розмовляла по телефону. Вони вирішили підійти поближче до неї та послухати про що вона розмовляє, щоб зрозуміти, чи не зв'язана вона з вказаним вище чоловіком. Підійшовши поблище до неї, вони вирішили з нею заговорити щоб виключити можливість скоєння нею протиправних дій. Але, зненацька для них, дівчина сказала, що її знайомий може за грошові кошти достати речовини, що можуть підняти їм настрій. Вони відразу почали розпутувати ту дівчину про її знайомого, а вона повідомила, що може зателефонувати знайомому та спитати, чи є у нього на цей час такі речовини. В подальшому, вона провела телефонну бесіду з кимось, з ким саме та про що розмовляла, Позивачу не відомо. Але, після бесіди дівчина сказала, що її знайомий хлопець може зараз підійти до будівлі Сільпо за адресою: АДРЕСА_1 та принести невідомі речовини. Після цього, ОСОБА_3 прийняв рішення піти сам до вказаної будівлі, щоб зі сторони подивитись хто там прийде та вирішити, викликати слідчо-оперативну групу чи ні. Позивач лишився з дівчиною на тому ж місці та просто розмовляли. Чекаючи хвилин 20, вони зі ОСОБА_3 здзвонились по телефону, останній сказав, щоб Позивач до нього підходив, тут їх спільний знайомий - колега. Підійшовши до них, Позивач побачив наглядно знайомого, який працював раніше в Оболонському УП ГУ НП у м. Києві, як в подальшому стало відомо - ОСОБА_2 ОСОБА_3 повідомив Позивачу, що зараз підійде друг та однокласник ОСОБА_2 - ОСОБА_28 та повідомить про особу, яка може бути причетна до збуту наркотичних та психотропних речовин. В подальшому, хвилин через 10-15, приблизно, підійшов друг та одно-класник ОСОБА_2 - ОСОБА_28 та повідомив, що на той час особи, про яку він хотів розповісти немає, але в подальшому він повідомить інформацію про цю особу ОСОБА_2 . На той час, жодної інформації про адміністративне правопорушення чи кримінальне правопорушення Позивачу не надходило та ні про що таке йому відомо не було, тому Позивач не звертався ні з рапортом ні з заявою про адміністративне правопорушення чи кримінальне правопорушення. Одночасно, про що розмовляли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачу не відомо. Після того вони розійшлись. Жодних зустрічей чи розмов по телефону після того у Позивача з ОСОБА_2 та його другом ОСОБА_28 не було. В подальшому Позивачу стало відомо про затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ".
Представник позивача зазначив, що до відзиву додано пояснення позивача, які іден-тичні даним. Однак, дане твердження це не відповідає дійсності та спростовується копією доданих до відзиву письмових пояснень позивача від 21.09.2019, зміст яких суд навів раніше.
Зазначені ж представником позивача обставини нічим не підтверджуються і, водно-час, суперечать дослідженим судом письмовим поясненням ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_2 , які є логічними, послідовними і взаємнодоповнюючими, у зв'язку з чим суд відхиляє наведені представником позивача у відповіді на відзив обставини.
Доводи представника позивача у відповіді на відзив на те, що пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_31 не містять відомостей про позивача або про ситуацію 02.09.2019 є вірними - суд, ознайомившись з цими поясненнями, вважає їх неналежними доказами, оскільки вони не містять відомостей про вчинення або не вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Інші обставини, які були встановлені у ході службового розслідування, та вина інших осіб не стосуються розгляду даної справи.
Однак, не прийняття судом цих пояснень, не спростовує належність, допустимість і достатність інших доказів, досліджених судом, які у своїй сукупності підтверджують пра-вильність і обґрунтованість висновку відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме не повідомлення за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" про виявлення правопорушення, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_25 нарко-тичних засобів, та не вжиття заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, чим порушено п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплі-нарного статуту Національної поліції України і п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, і спростовують доводи представника позивача про те, що позивач не допускав порушення дисципліни.
Посилання представника позивача на те, що матеріали службового розслідування не містять вини позивача в будь-якому злочині, адже позивачу не повідомлялось про підозру та не вручався обвинувальний акт, жодного кримінального провадження відносно позивача не має, а також на те, що відповідач самовільно, незаконно встановив вину позивача, суд відхиляє як помилкові, оскільки вони не стосуються підстав притягнення позивача до дисци-плінарної відповідальності і його звільнення. Відповідач не робив висновок про вчинення позивачем кримінального правопорушення і не встановлював його вини у цьому, як помил-ково стверджує представник позивача. Натомість відповідач встановив вину позивача у тому, що ним не вчинено дій і не вжито заходів, які він зобов'язаний був вжити згідно з вищенаве-деними приписами законодавства.
Оцінюючи правомірність застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, суд зауважує, що у позовній заяві та у відповіді на відзив представник позивача цих обставин не оспорює.
Суд, з урахуванням тяжкості проступку і обставин, за яких його було скоєно, зокрема виявлення позивачем при виконанні своїх службових обов'язків у іншої особи наркотичних засобів, усвідомлення позивачем обов'язку і порядку повідомлення про цей випадок, врахо-вуючи подальшу поведінку позивача, який не визнав своєї вини, вважає виправданим засто-сування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Посилання представника позивача на позитивну характеристику позивача, з ураху-ванням заперечень відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності 12 разів, у даному випадку, не спростовує правомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Слід зауважити, що діючих дисциплінарних стягнень позивач не мав.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 22.10.2019 №824 про притяг-нення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсутність підстав для її задоволення.
Розглядаючи вимогу про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 22.11.2019 №1274 о/с у частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд зважає на таке.
Згідно із ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негай-но, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцей-ського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (ч. 1). Дисци-плінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (ч. 3). Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звіль-нення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби (ч. 4).
Оскільки до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, то у відповідача були підстави для видання наказу по особовому складу для виконання (реалізації) дисциплінарного стягнення. На час прийняття наказу від 22.11.2019 строк виконання (реалізації) дисциплінарного стягнення не закінчився.
Враховуючи правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, то у суду відсутні підстави для висновку про неправо-мірність звільнення позивача.
У відповіді на відзив представник позивача, пославшись на порушення відповідачем вимог ст. 40 КЗпП України, зазначив, що звільнення позивача відбулось під час перебування його на лікарняному, на підтвердження чого надав копію первинної довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву" №034248 про тим-часову непрацездатність поліцейського, згідно з якою позивач перебував на амбулаторному лікарняному з 13.11.2019 по 22.11.2019; приступити до роботи - 23.11.2019.
Відповідач заперечень щодо вказаної обставини не подав.
Оцінюючи доводи представника позивача і наданий ним доказ, суд вважає помилко-вими і відхиляє посилання на ст. 40 КЗпП України, позаяк до спірних правовідносин підля-гають застосуванню положення ст. 22 Дисциплінарного статуту, норми якої є спеціальними відносно норм КЗпП України.
Суд зауважує, що правові наслідки тимчасової непрацездатності особи, що якої прий-нято рішення про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, згідно з ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту полягають у відстроченні виконання цього дисциплі-нарного стягнення до моменту прибуття особи до місця проходження служби. Разом з цим, такі наслідки жодним чином не стосуються підстав і обґрунтованості притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а тому не можуть свідчити й про протиправність наказу від 22.11.2019 №1274 о/с, яким виконано рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Також, суд зауважує, що 22.11.2019 спливав строк для виконання (реалізації) дисцип-лінарного стягнення, накладеного на позивача. Довідка №034248 складена після завершення лікарняного й об'єктивно й не могла бути надана відповідачу на час винесення ним наказу 22.11.2019; у справі відсутні інші докази, які б свідчили про повідомлення відповідачу про перебування позивача на лікарняному. За відсутності у відповідача підтвердження тимчасо-вої непрацездатності позивача у період з 13.11.2019 по 22.11.2019, то у нього не було підстав вважати незакінченим (триваючим) місячний строк для виконання (реалізації) дисциплінар-ного стягнення.
За цих обставин і такого правового регулювання суд вважає, що рішення відповідача у частині звільнення позивача із служби в поліції є правомірним. Водночас дане рішення у частині дати, з якої позивача звільнено - 22.11.2019, зважаючи на перебування його у цей день на лікарняному, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту. Дана обставина не тягне визнання протиправним чи скасування наказу і може бути підставою для зміни дати звільнення позивача із служби в поліції. Позивачем така вимога не заявлялась, а суд, зважаючи на підстави позову, не вбачає передбачених ч. 2 ст. 9 КАС України підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки це не призведе до поновлення права на проходження публічної служби, за захистом якого звернувся позивач.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 22.11.2019 №1274 о/с у частині звільнення позивача та відсутність підстав для її задоволення.
Розглядаючи вимогу про визнання протиправними дії відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зважає на таке.
Судом встановлено, що такі дії вчинені відповідачем на підставі наказу від 20.09.2019 №1659 про призначення службового розслідування, про правомірність якого суд зазначив раніше, і висновку службового розслідування від 15.10.2019, який знайшов своє підтвер-дження і не був спростований позивачем в ході розгляду справи судом.
У позовній заяві представник позивача не зазначив аргументованих доводів і доказів на підтвердження своїх тверджень про незаконність, необґрунтованість, упередженість при-тягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Також, представник позивача не зазначив фактів і не надав доказів, які б свідчили про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування й порушення при цьому прав позивача, що вплинуло б на об'єктивність результатів службового розслідування.
Посилання на те, що позивач не був обізнаний з проведенням службового розсліду-вання і випадково, 29.10.2019, дізнався про притягнення його до дисциплінарної відповідаль-ності суд відхиляє. Судом встановлено, що 21.09.2019 позивач надавав пояснення. Позивач не був позбавлений чи обмежений у праві подати рапорт для ознайомлення з матеріалами службового розслідування, однак доказів реалізації свого права не надав. Суд зауважує, що клопотання представника позивача у позовній заяві про витребування доказів (особової справи і матеріалів службового розслідування) залишено без задоволення, зокрема з тієї під-стави, що заявником не зазначено заходів, яких вжито для отримання цих доказів самос-тійно, й не надано доказів вжиття таких заходів. Не реалізація позивачем своїх прав не свідчить про неправомірність службового розслідування.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання протиправними дій відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсутність підстав для її задоволення.
Розглядаючи вимогу про поновлення позивача на службі в поліції та виплату заробіт-ної плати за час вимушеного прогулу, суд, зважаючи правомірність звільнення позивача із служби в поліції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги.
Отже, розглянувши усі вимоги позивача, дослідивши усі суттєві доводи сторін і надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 2305,20 грн., сплачений позивачем згідно з квитанцією від 24.12.2019, та заявлені судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн. не підлягають стягненню з відповідача. Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню й тому, що до суду не надано документального підтвердження їх розрахунку й фактичної сплати.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві;
01601, м. Київ, вул. Володимирівська, 15, код ЄДРПОУ 40108583.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко